Рішення № 80438701, 28.02.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/7629/17

Категорія 29

2/295/916/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Ведмідь Н.В.,

за участю секретаря Бойченко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Приватне акціонерне товариство "АСК "Інго Україна" про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди яка сталася 20.05.2017 року в розмірі 51775,00 грн., з яких 41775,00 грн. – сума матеріальної шкоди, 10000,00 грн. – сума моральної шкоди та стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 20.05.2017 року внаслідок порушення вимог правил дорожнього руху водієм транспортного засобу марки «Daewoo Nubira» ОСОБА_2, було скоєно дорожньо-транспортну пригоду, відповідно до постанови Богунського районного суду міста Житомира від 06.06.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення. Внаслідок такого зіткнення автомобіль позивача – «Honda», реєстраційной номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження. З метою визначення матеріального збитку завданого внаслідок пошкодження транспортного засобу позивач звернувся до судового експерта ОСОБА_3 із заявою про проведення автотоварознавчого дослідження, за результатами якого складено висновок, згідно якого вартість відновлювального ремонту складає 67688,20 грн., матеріальний збиток завданий позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 71775,00 грн. На звернення до відповідача про відшкодування завданої шкоди, відповідач повідомив, що його цивільно-правова відповідальність, як власника наземного транспортного засобу застрахована в ОСОБА_4 «АСК «Інго Україна», а тому з даним висновком слід звернутися для відшкодування саме до страхової компанії. Після чого позивач звернувся до страхової компанії, на що його було повідомлено, що планується виплата за страховим випадком у розмірі 33000,00 грн. Позивач вважає, що відповідач за нормами ст. 1166, ст. 1167 ЦК України має відшкодувати йому завдані збитки, крім того позивач вважає, що йому завдано моральної шкоди, оскільки протягом тривалого часу він не міг користуватись автомобілем, що порушило його звичайний спосіб життя, життєві зв’язки, відповідач відмовився добровільно відшкодовувати завдану ним шкоду, ремонт автомобіля було проведено за власний кошт, ситуація, що склалася, змусила змінити плани позивача щодо проведення відпуски, позивач обмежив спілкування із сім’єю для спілкування з спеціалістами в галузі врегулювання страхового відшкодування, що завдало додаткових фізичних, матеріальних та моральних навантажень, у зв’язку з чим позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

14.08.2017 року представник третьої особи ОСОБА_4 «АСК «Інго Україна» ОСОБА_5 направила до суду пояснення, у яких вказала, що 22.05.2017 року відбувся огляд пошкодженого автомобіля «Honda», реєстраційной номер НОМЕР_1 представником ОСОБА_4 «АСК «Інго Україна» в присутності власника автомобіля, про що було складено акт огляду, та у подальшому експертом ФОМ ОСОБА_6 було проведено оцінку, за наслідками якої складено звіт №36/06/17, відповідно до якого вартість матеріального збитку внаслідок ДТП станом на 16.06.2017 року становить 31749,48 грн. За вирахуванням франшизи, на рахунок позивача 18.07.2017 року було перераховано суму у розмірі 31239,48 грн. Таким чином страховик виконав своє зобов’язання відповідно до умов полісу у досудовому порядку. (а.с. 34-35).

31.08.2017 року у судовому засіданні представником позивача ОСОБА_7 було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач вказав, що на час розгляду справи страхова компанія ОСОБА_4 "Страхова компанія" Інго Україна" виплатила позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 31239,48 грн., таким чином остаточна сума позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди становить 10535,52 грн. (а.с. 90).

07.11.2017 року у судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_8 подано заперечення, у якому вказано, що сума збитку, яка була визначена за зверненням позивача судовим експертом ОСОБА_3 на 7262,00 грн. відрізняється від суми збитків, яка була визначено оцінювачем ОСОБА_6 на замовлення ОСОБА_4 «СК «Іншо Україна», з якою відповідач погоджується. Також, представник позивача зазначає, що доказів щодо отримання моральної шкоди, яку позивач оцінив у 10000,00 грн., позивачем не надано, при ДТП позивач не отримав тілесних ушкоджень, а розмір відшкодування має бути адекватний нанесеній моральній шкоді та не може бути засобом отримання доходу (а.с. 122-124).

07.11.2017 року у судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_8 подано клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, яке ухвалою суду від 07.11.2017 року задоволено частково, призначено по справі судову автотоварознавчу експертизу, виконання якої доручено судовим експертам Житомирської філії ТОВ "Судова незалежна експертиза України". На вирішення експертів при проведенні автотоварознавчої експертизи поставлено наступні питання: яка вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 20.05.2017 року та яка вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2, в результаті отриманих пошкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 20.05.2017 року, визначити, в чому полягають суттєві розбіжності у визначенні матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 20.05.2017 року, згідно висновку № 36/06/16, виконаного оцінювачем ФОП ОСОБА_6ІО. на замовлення ОСОБА_4 «АСК» «ІНГО Україна» станом на 16.06.2017 року та висновку № 43 експертного автотоварознавчого дослідження від 20.06.2017 року, виконаного судовим експертом ОСОБА_3 Провадження по справі на час проведення експертизи зупинено (а.с. 132-133).

12.07.2018 року до суду надійшов висновок судового експерта ТОВ "Судова незалежна експертиза України" ОСОБА_9 № СЕ-4230-2-971.18 від 27.06.2018 року, згідно якого вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Honda», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 20.05.2017 року, згідно наданих матеріалів справи, складає 35378,19 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Honda», державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті отриманих пошкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 20.05.2017 року, згідно наданих матеріалів справи, складає : 56974,17 грн. (а.с. 151-165).

16.07.2018 року ухвалою Богунського районного судум. Житомира поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження, роз’яснено сторона право на подачу відзиву, відповіді на відзив, заперечення, пояснення третьої особи (а.с. 168-169).

16.08.2018 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач вказав, що висновком експерта ОСОБА_9 було встановлено вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Honda», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 20.05.2017 року, яка складає 35378,19 грн., тому з урахуванням суми страхового відшкодування, яке було відшкодоване позивачу ОСОБА_4 «СК «Інго Україна», сума, яку має відповідач відшкодувати позивачу, становить 4138,71 грн. Також, у задоволенні позову у частині стягнення моральної шкоди просить відмовити за недоведеністю. (а.с. 246-251).

18.09.2018 року до суду надійшло пояснення представника третьої особи ОСОБА_4 «АСК «Інго Україна» ОСОБА_5, у якому представник третьої особи вказала, що страховик виконав своє зобов’язання відповідно до умов полісу у досудовому порядку та здійснив виплату страхового відшкодування відповідно до вимог чинного законодавства. (а.с. 252-257).

Позивач та його представник у судове засідання не з’явилися, представник позивача ОСОБА_7 подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити без їх участі, просив задовольнити позовні вимоги, які викладені у заяві про уточнення позовних вимог у повному обсязі та стягнути з відповідача 10535,52 грн. матеріальної шкоди, 10000,00 грн. моральної шкоди, 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 1200,00 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 640,00 грн. судового збору.

Відповідач та його представник у судове засідання не з’явилися, представник відповідача ОСОБА_10 подала до суду заяву, у якій вказала, що позовні вимоги частково не визнає, просила прийняти до уваги доводи, викладені у відзиві, вважає, що сума до стягнення становить 4138,00 грн., що є різницею між сумою страхового відшкодування, яка виплачена страховою компанією та сумою відновлювального ремонту, яка визначена експертом ОСОБА_9, розгляд справи просила проводити без їх участі.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.05.2017 року о 12 годині 50 хвилин ОСОБА_2 у м. Житомирі по вул. Київській, 120, керував автомобілем НОМЕР_3, рухаючись у сторону вул. Східної, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1, який зупинився попереду. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно постанови Богунського районного суду м. Житомира від 06.06.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за ст. 124 КУпАП (а.с. 6).

Відповідно до частини 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За вимог цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини другої - п'ятої ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Стороною позивача визначені збитки, які на його думку, мають підлягати відшкодуванню потерпілому в розмірі 10535,52 грн., що визначається як різниця між розміром матеріальної шкоди, яка визначена згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 43 від 20.06.2017 року, який складено судовим експертом ОСОБА_11, та який згідно вказаного висновку становить 41775,00 грн., та сумою страхового відшкодування, який здійснено ОСОБА_4 «СК «Інго Україна» у розмірі 31239,48 грн.

В свою чергу, на думку сторони відповідача, розмір матеріального збитку, який має бути відшкодований позивачу, становить 4138,00 грн., що є різницею між розміром матеріальної шкоди, яка визначена згідно висновку судового експерта ТОВ "Судова незалежна експертиза України" ОСОБА_9 № СЕ-4230-2-971.18 від 27.06.2018 року, та який згідно вказано висновку становить 35378,19 грн., та сумою страхового відшкодування, який здійснено ОСОБА_4 «СК «Інго Україна» у розмірі 31239,48 грн.

Статтею 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Як передбачено п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. (п.9.1, 9.2, 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас, така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. Потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-2808цс15 від 20 січня 2016 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань визначені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Як роз'яснено у п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Сам факт заподіяння матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не заперечується відповідачем, що зумовлює виникнення між сторонами спору цивільно-правових відносин, які пов'язані з відшкодуванням шкоди в порядку визначеному ст. 1192 Цивільного кодексу України.

Виходячи з предмету позову, позивачем заявлено вимоги про відшкодування за рахунок відповідача матеріальної шкоди в розмірі 10535,52 грн., що визначається ним як різниця між розміром матеріальної шкоди, яка визначена згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 43 від 20.06.2017 року, який складено судовим експертом ОСОБА_11, та який згідно вказаного висновку становить 41775,00 грн., та сумою страхового відшкодування, який здійснено ОСОБА_4 «СК «Інго Україна» у розмірі 31239,48 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

У відповідності до положень цього Закону майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 9 цього ж Закону, Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Оцінка майна проводиться на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції країни та Фондом державного майна України № 1074/8395 від 24.11.2003 року.

