Рішення № 80443650, 01.03.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/261/17

Номер провадження 2/404/266/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В. за участі секретаря - Вітохіної Н.А.,

учасники справи: представник позивача- Маленко О.О., представник відповідачів-Репело О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Факторингова компанія “Вектор плюс” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном, шляхом надання постійного безперешкодного доступу та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року представник позивача звернувся до суду із позовною заявою, якою просить усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання постійного безперешкодного доступу ТОВ “Факторингова компанія “Вектор плюс” до цього майна; визнати громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2 такими, що втратили право користування квартирою№66, яка розташована за адресою: м. Кропивницький, вул. Волкова, 10 , корп. 4.

Позов мотивував тим, що ОСОБА_1 уклав із Банком кредитний договір, та у забезпечення виконання зобов'язань за договором , між Банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2 , було укладено Договір іпотеки відповідно до умов якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме квартиру №66 , що по вул. Волкова, 10 ,корп 4, в м. Кіровограді (предмет іпотеки). 28.11.2012 року Банк відступив позивачу відповідно до Договору факторингу та Договору про відступлення прав за договором іпотеки свої права вимоги за зобов'язаннями по Кредитному та Іпотечному договорам. Пункт 12.3. Іпотечного договору містить застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя.

У зв'язку з грубим порушенням ОСОБА_1 умов Кредитного договору, зокрема, неповернення кредиту, несплати процентів та комісій за користування кредитом, позивач в позасудовому порядку врегулював питання звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачено умовами Іпотечного договору та Законоом України «Про іпотеку».

Зокрема, 03.10.2015 року позивач набув у порядку передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», право власності на предмет іпотеки, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 14.12.2016 року позивачем, як законним власником була здійснена спроба потрапити у власне майно, однак було виявлено, що у ньому незаконно проживають відповідачі. Відповідно до акту обстеження від 14.12.2016 року , майно знаходиться у житловому стані, немає жодних видимих пошкоджень, а відповідно до акту обстеження від 21.12.2016 року стан цього ж майна встановити не можна, не надано доступ до лічильників газу, води, електричної енергії, внаслідок чого неможливо встановити справність та використання відповідно до норм.

Вважає, що внаслідок незаконних дій відповідачів позивач фактично був позбавлений можливості користуватись своїм майном, а тому має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном, а неправомірність дій відповідачів презюмується. Для того, щоб перешкод у здійсненні права користування не було необхідно йому надати постійний безперешкодний доступ до свого майна. Таким чином, власником майна є не ОСОБА_1, ОСОБА_2, а позивач. Отже, право користування житлом члени його сім і' також втратили. Аналогічної позиції дотримується і ВССУ, який у своєму рішенні від 23.12.2015 у справі №6-30278ск15 зазначив: “статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України. Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави до висновку про те, що право членів сім”ї власника будинку користуватись цим житловим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім”ї, якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім”ї”.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Бершадську О.В. для розгляду справи про усунення перешкод у здійсненні права користування майном, шляхом надання постійного безперешкодного доступу та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 лютого 2017 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Відповідно ухвали від 06 лютого 2017 року у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Факторингова компанія “Вектор плюс” про забезпечення позову, відмовлено.

За ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 жовтня 2017 року за клопотанням представника позивача, витребувано із Відділу реєстрації місця проживання особи Кіровоградської міської ради інформацію про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_2.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції. З врахуванням норм ЦПК України ( в редак.03.10.2017 року) та п.9 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, за погодженням з учасниками справи, які з”явилися в судове засідання 30.03.2018 року , судом проводиться в порядку ст. 197 ЦПК України підготовче засідання. 13 лютого 2019 року закрито підготовче засідання, справа призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримала, просила їх задовольнити, пославшись на обставини, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідачів у судовому засіданні вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити, правом подачі відзиву на позов не скористався.

Заслухавши виступи представника позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що 02 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» було укладено кредитний договір № 030/08.07/88-343КЛ.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір від 02 серпня 2007 року, відповідно до умов якого в іпотеку передано нерухоме майно, а саме: квартиру під номером 66, яка знаходиться у місті Кропивницькому (Кіровограді) по вулиці Волкова, будинок 10, корпус 4 (а.с. 17-21).

