Ухвала суду № 80432030, 13.03.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 13.03.2019

Справа № 320/1960/19

Провадження № 2/320/1849/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі головуючого судді Фоміна В.А., перевіривши виконання вимог ст. ст. 175, 318 ЦПК України по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою та просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 37374,27 грн. та моральну шкоду у зв’язку з невиплатою заробітної плати у розмірі 15 000,00 грн.

При вирішенні питання про відкриття провадження, судом встановлено, що позов поданий з порушенням вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України, а тому його слід залишити без руху.

Частиною 3ст. 6 Закону України "Про судовий збір" та п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" N 10 від 17 жовтня 2014 року встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий (виплата середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу) і немайновий (моральна шкода, визнання дій протиправними) характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Позивач звертається з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі та стягнення моральної шкоди у зв’язку з невиплатою заробітної плати. В той же час він невірно вважає, що відповідно до ЗУ «Про судовий збір» є звільненим від сплати судового збору. Поняття «середній заробіток» не є тотожним поняттю «заробітна плата».

Відповідно до вимог ст. 5 вищевказаного Закону, від судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення саме заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗК «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 2 цього Закону до структури заробітної плати входять: 1)Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу,виробітку,обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів)і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.2)Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми,за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.3)Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати не входить до структури заробітної плати та не є заробітною платою в розумінні спеціального Закону.

Аналогічна позиція викладена в п. 57 постанови ОСОБА_2 Верховного Суду України по справі № 910/4518/16 від 30.01.2019 року в якій зазначено, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 статі 13 ЗУ «Про судоустрій і статус судів» встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

На виконання вимог ч.4 ст. 177 ЦПК України, позивачу необхідно надати документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до п/п.2 п.1 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлена в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01.01.2019 року в розмірі 1921,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивачу слід сплатити судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 768 грн. 40 коп. (1921,00х 0,4), де 1921,00 грн. прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на 01.01.2019 року.

Крім того відповідно до п/п.2 п.5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, яка подана фізичною особою, встановлена в розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01.01.2019 року в розмірі 1921,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивачу слід сплатити судовий збір за вимогу про стягнення моральної шкоди в розмірі 1921 грн. 00 коп., де 1921,00 грн. прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на 01.01.2019 року.

Усього позивачу необхідно сплатити за дві вимоги 2689,40 грн. (768,40+1921,00).

Цю суму слід сплатити на доходний рахунок (отримувач –Мелітопольське УК/Мелітополь/22030101, Код отримувача 37968956, р\р 31211206008013, Банк отримувача – Казначейство України, МФО 899998, код виду платежу: 22030101).

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на вищевикладене, суддя вважає необхідним надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків та надання відповідних доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди – залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом трьох днів з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання вищевказаного у встановлений термін, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя: В.А. Фомін