Рішення № 80438053, 14.03.2019, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6222/18

Провадження № 2/0182/1000/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14.03.2019 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Тихомирова І.В.

за участю секретаря – Рахуба О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «№ 88» про незаконне звільнення та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «№ 88» (далі – ОСББ «№ 88») про незаконне звільнення та поновлення на роботі (а.с.1-5).

Свої вимоги мотивує тим, що вона є керівником ОСББ «№ 88» з 01.08.2013 року. 19.06.2018 року на її адресу надійшло поштове відправлення, яке містило витяг з протоколу позачергових зборів ОСББ «№ 88» та наказ від 02.06.2018 року про її звільнення з посади керівника зазначеного ОСББ з 07.06.2018 року. Позивач вважає, що процедуру її звільнення було порушено та воно було проведено незаконно. Так, наказ від 02.06.2018 року не містить змісту (опису) та посилання на норму КЗпП України, за якою було припинено безстроковий трудовий договір з ініціативи роботодавця, а також підписаний головою правління ОСББ ОСОБА_2, який не був на те уповноважений. Звільнення ОСОБА_1 було здійснено у період її відпустки. При цьому, проведення позачергових зборів не передбачене ЗУ «Про ОСББ», та вони не були правомочними, оскільки не містили кворуму. Натомість, загальні збори ОСББ не є компетентним органом та не наділені правом звільнення працівників. Позачергові збори ОСББ 02.06.2018 року проведені з численними порушеннями. Про їх проведення не було заявлено заздалегідь та на них були присутніми менше 50 % співвласників. До того ж, з позивачем не було проведено розрахунок при звільненні. З урахуванням того, що процедура її звільнення, оформлена Наказом від 02.06.2018 року, суперечить чинному законодавству, ОСОБА_1 просила визнати даний наказ та її звільнення незаконними, поновивши її на посаді керівника ОСББ «№ 88» з дати її звільнення.

Ухвалою суду від 23.08.2018 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.24). Копії зазначеної ухвали були направлені сторонам.

Не погодившись із позовними вимогами, належним чином уповноважений представник відповідача ОСОБА_3 подала відзив (а.с.38-42). Посилається на те, що ОСОБА_1 обіймала посаду керівника ОСББ на підставі рішення загальних зборів (протокол № 21 від 27.07.2013 року), у зв’язку з чим її і знято з посади таким шляхом (протокол від 02.06.2018 року), що не суперечить чинному законодавству України. Основним місцем роботи ОСОБА_1 є Нікопольський технікум Національної металургійної академії України, тобто виконувати функції керівника ОСББ «№ 88», як і інших приблизно 40 ОСББ м. Нікополь, вона могла лише за сумісництвом, але у наказі № 5 від 27.07.2013 року про це не зазначено. З урахуванням того, що позивачем не надано жодного доказу, крім наказу № 5 від 27.07.2013 року, на підтвердження наявності трудових відносин між нею та ОСББ «№ 88», представник відповідача просила суд відмовити у позові у повному обсязі.

Відповіді на відзив ОСОБА_1 не надавала.

22.11.2018 року від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності. Посилалася на те, позивач отримала повідомлення про проведення позачергових загальних зборів 02.06.2018 року, на порядку денному яких було розглянуто питання відкликання керівника ОСББ. Тому, ОСОБА_1 повинна була знати про своє звільнення та відповідно до ст. 233 КЗпП України в місячний термін могла оскаржити його в суді. Однак, позивач звернулася до Нікопольського міськрайонного суду 06.07.2018 року, тобто після пропуску строку позовної давності за даною категорією справ, та її позов було повернуто ухвалою суду від 03.08.2018 року. Позов, який на даний час знаходиться на розгляді, надійшов до суду 21.08.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, 17.01.2007 року було проведено державну реєстрацію ОСББ «№ 88», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.33). Керівником зазначеного ОСББ згідно протоколу № 21 від 27.07.2013 року на підставі наказу № 5 від 31.07.2013 року з 01.08.2013 року прийнято ОСОБА_1 (а.с.6,43).

Відповідно до витягу з протоколу позачергових загальних зборів ОСББ «№ 88» від 02.06.2018 року, на яких були присутні 35 осіб (власників) – 2175,7 кв.м., що становить 74,15 % загальної площі, було одноголосно постановлено звільнити позивача із займаної посади (а.с.8), а 07.06.2018 року – видано наказ про її звільнення (а.с.7).

Із вказаним наказом ОСОБА_1 не погоджується, вважає процедуру проведення її звільнення порушеною та просить поновити її на посаді. Проте, суд не вбачає підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 1 ЗУ «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено поняття об’єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичної особи, створеної власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори (ст. 10 ЗУ «Про ОСББ»).

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України «члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків» слід розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства у будь-який час і з будь-яких підстав усунути особу (осіб) від виконання обов'язків члена (членів) виконавчого органу за умови, якщо в установчих документах товариства не визначено таких підстав.

Усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов'язків, яке передбачене частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, не є відстороненням працівника від роботи в розумінні статті 46 Кодексу законів про працю України.

