Ухвала суду № 80448525, 05.03.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/64/19 Справа № 700/497/17 Категорія: ч.1 ст.115, ч.2 ст.186 УкраїниГоловуючий по 1 інстанції Бащенко С. М. Доповідач в апеляційній інстанції Ятченко М. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого - судді суддів при секретарі Ятченка М. О. Соломки І. А., Дмитренка М. І. Чорній Я. Ю.за участю прокурораРідзель О.В.

адвоката Руденка О.І.

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора відділу Звенигородської місцевої прокуратури Лещенка О.Б. на вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 20 лютого 2018 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець

м.Карші Кашкадар'їнської області Узбекистан, громадянин України,

непрацюючий, неодружений, з середньою спеціальною освітою,

інвалідом, ліквідатором на Чорнобильській АЕС та депутатом не

являється, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст.89

КК України вважається раніше не судимим, -

визнаний винуватим та засуджений за:

- ч.2 ст.186 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.115 КК України до 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у вигляді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 тримання під вартою залишено без зміни до набрання вироком законної сили.

Початок терміну відбуття покарання ОСОБА_8 рахується з 21.02.2018 року, зарахувавши обвинуваченому строк попереднього ув'язнення з 23.04.2017 року до 20.06.2017 року у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 21.06.2017 року до 20.02.2018 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування в сумі 23595 гривень 04 копійки.

Вирішено долю речових доказів

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за те, що він в другій декаді грудня 2016 року, близько 13 години, знаходячись поблизу магазину ПП «Марич», що розташований в центрі с. Журжинці, Лисянського району, Черкаської області, діючи умисно та цілеспрямовано, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, зустрів раніше знайому мешканку вказаного села громадянку ОСОБА_10 та реалізуючи свій злочинний умисел витягнув з кишені її куртки мобільний телефон «Samsung» GT-E1080i IMEI НОМЕР_1, вартість якого на момент вчинення злочину, відповідно до висновку товарознавчої експертизи №05/05-1 від 05.05.2017 року становить 250 гривень, в якому знаходився стартовий пакет «Київстар» з номером НОМЕР_2, вартість якого становить 25 гривень, та почав тікати з місця вчинення злочину, після чого потерпіла спробувала наздогнати останнього, в свою чергу ОСОБА_8 наніс один удар кулаком в обличчя потерпілої, чим заподіяв їй фізичний біль та матеріальні збитки на загальну суму 275 гривень.

Він же, 23.04.2017 року, близько 01 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні домоволодіння по АДРЕСА_2, маючи прямий умисел, направлений на протиправне позбавлення життя потерпілого ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3 на ґрунті раптово виниклого словесного конфлікту, який переріс в бійку, маючи умисел на заподіяння смерті ОСОБА_11, почав наносити удари кулаками по обличчю останньому, від яких потерпілий впав на підлогу, в свою чергу ОСОБА_8, реалізуючи свій злочинний умисел, почав наносити удари ногами по тулубу та іншим ділянкам тіла потерпілого, після цього ОСОБА_8 сів потерпілому на груди та однією рукою тиснучи на шию потерпілому, іншою рукою продовжував наносити удари кулаком по обличчю, після того як потерпілий перестав чинити опір, ОСОБА_8 виніс тіло потерпілого з будинку та поклав його в дворі поблизу з будинком.

Таким чином, в ході реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_8 спричинив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_11 у вигляді перелому під'язикової кістки з крововиливом в ділянку переломів, садна шиї, черепно-мозкової травми у вигляді крововиливів в м'які мозкові оболонки, численні крововиливи в м'які покрови голови з внутрішнього боку, переломів кісток носу, забійних ран на голові та тулубу, численні садна голови, крововиливи на внутрішніх поверхнях обох губ, закритої травми грудної клітини у вигляді переломів ребер з ліва 6,7,9 та справа 9 та крововиливи в міжреберні м'язи з ліва, численні синці та садна на кінцівках, також відповідно до висновку судово-медичної експертизи №05-9-02/83 від ІНФОРМАЦІЯ_4 смерть потерпілого ОСОБА_11 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлювання шиї твердим предметом.