28 листопада 2012 року між ПАТ “Сведбанк”, яке виступає правонаступником ВАТ “Сведбанк”, яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» укладено Договір факторингу № 15 та Договір про відступлення прав за договором іпотеки, відповідно до яких банк відступив свої права вимоги до позичальника та іпотекодавця за зобов’язаннями по кредитним договорам та іпотечному договору відповідно (а.с. 5-12, 13-15).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомості 03 жовтня 2015 року за позивачем зареєстровано право власності на квартиру №66 у будинку №10, корпус 4 по вул. Волкова в м. Кропивницькому (а.с. 22-24, 32-35).

Так, предметом даного позову є усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Доводи позовної заяви фактично зводяться до виселення відповідачів зі спірного приміщення.

За змістом частини другої статті 40 Закону «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Проте, матеріали справи не містять будь-які підтвердження надсилання позивачем даної вимоги відповідачам.

При цьому , відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що спірна квартира була придбана не за кошти, які були отримані в кредит від банку ОСОБА_1 Дана обставина знайшла своє об’єктивне підтвердження.

Так, п. 2 договору іпотеки свідчить про те, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Кіровоградською міською радою від 24 жовтня 2006 року за реєстровим №41878.

Тобто , відповідач набув право власності до укладення кредитного договору, та спірна квартира була набута ним у власність не за кошти, які були отримані в кредит від банку.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Статтею 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно з ч.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» посилається на норми ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України щодо непорушності прав власника на розпорядження своїм майном і усуненням перешкод у здійсненні такого права, позивач зазначав також, що відповідачі на підставі вказаних норм законодавства втратили і право користування житлом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Однак, у своєму позові ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» не наводить обставин та не зазначає чим саме (якими діями) порушені його права як власника майна на користування і розпорядження цим майном з боку відповідачів, які перешкоди чиняться, та яким чином ці права підлягають поновленню.

Щодо наданих ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» актів перевірки/огляду майна від 14 грудня 2016 року та від 21 грудня 2016 року відповідно до яких представники позивача оглянули квартиру та зафіксували стан майна, проте, відповідачі не надали доступу до нього, суд ставиться критично та не може прийняти їх до уваги. Дані акти були складені одноособово лише представником позивача без залучення до участі відповідачів або сусідів відповідачів як свідків, а тому вказані акти не містять достовірно підтверджених відомостей, що відповідачі чинять перешкоди у здійсненні позивачу його права користування спірним майном.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Виходячи із загального обсягу доказів, які долучено до позову, позивачем не надано суду будь-яких підтверджень надсилання вимоги відповідачам про добровільне звільнення спірної квартири у визначений позивачем строк, як того вимагає законодавство, як і відсутні інші докази, які мали підтвердити факт не проживання відповідачів в квартирі, що була передана в іпотеку, більше одного року, що є предметом доказування у розумінні положень ч.2 ст.405 Цивільного кодексу України. Окрім того, відповідачі не є членами сім”ї нового власника, тому норми статті 405 ЦК України не можуть застосовуватися до даних правовідносин.

Таким чином, суд вважає, що заявлені вимоги в даному випадку не можуть бути задоволені, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів вчинення перешкод з боку відповідачів у користуванні позивачем спірним майном, та підстави визнання їх втратившими на користування ним, а відтак вимоги є безпідставними та необгрунтованими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Факторингова компанія “Вектор плюс” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкоди у здійсненні права користування майном, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання постійного безперешкодного доступу ТОВ “Факторингова компанія “Вектор плюс” до цього майна; визнання громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2 такими, що втратили право користування квартирою№66, яка розташована за адресою: м. Кропивницький, вул. Волкова, 10 , корп. 4 , судових витрат - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Факторингова компанія “Вектор плюс”, місцезнаходження: вул. Степана Бандери, 28-А, 8-й поверх, м. Київ, код ЄДРПОУ 38004195; відповідач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків — НОМЕР_1; відповідач: ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 к. 4 кв. 66, м. Кропивницький, реєстраційний номер облікової картки платника податків — НОМЕР_2.

Повне судове рішення складено 07.03.2019 року

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда