Рішення № 80432206, 28.02.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/4090/18

пр. № 2/336/248/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

28 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Скибі О.Б., за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_2 про виселення з будинку з наданням іншого постійного житла,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Перший український міжнародний банк», правонаступником якого є акціонерний банк «Перший український міжнародний банк», звернувся з позовом до ОСОБА_2, вказавши, що позивач є власником будинку № 255 по вул. Олександра Анашкіна у м. Запоріжжя, право власності на який банк отримав, звернувши стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 24.06.2008 року. У вказаному будинку зареєстрована та фактично проживає відповідач ОСОБА_2 По суті заявлених вимог позивач просив виселити ОСОБА_2 з будинку № 255 по вул. Олександра Анашкіна у м. Запоріжжя, надавши відповідачеві інше постійне житло, а саме будинок за адресою: м. Запоріжжя, вул. Віктора Духовченка, 85.

Ухвалою суду від 08.08.2018 року було відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про зняття з реєстрації ОСОБА_2

Ухвалою суду від 27.09.2018 року провадження у справі відкрите та справу призначено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.01.2019 року підготовче провадження у справі закрите та справу призначено до розгляду.

Також судом розглянуті клопотання позивача про витребування судом доказів.

У клопотанні позивача про витребування судом інформації від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про осіб, які зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено, адже представником позивача не доведено, що така інформація може мати доказове значення по справі, адже інформація про зареєстроване місце проживання відповідача судом витребувана на виконання вимог ст. 187 ч. 1 ЦПК України, а до інших осіб позовних вимог позивачем не заявлено.

Також судом було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування судом інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_3, адже в матеріалах справи наявна інформація щодо реєстрації місця проживання відповідача. Судом було роз’яснено представнику позивача, що запити про зареєстроване місце проживання відповідача здійснюються судом автоматично з використанням програми «Інформаційні судові системи Д-3» з використанням тих данних, які внесені до картки справи при її реєстрації канцелярією суду. При цьому позивачем за наявності можливості самостійно отримати відомості про реєстрацію місця проживання особи було заявлено таке клопотання до суду на стадії вже судового розгляду справи після дослідження письмових доказів, при тому, що на неодноразові уточнення суду в підготовчому судовому засіданні щодо наявності інших доказів чи клопотань представник позивача вказала, що усі письмові докази позивачем надані та інших клопотань вона не має.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги. Пояснення представника позивача були непослідовні, оскільки спочатку представник позивача вказувала, що ОСОБА_2 зареєстрована, але фактично не мешкає у спірному будинку, проте в будинку знаходяться речі ОСОБА_2, потім пояснювала, що відповідач зареєстрована та мешкає у будинку, але доказів на підтвердження цього немає. Також представник позивача пояснила, що метою позивача є анулювання реєстрації ОСОБА_2 за адресою: м, Запоріжжя, вул. Олександра Анашкіна, 255.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлялась судовою повісткою, направленою за адресою місця проживання, вказаною позивачем, оскільки згідно з інформацією Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради ОСОБА_2 реєстрації у м. Запоріжжя не має.

Відповідач не направив до суду відзиву на позовну заяву, а також не заявив будь-яких клопотань, не надав доказів.

Керуючись ст. 280 ЦПК України, суд розглянув справу заочно.

При вивченні письмових доказів судом встановлено наступне.

24.06.2008 року між ЗАТ «Перший український міжнародний банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_4 укладений кредитний договір (а.с. 10).

24.06.2008 року між ЗАТ «Перший український міжнародний банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки (а.с. 16), яким забезпечено виконання зобов’язань ОСОБА_4 за кредитним договором. Предметом іпотеки є житловий будинок № 255 по вул. Олександра Анашкіна (колишні Епронівська) у м. Запоріжжя.

Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_3 30.11.2007 року уклали шлюб (а.с. 25).

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 28.08.2012 року (а.с. 26) задоволено позов ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_4 про стягненя заборгованості за кредитним договором, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПУМБ» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24.06.2008 року 27727,92 доларів США та 61232,05 гривень.

Згідно з інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 28) станом на 26.03.2018 року право власності на житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя, 255 належить ПАТ «ПУМБ».

30.03.2018 року ОСОБА_2 за адресами: м. Запоріжжя, вул. Епронівська. 255 та АДРЕСА_1 направлено про звільнення будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Епронівська, 255.

Відомостей про фактичне отримання відповідачем таких вимог позивачем не надано.

Як зазначено у договорі іпотеки фактичним місцем проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_1.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як вказує ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з вищевикладених положень чинного законодавства позивач мав довести, що відповідач фактично проживає у належному позивачеві будинку, чим обмежуються можливості реалізації право власності позивача на будинок; що відповідач має бути виселена з будинку та те, що житло, яке пропонується в якості альтернативного місця проживання може використовуватись для таких потреб.

Як вказує ст. 66 ч. 3 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404 від 02.06.2016 року примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Натомість позивачем суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована та фактично проживає у спірному будинку, що в будинку перебувають її речі, домашні тварини, тощо.

При цьому, пропонуючи в якості постійного місця проживання інший будинок, належний позивачеві, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що будинок № 85 по вул. Віктора Духовченка у м. Запоріжжя, який позивач просить надати відповідачеві в якості постійного житла, вільний та придатний для постійного проживання у ньому.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не доведено порушення його прав та можливість захисту такого права у запропонований спосіб, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

На переконання суду, позивачем для захисту своїх прав з урахуванням пояснень представника позивача в судовому засіданні обрано неналежний спосіб захисту свого права.

Так, у разі якщо у будинку по вул. Олександра Анашкіна, 255 у м. Запоріжжя перебувають особисті речі відповідача, тож право позивача може бути захищене шляхом зобов’язання відповідача звільнити будинок від особистих речей.

У разі реєстрації особи за вказаною адресою, чого позивачем також суду не доведено, для анулювання такої реєстрації позивач може звернутися до суду з позовом про позбавлення особи права користування будинком у відповідності до положень ст. 406 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, —

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_2 про виселення з будинку з наданням іншого постійного житла залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаємо наступні відомості:

Позивач – Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», юридична адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРЮО 14282829.

Відповідач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації та проживання невідомі, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Суддя О.І. Дацюк