Не погоджуючись з вироком місцевого суду обвинуваченим ОСОБА_8 подана апеляційна скарга в якій він просив скасувати вирок місцевого суду відносно нього в зв'язку, як слід розуміти з його апеляційної скарги, з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Так обвинувачений ОСОБА_8 зазначає, що суд першої інстанції, на його думку, дав неправильну оцінку добутим доказам, а деяким доказам взагалі не дав оцінки. Крім того, на думку ОСОБА_8, місцевий суд в основу вироку поклав припущення, що суперечить дійсним обставинам справи. Також Соснівським районним судом м.Черкаси не були взяті до уваги висновки судово-медичної експертизи про те, що в потерпілого ОСОБА_11 за 30 хвилин до смертельних ушкоджень були ще й і інші ушкодження. Слідством не було встановлено від кого потерпілий отримав ці ушкодження. Апелянт також звертає увагу на те, що він звертався з клопотанням з приводу відводу захисника Гнатюка М.А., в задоволенні якого йому було відмовлено. Також апелянт просить взяти до уваги те, що він з місця події не тікав та співпрацював зі слідством, а вину визнав частково тому, що в нього умислу на вбивство не було. Обвинувачений ОСОБА_8 вважає, що сторона обвинувачення не надала належних доказів його вини.

Прокурором відділу Звенигородської місцевої прокуратури Лещенком О.Б. також подана апеляційна скарга в якій він, не заперечуючи встановлених судом фактичних обставин справи та доведеності вини ОСОБА_8 вважає, що вирок Соснівського районного суду міста Черкаси від 20.02.2018 стосовно ОСОБА_8 є незаконним і підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Так, ОСОБА_8 вчинив злочин, який, відповідно до ст.12 КК України, є особливо тяжким. Крім цього, місцевим судом в повній мірі не враховано дані про особу ОСОБА_8, зокрема, його негативну характеристику, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та не вчинення жодних дій з надання допомоги потерпілому, що жодним чином не зменшує суспільну небезпечність як його самого, так і злочинів, які він вчинив. Отже, призначаючи покарання ОСОБА_8, суд першої інстанції в повному обсязі ці вимоги закону не врахував. За таких обставин, на думку прокурора, прояв гуманності та поблажливості до засудженого, є необґрунтованим, безпідставним, та не буде сприяти його виправленню. В зв'язку з вищезазначеним апелянт просив вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 20 лютого 2018 року щодо ОСОБА_8 частково скасувати, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним за ч.1 ст.115 КК України з призначенням йому покарання у вигляді 15 років позбавлення волі, визнати винним ОСОБА_8 за ч.2 ст.186 КК України з призначенням йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі та на підставі ст.70 КК України призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 15 років. В решті вирок залишити без змін.

В доповненні процесуального прокурора у кримінальному провадженні Лещенка О.Б. ставиться питання про те, що вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 20.02.2018 відносно ОСОБА_8 необхідно скасувати в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Під час апеляційного розгляду дослідити матеріали, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_8.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень,передбаченихч.1 ст.115, ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання за ч.1ст.115ККУкраїни у виді 15 років позбавлення волі, за ч.2 ст.186 КК України - 4 років позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 15 років.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 зарахувати ОСОБА_8 в строк відбування призначеного цим вироком покарання період його попереднього ув'язнення з 23.04.2017 по дату набрання вироком чинності включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування доповнення прокурор посилається на те, що не заперечуючи доводи апеляційної скарги прокурора у відповідності до ч.3 ст.403 КПК України виникла необхідність у внесенні доповнень до апеляційної скарги.

Так, Законом України від 26.11.2015 «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» (далі Закон № 838-VIII) внесено зміни до ч.5 ст.72 КК України і визначено, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, в якому до особи було застосовано попереднє ув'язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

У подальшому, Законом України від 18.05.2017 «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення) (далі - Закон №2046-VIII), який набрав чинності 21.06.2017, знову змінено ч.5 ст.72 КК України та викладено в новій редакції, згідно з якою зарахування судом строку попереднього ув'язнення в строк відбування покарання у виді позбавлення волі здійснюється день за день.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.08.2018 в справі № 663/537/17 сформовано правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч.5 ст.72 КК України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк, покарання).

Відповідно до вказаного правового висновку, якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.

Якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21.06.2017, тобто після набрання чинності Законом №2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягаєч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII. В такому разі Закон №838-VIII має переважаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону №2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону №2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч.2 ст.5 КК України не допускається.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження стосовно ОСОБА_8, інкриміновані йому злочини обвинувачений вчинив у другій декаді грудня 2016 року та 24.04.2017, тобто до 20.06.2017 та при вирішенні питання щодо зарахування судом строку попереднього ув'язнення, не залежно від періоду його застосування, в строк призначеного покарання у виді позбавлення волі, слід керуватись положеннями ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції обвинуваченого ОСОБА_8, натомість просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора з вказаних у ній мотивів, думки обвинуваченого ОСОБА_8 та його адвоката Руденка О.І., які просили задовольнити апеляцію обвинуваченого ОСОБА_8 із зазначених у ній підстав та заперечували проти задоволення апеляції прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора відділу Звенигородської місцевої прокуратури Лещенка О.Б. до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_8 в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині (вбивстві) та у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого (грабежу) та кваліфікація його дій за ч.1 ст.115 КК України та ч.2 ст.186 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням дійсних обставин події та ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які детально досліджені в судовому засіданні і в їх сукупності та взаємозв'язку дана правильна юридична оцінка.

Висновки суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на доказах досліджених і належним чином оцінених судом.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.1 ст.115 КК України та ч.2 ст.186 КК України, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння.

Так, винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 підтверджується:

- даними показів в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_8 по епізоду заволодіння майном потерпілої ОСОБА_10 про те, що обвинувачений ОСОБА_8 вину не визнав та пояснив, що мобільний телефон потерпіла віддала йому напередодні добровільно, щоб він міг їй телефонувати, і тілесні ушкодження їй він не наносив; по епізоду вбивства ОСОБА_11, обвинувачений ОСОБА_8 вину визнав частково та пояснив, що після обіду 22 квітня 2017 року він вживав спиртні напої з ОСОБА_14. Потім до нього зателефонував ОСОБА_15 та повідомив, що його розшукує ОСОБА_16, щоб запросити на поминки її чоловіка. Прийшовши до неї ввечері того ж дня в будинок АДРЕСА_2, вони також вживали спиртні напої, після чого він захотів відпочити та пішов в спальню і ліг на ліжко. Через деякий час він прокинувся від криків ОСОБА_16, яка просила щоб її не били. Він вибіг на веранду і побачив чоловіка, який стояв спиною до нього та душив ОСОБА_16. Коли він запитав чоловіка, що він хоче, той у відповідь вдарив його і між ними почалась бійка. Вони впали на підлогу, і знаходячись зверху чоловіка, він однією рукою тримав його за шию, а іншою рукою наносив удари по голові. Потім він піднявся і ще декілька раз наніс йому удари ногою по голові та тулубу. Чоловік ще хрипів, коли він витяг його на вулицю і залишив біля будинку, а сам пішов спати. Що чоловік, якому він наносив удари є ОСОБА_11, він дізнався лише наступного дня, коли приїхала поліція.

- даними показів потерпілої ОСОБА_10 про те, що в грудні 2016 року, точної дати вона не пам'ятає, вона знаходилась в магазині «Марич». В магазин зайшов ОСОБА_8 і забрав у неї мобільний телефон, а коли вона вибігла за ним на двір, щоб забрати телефон, він наніс їй один удар в обличчя і втік. Все, що відбувалося, бачила продавець магазину. Пізніше, співмешканка обвинуваченого сказала, що це її телефон. Вона одразу не звернулась в поліцію, оскільки вказаний телефон їй подарували і вона немала на нього документів;

- даними показів потерпілого ОСОБА_17 про те, що його син ОСОБА_11 жив разом з співмешканкою через хату від нього. 22.04.2017 року він постійно дзвонив своєму сину, однак останній на дзвінки не відповідав. Пізніше до нього подзвонили та повідомили, що його сина побив ОСОБА_8. Коли він прийшов і побачив сина, який лежав біля хати, він одразу його не впізнав, так як він був сильно побитий, очей не було видно. Просив застосувати до ОСОБА_8 найсуворіше покарання;