Виходячи з рішення № 1-рп/2010, повноваження виконавчого органу (у даному випадку — голови правління ОСББ) можуть набуватися обранням (призначенням) загальними зборами учасників або укладенням контракту.

При цьому, суд звертає увагу на те, що трудовий договір – це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Ст. 626 ЦК визначено загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності трудових відносин між нею та ОСББ «№ 88» (трудовий договір або контракт, штатний розклад, посадова інструкція, запис у трудовій книжці, табелі обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжні відомості тощо), суд приходить до висновку, що між сторонами склалися не трудові, а цивільно-правові відносини.

Також, відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоповерхового будинку» від 29.11.2001 року № 2866-ІІІ, об'єднання може бути створено лише власниками квартир і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно до абз.2 ч.9 ст.10 Закону «Про ОСББ», на загальних зборах співвласників ОСББ обирають членів правління об'єднання, яке є виконавчим органом ОСББ. Правління зі свого складу обирає голову правління ОСББ і його заступника (п.16 Типового статуту). Рішення правління оформлюється протоколом засідання правління із зазначенням результатів голосування кожного із членів правління, засвідченого власноручним підписом.

На підставі п.п.12, 13 Типового статуту виконавчим органом об’єднання є правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю об’єднання та має право приймати рішення з питань діяльності об’єднання, визначених цим Статутом.

Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами.

Загальні збори своїм рішенням вправі в будь-який час припинити повноваження правління чи окремих його членів.

Оскільки правління обирають на загальних зборах співвласників ОСББ, а голову правління - із числа членів правління, то головою правління може бути лише особа, яка має власність у багатоповерхівці, що створила об'єднання.

На підставі ст. 12 ЗУ «Про ОСББ» управління багатоквартирним будинком здійснює об’єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не є співвласником багатоквартирного будинку ОСББ «№ 88», то виконання функцій керівника ОСББ нею можливе лише у якості управителя.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається, згідно з типовим договором.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про ОСББ», якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об'єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об'єднанням і управителем,умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.

Оскільки, відповідно до відомостей, викладених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстрація ОСОБА_1 як фізичної-особи підприємця - відсутня, позивач не має права бути управителем ОСББ «№ 88», оскільки вона не була його співвласником. З таких обставин суд не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді в ОСББ «88».

Щодо питання проведення зборів 02.06.2018 року, суд приходить до висновку, що співвласники реалізували свої права щодо участі в управлінні багатоквартирним будинком.

Суд не бере до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що поіменне голосування не відповідає дійсності, оскільки по деяким квартирам відсутні відомості в Державному реєстрі речових прав щодо власника квартир, а по деяким квартири перебувають у спільній або частковій власності. Судом враховуються ті обставини, що в Україні система державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що запроваджена Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» функціонує з 01 січня 2013 року. Відсутність відомостей про власника в цьому реєстрі не свідчить про відсутність права власності на це майно в разі набуття цього права до введення в дію цього Закону.

Крім того, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що загальні збори були неправомочні та на них був відсутній кворум, оскільки діючий Закон України «Про ОСББ» не вимагає його наявності. Підрахунок голосів здійснюється не від "кворуму", а від загальної кількості голосів співвласників (ч.14 ст.10 ЗУ «Про ОСББ). За загальним правилом, рішення вважається прийнятим, якщо за нього віддано більше половини голосів усіх співвласників. Кваліфікована більшість у 2/3 голосів усіх співвласників передбачена з таких питань:визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників;порядок управління та користування спільним майном;передача у користування фізичним та юридичним особам спільного майна;реконструкція та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд.

До того ж, суд вважає, що наказ про звільнення ОСОБА_1 від 07.06.2018 року, був правомірно підписаний головою ОСББ ОСОБА_4, оскільки згідно п. 16 р. ІІІ Типового статуту об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу від 27.08.2003 р. № 141 (далі — Типовий статут) саме голова правління ОСББ забезпечує виконання рішень загальних зборів та рішень правління; діє без доручення від імені об’єднання та укладає в межах своєї компетенції договори і вчиняє інші правочини відповідно до рішень правління;наймає на роботу в об’єднання працівників та звільняє їх, застосовує до них заходи заохочення та накладає стягнення, видає обов’язкові для працівників об’єднання накази у сфері трудових правовідносин.

Крім того, наказ про призначення ОСОБА_1 керівником ОСББ 31.07.2013 року також був підписаний головою правління ОСББ «№88» ОСОБА_5, яка обіймала посаду на той час (а.с.6).

Згідно роз'яснень, викладених у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд зазначає у рішенні про відмову у позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням того, що вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи, суд не бере до уваги заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності, а відмовляє у задоволенні позову з підстав його недоведеності.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Отже, суд приходить до висновку про те, що сторони за час розгляду справи в суді розпорядилися своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

З огляду на зазначене, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження у судових засіданнях, не є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступного. При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 користувався передбаченою п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» пільгою щодо звільнення від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позову, судові витрати по справі на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 6,10,13 Закону України «Про ОСББ», ст.ст. 1,11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст.ст. 4, 12, 13, 81,141, 263, 265 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно підпункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення суду виготовлено 14.03.2019 року.

Суддя: ОСОБА_6