Постанова № 8043548, 23.04.2008, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа №2«а»-5/2008

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2008 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Петуніна І.В.,

при секретарі Прокопенко І.М. ,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за

позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту

населення Димитровської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення

за 2005-2007 роки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду до відповідача управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2005-2007 роки, в обґрунтування якого вказав, що він є інвалідом 3-ї групи та знаходиться на обліку в Димитровському управлінні праці та соціального захисту населення. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому передбачена щорічна компенсаційна виплата на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати застосовується на момент виплати. Йому цієї виплати за 2005р. було виплачено 21, 50 грн., за 2006р. - 90 грн., за 2007р. - 90 грн. Таким чином за 2005р. йому необхідно виплатити: 262 х 4 - 21, 50 = 1026, 50 грн.; за 2006р.: 310 х 4 - 90 -1150 грн.; за 2007р.: 350 х 4 - 90 грн. = 1310 грн. Вказані суми просить стягнути з відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнала та пояснила суду, що позивач з 01.03.1998р. знаходиться на обліку у відповідача як отримувач компенсацій учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії. З 10.04.1992р. до 01.05.1993р. йому встановлено III групу інвалідності по загальному захворюванню. В січні 1993р. йому була встановлена III група інвалідності на термін з 10.04.1992р. до 01.02.1998р. по профзахворюванню, яке викликане аварією на ЧАЕС, а з 01.02.1998р. - III група інвалідності по захворюванню, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС. Тож позивач, згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі як інвалід III групи - 4-х мінімальних заробітних плат. Однак, згідно ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», роз'яснення порядку застосування Закону провадиться у порядку, визначеному КМУ, рішенця якого є обов'язковими для виконання місцевими органами влади та ін. Згідно ст. 63 Закону України № 796-12 фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону здійснюється за рахунок державного бюджету. Згідно п.5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать нормативно-правові акти КМУ, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу України. Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених у ПКМУ від 26.07.1996р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та № 562 від 12.07.2005р., а саме: виплата щорічної допомоги на оздоровлення для інвалідів III групи у розмірі 21, 50 грн. Відповідно до ПКМУ № 562 від 12.07.2005р. для інвалідів III групи - 90 грн. Позивач за 2005-2007 роки отримав ці суми. Всі ці виплати позивач отримав в повному обсязі і вони були здійснені до набуття чинності Рішення Конституційного Суду № 6-рп від 09.07.2007р., а тому відповідно до ст. 58 Конституції України, яка гласить, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, відповідають вимогам чинного законодавства. Вищевказаним рішенням були визнані тільки норми восьми статей тільки Закону України про Держбюджет на 2007р., у тому числі відповідні норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи». Немає ніяких рішень щодо визнання недійсними вищевказаних постанов КМУ.

Також відповідно до п.37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006р.», дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати з метою приведення окремих норм законів у відповідність із Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.», немає ніякого рішення щодо визнання статей Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.» недійсними. Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суб'єкти публічного права мають право здійснювати свої повноваження в межах встановлених границь та повноважень. Тобто діє принцип «можна тільки те, що дозволено». Для публічного права характерний специфічний юридичний порядок «влади - підпорядкування», згідно якого управління повинно здійснювати точну реалізацію вказівок влади, а всі інші особи - підпорядкуватися їм. Повноваження відповідача визначені законом та носять імперативний характер. Згідно Положення про УПСЗН Димитровської міської ради, визначення розмірів вищезазначених виплат не входить до компетенції управління. Також відповідно до абз.14 п.4 Положення, управління забезпечує цільове використання бюджетних асигнувань, передбачених на соціальний захист населення. Згідно ст. 22 Бюджетного кодексу України, Головне управління праці та соціального захисту населення є головним розпорядником бюджетних коштів. УПСЗН Димитровської міської ради є розпорядником нижчого рівня (одержувачем). Головне управління - отримує бюджетні призначення, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів), відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює контроль за повнотою надходжень та витрачанням бюджетних коштів. Згідно ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом, та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витратами державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Конституція України не містить норм, які б встановлювали ієрархічну залежність одних законів від інших. Прийняті Верховною Радою України закони є актами рівної юридичної сили. Єдиним законом України, який Конституція України виокремлює серед інших - це закон про Державний бюджет. Зокрема, суттєві його відмінності полягають у тому, що згідно з Конституцією України цей закон приймається щорічно та має визначений термін, суб'єктом права законодавчої ініціативи щодо цього Закону є тільки КМУ. Крім цього, відповідною конституційною нормою чітко окреслено коло питань, які можуть бути врегульовані тільки цим законом. А саме, виключно законом про державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ч.2 ст. 95 Конституції України).

Представник відповідача ОСОБА_3 підтримала пояснення ОСОБА_4 та додала, що у разі задоволення судом позову, відповідач буде не в змозі виконувати в повній мірі свої зобов'язання перед іншими суб'єктами на отримання соціальної допомоги.

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом III групи по захворюванню, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку у відповідача з 01.03.1998р. та отримав допомогу на оздоровлення за 2005р. у березні 2005р. у сумі 21, 50 грн.; за 2006р. - у липні 2006р. у сумі 90 грн.; за 2007р. - у лютому 2007р. у сумі 90 грн. Вказані факти встановлені на підставі пояснень сторін, посвідчення, довідки відповідача (а.с. 6, 28).

Відповідно до абз.З ч.4 ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам третьої групи у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам III групи передбачена щорічна виплата на оздоровлення у розмірі 21, 50 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам III групи передбачена щорічна виплата на оздоровлення у розмірі 90 грн.

Відповідно до п.37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006р.», дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати з метою приведення окремих норм законів у відповідність із Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.».

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р. визнаний неконституційним п.30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996р. «Про

застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» судам необхідно виходити

з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти

Президента, України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження

Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної

Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів

місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників

підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як

Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-

правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Виходячи з пріоритету законів над

Постановами Кабінету Міністрів України, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення за 2005 рік у розмірі 1026 грн. 50 коп. підлягають задоволенню.

Пунктом 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006р.», абз.З ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати з метою приведення окремих норм законів у відповідність із Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.». Таким чином суд вважає, що у виплаті щорічної компенсації на оздоровлення за 2006 рік у розмірі 1150 грн. повинно бути відмовлено.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р. визнаний неконституційним п.30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзацу третього частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, з огляду на вищевказану постанову Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996р. суд вважає, що вимоги позивача про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1310 грн. підлягають задоволенню.

Тобто, загальна сума стягнення з відповідача складає: 1026, 50 + 1310 = 2336, 50 грн. Враховуючи 3 ч.4 ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», п.37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006р.», п.30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.», рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р. та керуючись ст. ст. 11, 86, 94, 97, 98, 158-163 КАС України

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради з розрахунку № 35210044001460 ГУДКУ В Донецькій області, ЄДРПОУ 25953304, МФО 834016 на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 та 2007 роки у розмірі 2336 (дві тисячі триста тридцять шість) грн. 50 коп.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.