- даними показів свідка ОСОБА_18 про те, що вона працює продавцем в магазині ПП «Марич», і вона знайома як з обвинуваченим, так і з ОСОБА_10. Наприкінці грудня 2016 року в магазині перебували ОСОБА_8 та ОСОБА_10 і вона чула сварку між ними. Наталія просила повернути їй мобільний телефон. Однак, що відбувалось на вулиці коли вони вийшли, вона не бачила;

- даними показів свідка ОСОБА_16 про те, що вона переїхала жити до своєї дочки ОСОБА_19 в с. Журжинці. Інна проживала зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_11. 22.04.2017 року були поминки її чоловіка, на яких була її дочка з дітьми, ОСОБА_11. Вони всі пішли з дому, а до неї заходили ОСОБА_20 з ОСОБА_21, яких вона вигнала. Потім вона лягла спати та проснулась пізно вночі, коли прийшов ОСОБА_8, який був дуже п'яний, а пізніше додому повернувся ОСОБА_11. Між ними виникла мовна перепалка, яка переросла в бійку. Вона не звала на допомогу ОСОБА_8, а почала кричати лише тоді, коли почалась бійка. Скільки ударів наніс ОСОБА_8 вона не пам'ятає, і як останній виніс ОСОБА_11 на вулицю вона не бачила, поліцію не викликала, оскільки не мала телефону. Після бійки вона та ОСОБА_8 лягли спати;

- даними показів свідка ОСОБА_22 про те, що 22.04.2017 приблизно о третій годині дня до будинку під'їхало таксі. Її позвала ОСОБА_16 та запросила до себе. Вона спочатку відмовилась, але потім погодилась допомогти занести сумки. ОСОБА_16 сказала, щоб її син ОСОБА_8 прийшов до них на поминки. Сина цілу ніч не було вдома, а наступного дня до неї подзвонила ОСОБА_16 та повідомила, що захищаючи її від зятя, ОСОБА_8 наніс декілька ударів ОСОБА_11;

- даними протоколу огляду місця події від 23.04.2017 року та фототаблицею до нього, під час якого було проведено огляд будинку 23 по вул. Абрамцева в с.Журжинці Лисянського району Черкаської області і прибудинкової території та виявлено труп ОСОБА_11 ( т.1 а.с.4-10);

- даними протоколу огляду трупа від 24.04.2017 року, в якому зафіксовані виявлені у ОСОБА_11 тілесні ушкодження ( т.1 а.с.92-93);

- даними висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 за №05-9-02/83 від 23.04.2017 року, відповідно якого причиною смерті ОСОБА_11 є механічна асфіксія внаслідок здавлювання шиї твердим предметом. При експертизі трупа виявлені наступні ушкодження: переломи під'язикової кістки з крововиливами в ділянку переломів, садна на шиї, дані ушкодження виникли від дії тупого (тупих) предмета (предметів) та в комплексі із загальноасфіктичними ознаками відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень; черепно-мозкова травма у вигляді: крововиливи в м'які мозкові оболонки, численні крововилив в м'які покрови голови з внутрішнього боку, перелом кісток носу, забійні рани на голові та губах, численні синці та садна на голові, крововиливи на внутрішній поверхні обох губ; закрита травма грудної клітки у вигляді: переломи ребер зліва 6,7,9, справа 6, крововилив в міжреберні м'язи з ліва, крововиливи в підшкірно-жировій клітковині грудної клітки з ліва та справа, синці на грудній клітці; численні синці та садна на кінцівках. Черепно-мозкова травма, закрита травма грудної клітки, численні синці та садна на кінцівках виникли внаслідок дії твердих тупих предметів ( предмета) чи при ударі об такі предмети (предмет). Черепно-мозкова травма відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Закрита травма грудної клітки носить ознаки середніх тілесних ушкоджень. Численні синці та садна на кінцівках носять ознаки легких тілесних ушкоджень. При судово-токсикологічній експертизі крові трупа ОСОБА_11 виявлено етиловий спирт в кількості 3.12 проміле, що відносно живих осіб відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп'яніння. Виключається можливість отримання виявлених тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_11, внаслідок однократного падіння з положення стоячи або наближеного до такого з наступним ударом об твердий тупий предмет (предмети), або ударом об площину, стоячи на даній площині. ОСОБА_11 після отримання механічної асфіксії у вигляді: (переломів під'язикової кістки з крововиливами в ділянку переломів та саднами на шиї), яка призвела до смерті не міг вчиняти ціленаправлені дії, після всіх інших тілесних ушкоджень, які виявлені на тілі покійного, міг виконувати самостійно ціленаправлені дії, якщо був в стані свідомості. Після отримання механічної асфіксії у вигляді: (переломів під'язикової кістки з крововиливами в ділянку переломів та саднами на шиї), ОСОБА_11 помер відразу, всі інші тілесні ушкодження виявлені на тілі покійного виникли до 30 хвилин до настання смерті ( т.1 а.с.30-32);