Пунктом 8.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 24.11.2003. № 142/52092, передбачено, що вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 72 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Позивачем було надано висновок № 43 експертного автотоварознавчого дослідження складеного 20.06.2017 року судовим експертом ОСОБА_3 на підставі свідоцтва №196 від 16.11.2012 року, видане на підставі рішення Центральної експертної-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, де за результатами дослідження встановлено, що матеріальний збиток заподіяний власникові автомобіля «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок пошкодження при ДТП складає 41775,00 грн. (а.с. 7-15)

В Законі № 1961-IV визначено порядок розрахунку шкоди, пов’язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі – Методика).

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) – це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Отже, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача, викладене ним у заяві від 28.02.2019 року про те, що відшкодуванню підлягає різниця між розміром матеріального збитку, який встановлений висновком експерта ОСОБА_9 № СЕ-4230-2-971.18 від 27.06.2018 року та розміром страхового відшкодування, який було виплачено ОСОБА_4 «СК «Інго Україна», та всього становить 4138,00 грн., оскільки винна особа, про стягнення з якої вирішується спір, не має права вимагати врахування зношеності деталей, так як зобов'язана за ст. 1192 відшкодувати потерпілій особі суму, необхідну для відновлення речі до вчинення ДТП, а цією сумою є саме вартість відновлювального ремонту.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з розміру позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підлягають задоволенню, а саме присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 10535,52 грн.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зав'язку між порушенням та моральною шкодою.

Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1,2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статі 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Різницю між сумою відшкодування визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано виною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3,4 частини другої ст. 23 Цивільного кодексу України, то таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано виною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

З урахуванням обставин, які наведені позивачем в частині заявлених вимог щодо відшкодування за рахунок відповідача моральної шкоди, яка оцінена позивачем у розмірі 10000,00 грн., суд приходить до висновку про правомірність заявлених вимог позивача про відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача, як особи винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, оскільки за вимог цивільного законодавства, яким передбачена відповідальність за відшкодування моральної шкоди володільцем джерела підвищеної небезпеки незалежно від його вини, а в даному випадку саме діяльність джерела підвищеної небезпеки, яким керував відповідач, призвело до душевних страждань позивача, внаслідок пошкодження його власного транспортного засобу.

З урахуванням заявлених позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану пошкодженого майна, обмеження його прав користуватись автомобілем, та присуджує стягнути з відповідача в рахунок відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн., в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у задоволення позову - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В порядку ч. 1, 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн., що підтверджується оригіналом квитанції про сплату судового збору при зверненні з цим позовом до суду та судові витрати, понесені на оплату проведення експертизи у розмірі 1200,00 грн., що підтверджується копією акту виконаних робіт.

Щодо вимоги про стягнення з позивача судових витрат по оплаті витрат на професійну правову допомогу та судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 2 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Визначені ЦПК України види судових витрат є вичерпними, тому на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, не може покладатися обов'язок нести інші витрати, не передбачені законодавством. Склад судових витрат по окремим його видам не є вичерпним.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких належать зокрема і витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Встановлено, що 22.06.2017 року ОСОБА_1 та адвокат ОСОБА_7, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії № 572, уклали договір про надання правової допомоги у цивільній справі. Повноваження адвоката підтверджено ордером від 12.07.2017 року.

Пунктом 4.2 договору про надання правничої допомоги у цивільній справі встановлено, що гонорар адвоката складає 5000,00 грн.

На підтвердження оплати ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 9 від 22.06.2017 року.

Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, адвокатом ОСОБА_7 складено акт виконаних робіт від 28.02.2019 року з детальним описом робіт та наданих послуг, виконаних адвокатом, з якого вбачається, що роботи по договору виконані на суму 5000,00 грн.

Оцінюючи надані стороною позивача докази щодо понесення витрат на правову допомогу, суд вважає їх належними та допустимими, відповідними вказаним нормам процесуального права.

При цьому, правом заявити про те, що понесені відповідачем витрати на правову допомогу не є співмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та/або складністю справи, що було б підставою для зменшення розміру витрат, як це передбачено ч. 5 ст. 137 ЦПК України, відповідач не скористався.

Зважаючи на ту обставину, що позивачем підтверджено належними доказами понесення витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., а також на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, тому вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу підлягають задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягають стягнення судові витрати по оплаті витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 5000,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 11, 14, 22, 23, 979, 988, 1116, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, ст. 25 Закону України «Про страхування», ст.ст. 1, 3, 6, 9, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст.ст. 2, 6, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Приватне акціонерне товариство "АСК "Інго Україна" про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 10535,52 грн., суму моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн., витрати на оплату послуг експерта за проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 1200,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., а всього на загальну суму 17735,52 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Богунський районний суд м. Житомира.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_5.

Відповідач: ОСОБА_12, 17.07.1972р.н., місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_6.

Третя особа: Приватне акціонерне товариство "АСК "Інго Україна", місце знаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, код ЄДРПОУ 16285602.

Повний текст рішення складено 06.03.2019 року.

Суддя