Рішення № 80448109, 06.03.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3754/18

2/703/541/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Кирилюк Н.А.

з участю секретаря Римського Д.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Смілі цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: сектор опіки та піклування служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради, про примусове виселення та зняття з реєстраційного обліку,

встановив:

АТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6О., ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ОСОБА_8 про примусове виселення та зняття з реєстраційного обліку.

В обґрунтування позову зазначило, що 19 серпня 2008 року акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 уклали договір кредиту.

З метою забезпечення належного виконання зобов’язання за кредитним договором 20 серпня 2008 року між кредитором та ОСОБА_9 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого вона передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Виконавчим написом від 2 лютого 2011 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки в квартирі зареєстровані та проживають відповідачі по справі, в добровільному порядку займане житло не звільняють, банк просив виселити їх примусово, зняти з реєстраційного обліку та зобов’язати їх звільнити житлове приміщення від особистих речей.

В судове засідання сторони не з’явились, в направленій до суду заяві представник позивача просив розглядати справу у його відсутності.

Відповідачі та представник третьої особи в судове засідання також не з’явились з невідомих суду причин, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За таких обставин, суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає можливим розглянути справу, в порядку, передбаченому гл. 11 ЦПК України, у відсутність відповідача, який згідно ст. 128 ЦПК України повідомлений про день та час розгляду справи належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У відповідності з п. 1.1, 1.4.1 Іпотечного договору № 1п900/06-034-462 від 20 серпня 2008 року ОСОБА_9, як майновий поручитель ОСОБА_2 за договором кредиту № 900/06-034-462 від 19 серпня 2008 року, передала в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_2. Іпотекою забезпечувалось виконання ОСОБА_2 договору кредиту у розмірі 24000 доларів США, які позичальник зобов’язалась повернути до 18 серпня 2023 року.

Виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, вчиненому 2 лютого 2011 року та зареєстрованому в реєстрі за № 446, за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна, переданого в іпотеку, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі розміром 23069 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 10 грудня 2010 року становить 183430 грн. 85 коп., яка є сумою заборгованості за кредитом.

Згідно з п. 1.2 Статуту АТ «Укрсоцбанк» рішенням загальних зборів акціонерів акціонера Банку від 9 березня 2010 року було змінено тип банку з АКБСР «Укрсоцбанк» на публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», який відповідно став правонаступником прав та обов’язків АКБСР «Укрсоцбанк».

26 квітня 2018 року рішенням загальних зборів акціонерів було змінено тип акціонерного товариства з публічного на приватне та змінено найменування банку на АТ «Укрсоцбанк», який став правонаступником всіх прав та обов’язків ПАТ «Укрсоцбанк».

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений, або інший погоджений сторонами строк, добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Частиною другою статті 109 ЖК УРСР встановлено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Вказаною нормою встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі № 631/716/15-ц, від 29 листопада 2018 року по справі № 357/16321/15-ц, від 12 грудня 2018 року по справі № 359/2731/15-ц.

Звернувшись до суду з даним позовом, АТ «Укрсоцбанк» просив про виселення відповідачів з будинку без надання іншого житлового приміщення.

В той же час судом встановлено, що у відповідності з п. 1.1 Іпотечного договору право власності іпотекодавець на спірну квартиру набула на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 13 грудня 2004 року приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрованому в реєстрі за № 5836. Тобто, право власності на квартиру іпотекодавець набула задовго до укладення договору кредиту та договору іпотеки. Доказів зворотнього суду не надано.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5 наведеної статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У відповідності з ч. 7 наведеної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України це не є обов’язком суду.

Позивачем не доведено, що кредитні кошти були отримані на придбання спірної квартири. Матеріали справи не містять клопотання про надання відповідачам іншого постійного житла при виселенні із спірної квартири.

Крім того, суд зазначає, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк. Таким чином, повідомлення про виселення повинні бути не лише направлені, а й отримані відповідачем.

На підтвердження наведених норм до матеріалів справи приєднано копію вимоги про усунення порушень, яка адресовано відповідачам по справі, список групованих поштових відправлень та фіскальний чек ЧД ПАТ «Укрпошта». Однак, доказів того, що ця письмова вимога була отримана відповідачами матеріали справи не містять.

Враховуючи, що право власності на передану в іпотеку банку квартиру було набуто не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, приймаючи до уваги, що позивачем не доведено факт отримання відповідачами письмової вимоги щодо звільнення житла, суд прийшов до висновку про неможливість задоволення позову та примусового їх виселення без надання їм іншого житла.

Оскільки інші позовні вимоги є похідними від першої, вони також не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити акціонерному товариству «Укрсоцбанк» (м. Київ, вул. Ковпака, 29, код 00039019) в позові до ОСОБА_1 (АДРЕСА_3), ОСОБА_2 (АДРЕСА_3), ОСОБА_3 (АДРЕСА_3), ОСОБА_4 (АДРЕСА_3), ОСОБА_5 (АДРЕСА_3), третя особа: сектор опіки та піклування служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради (м. Сміла, Черкаської області, вул. Незалежності, 37, код ЄДРПОУ 25874705), про примусове виселення в повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 13.03.2019 року.

Головуючий: Н. А. Кирилюк