- даними протоколу огляду предмету від 24.04.2017 року, під час якого було оглянуто мобільний телефон «Samsung» GT-E1080i (т.2 а.с.36-38);

- даними висновку товарознавчої експертизи №05/05-1 від 05.05.2017 року, згідно якої ринкова вартість мобільного телефона «Samsung» GT-E1080i, який був у використанні близько 3 років станом на 01.12.2016 року становить: 250 гривень, сім карта «Київстар» 25 грн. (т.2 а.с.96-98).

- даними висновку судово-психіатричного експерта №209 від 17.05.2017 року про те, що ОСОБА_8 хронічним психічним захворюванням, недоумством не страждав на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення, а виявляє психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю з синдромом залежності, що при збереженні у нього процесів мислення, пам'яті, інтелекту, вольового контролю - свідчить про його здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними. На період часу, до якого відноситься скоєння ОСОБА_8 інкримінованого йому правопорушення, у нього не відмічалося проявів тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки, він знаходився в стані простого алкогольного сп'яніння, в його поведінці не відображалося психопатологічної симптоматики - що також свідчить про його здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними. На теперішній час ОСОБА_8 хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством або іншим хворобливим станом психіки не страждає, а виявляє прояви емоційно-нестійкого розладу особистості в стані компенсації, а психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю з синдромом залежності, що при збереженні у нього процесів мислення, пам'яті, інтелекту, контролю, здатності критично оцінювати своє становище, розуміти суть і наслідки інкримінованого йому правопорушення та намагання захищати свої інтереси - свідчить про його здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними, правильно сприймати обставини, що мають значення по справі, приймати участь у слідчих діях і судовому процесі. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_8 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених ст.94 КК України (т.2 а.с.88-91).

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку про те, що пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення доведене та, що він обґрунтовано засуджений за ч.1 ст.115 та ч.2 ст.186 КК України.

За таких обставин вимоги апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що вирок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку добутим доказам, а деяким доказам взагалі не дав оцінки, що місцевий суд в основу вироку поклав припущення, що суперечить дійсним обставинам справи, що місцевим судом не були взяті до уваги висновки судово-медичної експертизи про те, що в потерпілого ОСОБА_11 за 30 хвилин до смертельних ушкоджень були ще й і інші ушкодження, не підлягають до задоволення та спростовуються доказами наведеними у вироку суду першої інстанції з якими також погоджується колегія суддів апеляційного суду.

На думку колегії суддів апеляційного суду, зазначені та проаналізовані місцевим судом письмові докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінально процесуального закону, є допустимими та належними, та такими, що безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 діянь, інкримінованих йому стороною обвинувачення, відповідають показанням потерпілих та частково обвинуваченого ОСОБА_8.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку про те, що письмові докази по кримінальному провадженню разом з показами потерпілих та свідків свідчать про неможливість формування штучних доказів, однобічність проведення досудового розслідування.

Тобто, сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про достатність законних підстав для прийняття відповідного процесуального рішення про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому діянь повністю доведена.

Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Фактичні обставини справи встановлено повно та правильно оцінено докази. Окрім того, у судовому рішенні наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_8 про те, що він співпрацював зі слідством, то ці доводи спростовуються тим, що обвинувачений ОСОБА_8 не визнав свою винуватість за ч.2 ст.186 КК України та частково визнав винуватість за ч.1 ст.115 КК України, а місцевий суд вірно визнав покази обвинуваченого такими, що спрямовані на уникнення відповідальності.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_8 про те, що він вину визнав частково тому, що в нього умислу на вбивство не було, то колегія суддів вважає зазначити наступне.

