Рішення № 80438305, 11.03.2019, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/1378/18

2/0187/41/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2019 р. смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Іщенко І.М., за участю секретаря судового засідання

ОСОБА_1, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія є гроші» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В

02.10.2018 року позивач ТОВ «ФК є гроші» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором № 3407502607-005484, укладеним від 23.05.2018 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 23.05.2018 року між ТОВ «ФК є гроші» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3407502607-005484 , згідно якого ОСОБА_2 отримала позику у розмірі 2 000 грн строком на 20 днів з процентною ставкою 2% за кожен день користування позикою.

Вказаний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на Інтернет сайті і виконання ним певних дій, які свідчать про укладення Договору.

ТОВ «ФК є гроші» свої зобов’язання за Договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу позику у розмірі, встановленому Договором.

Позичальник ОСОБА_2 не повернула суму позики, тим самим порушила умови договору, заборгованість за договором не погасила, тому станом на 27.09.2018 року вона має заборгованість перед позивачем у сумі 13 062.40 грн яка включає в себе: 2 000 грн – заборгованість за кредитом; 4 607.40 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом; 6 455 грн – заборгованість за пенею.

Позивач просить суд стягнути із відповідача зазначену суму заборгованості 13 062.40 грн, витрати за юридичні послуги в сумі 1 500 грн та судові витрати по справі в розмірі 1762 грн.

Розгляд цієї справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 59).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явилась, не повідомивши про причини неявки. Про час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, про що свідчать: повідомлення про вручення поштового відправлення; поштові відправлення, які були повернуті до суду з довідкою «за закінченням встановленого строку зберігання»; оголошеннями про розгляд справи; (а.с. 60,64,66,68,69,71). При цьому від неї до суду не надійшло відзиву на позовну заяву чи будь-яких заперечень або клопотань.

Крім того, ОСОБА_2 не надано до суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростовування доводів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з’явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин та не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч. 1ст. 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

За загальним правилом (частина 1 статті 13 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Жодних доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, відповідач не надав, в тому числі не спростовано розміру нарахованої суми заборгованості.

Всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані представником позивача докази суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

23.05.2018 року між ТОВ «ФК є гроші» та ОСОБА_2 було укладено договір № 3407502607-005484 про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, згідно умов якого позика складає суму 2000 грн; сума процентів за користування позикою становить 287.40 грн за 20 днів (а.с.16-19)

У п. 3.2.1. Договору передбачено, що проценти за користування позикою становлять 2% за кожен день користування, починаючи з дати видачі позики і закінчуючи датою фактичного повернення позики включно, протягом строку користування позикою.

Позичальник підтверджує, що перед укладенням Договору він ознайомився, повністю розуміє, погоджується і зобов’язується дотримуватись внутрішніх правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту позикодавця (п. 4.2 Договору). Підписанням цього Договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Умовами надання позики в тому числі у формі фінансового кредиту ТОВ «ФК є гроші», розміщеними на сайті позикодавця й приймає їх положення як публічну оферту на укладення цього Договору

(п. 12.8 Договору)

У п. 5.2 Договору визначено, що строк, на який надається позика за цим Договором становить 20 днів: з 23.05.2018 року по 11.06.2018 року включно.

Згідно п. 6.2 Договору проценти за користування позикою нараховуються з дати надання позики позичальнику до дня повного погашення заборгованості за цим договором включно.

У випадку порушення (прострочення) позичальником строку повернення позики та/або оплати суми процентів за користування позикою, позикодавець має право додатково, стягнути з позичальника пеню у розмірі 3% від залишку суми позики за кожен день прострочення, починаючи з першого дня прострочення

(п.7.1 Договору)

Відповідно до п. 10.1.3 Договору позичальник зобов’язується вчасно повернути позику та сплатити суму процентів за користування позикою.

Позивачем 23.05.2018 року була перерахована суми позики 2000 грн на картку позичальника ОСОБА_2, що підтверджено повідомленням № 536 (а.с. 25-31).

Вказані вище умови договору ОСОБА_2 належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 27.09.2018 року становить суму13 062.40 грн та включає в себе: 2000 грн – заборгованість за кредитом; 4 607.40 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом; 6 455 грн – заборгованість за пенею (а.с.20-24)

Розглядаючи позовні вимоги, суд виходить із наступного.

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачено Законом України «Про споживче кредитуванн» від 15.11.2016 року № 1734-VIII та Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII.

Зокрема, в ч. 1 ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

За вимогами статей 527, 530 Цивільного Кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа(кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За наведених вище обставин, суд вважає вірним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «ФК є гроші» заборгованість за договором

№ 3407502607-005484 про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 23.05.2018 року у сумі 13 062.40 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача суми витрат за юридичні послуги, суд керується наступним.

01.08.2018 року між виконавцем ФОП ОСОБА_4 та замовником ТОВ «ФК є гроші» було укладено договір про надання юридичних послуг № 01/08-1, за яким виконавцем замовнику надаються послуги, шляхом: усного та письмового консультування; складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій, клопотань та позовних заяв; надання послуг щодо захисту інтересів замовника в суді (а.с.42)

Актом приймання-передачі наданих послуг № 25 від 18.09.2018 року до вказаного вище договору № 01/08-1, ФОП ОСОБА_4 надав, а ТОВ «ФК є гроші» прийняв юридичні послуги щодо юридичної консультації, підготовлення та передачі до суду позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_2; вартість послуг складає 1 500 грн (а.с.43)

Платник ТОВ «ФК є гроші» здійснив оплату зазначених вище юридичних послуг у сумі 1 500 грн на рахунок отримувача ФОП ОСОБА_4, що підтверджено копією платіжного доручення № 1121 (а.с.44)

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

(ч. 2 ст. 137 ЦПК України)

За наведеного вище, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1 500 грн обґрунтованими, тож такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Позивачем долучено платіжне доручення від 24.09.2018 року про сплату ним судового збору у сумі 1762 грн. за подання до суду даного позову.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК є гроші» понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 1762 грн.

Керуючись ст.ст. 549, 610, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, 80, 81, 141,

263-265, 280 ЦПК України, ЗУ «Про споживче кредитування» , ЗУ «Про електронну комерцію» суд

В И Р І Ш И В

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія є гроші» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія є гроші» заборгованість за договором

№ 3407502607-005484 від 23.05.2018 про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, яка станом на 27.09.2018 року становить суму 13 062.40 грн та включає в себе: 2000 грн – заборгованість за кредитом, 4 607.40 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом, 6 455 грн – заборгованість за пенею; витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 500 грн; та судові витрати в розмірі 1762 грн, а всього: 16 324.40грн (шістнадцять тисяч триста двадцять чотири грн. 40 коп.)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: ОСОБА_5