Так, для відмежування умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел слід вирішувати виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їхні взаємовідносини. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, у випадку заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, ставлення до настання смерті проявляється в необережності.

Наявні, встановлені судом обставини, дали суду підстави стверджувати, що на ґрунті раптово виниклого словесного конфлікту, після того, як ОСОБА_11 вдарив в обличчя ОСОБА_8, це викликало у останнього прилив агресії, який виразився у бажанні нанести потерпілому тілесні ушкодження, а потім і заподіяти смерть.

При цьому в стані агресії обвинувачений ОСОБА_8 повністю усвідомлював, що, знаходячись зверху ОСОБА_11 та міцно, однією рукою, тиснучи на шию потерпілому, наносить численні удари руками та ногами в життєво важливі частини тіла потерпілого: голову та тулуб та розуміючи, що коли він почув, що потерпілий почав хрипіти, то йому допомоги не надав та не викликав швидку допомогу, а, навпаки, ОСОБА_8 тримав так, тиснучи на шию потерпілого близько хвилини, а потім витяг його на вулицю і залишив біля будинку, а сам пішов спати. При цьому також необхідно враховувати, що обвинувачений ОСОБА_8 залишив потерпілого без медичної допомоги на значний проміжок часу, який вимірювався годинами і обвинувачений, не знаючи достовірно про те чи живий потерпілий чи ні, бажаючи настання його смерті, не вжив абсолютно ніяких дій щоб відвернути ці тяжкі наслідки.

Зазначені обставини, як на думку суду першої інстанції, так і на думку колегії суддів апеляційного суду, свідчать про наявність у обвинуваченого ОСОБА_8 прямого умислу на протиправне позбавлення життя потерпілого ОСОБА_11.

Вказане переконання суду також повністю підтверджується висновком судово-психіатричного експерта №209 від 17.05.2017 року про те, що обвинувачений ОСОБА_8 під час вчинення інкримінованого йому діяння своїм психічним станом міг усвідомлювати та керувати своїми діями (т.2 а.с.88-91).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції вірно врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до особливо тяжкого та тяжкого злочинів, особу обвинуваченого, який по місцю проживання характеризується негативно, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, в силу ст.89 КК України вважається не судимим, відсутність обставин, які б пом'якшували покарання ОСОБА_8, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_8 вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, а тому вірно дійшов висновку про можливість перевиховання ОСОБА_8 лише в умовах ізоляції від суспільства. При призначенні покарання за сукупністю злочинів, суд правомірно за ч.1 ст.70 КК України визначив покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, що є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_8 судом першої інстанції належним чином були виконані вимоги ст.65 КК України, оскільки призначене йому покарання є розмірним і достатнім скоєному ним.

Відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, воно не має на меті завдати фізичних страждань або приниження людської гідності засудженого.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляція прокурора з доповненням до неї в частині збільшення міри покарання задоволенню не підлягає, оскільки нею не наведено переконливих даних, які б давали підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_8 ще більш суворішого покарання ніж те, яке було застосоване місцевим судом.

Місцевим судом не допущено істотних порушень норм кримінального або кримінально-процесуального законів, які б давали підстави для зміни або скасування вироку суду.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 ухвалено правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч.5 ст.72 КК України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання).

Таким чином з урахуванням цього правового висновку обвинуваченому ОСОБА_8 відповідно до ч.5 ст.72 КК України, необхідно зарахувати до строку відбутого покарання у виді позбавлення волі, строк його попереднього ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі у період з 21 червня 2017 року по 05 березня 2019 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора відділу Звенигородської місцевої прокуратури Лещенка О.Б. з доповненням до неї - залишити без задоволення.

Вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 20 лютого 2018 року, стосовно ОСОБА_8 залишити - без зміни.

Зарахувати відповідно до ч.5 ст.72 КК України до строку відбутого покарання у виді позбавлення волі, строк його попереднього ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі у період з 21 червня 2017 року по 05 березня 2019 року.

Вирок суду вступає в законну силу з моменту проголошення ухвали апеляційним судом, та дані судові рішення можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі 3-х місяців, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий :

Судді :