Ухвала суду № 80431945, 05.03.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2128/19 1-кс/335/1761/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Воробйов А.В., за участю секретаря Гончаренко М.А., прокурора Фененко А.В., слідчого Тищенко І.О., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання слідчого СВ Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізької області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має середню освіту,не одружений, який на утримані дітей не має, офіційно не працевлаштованого, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкає за адресою АДРЕСА_1, раніше судимий: 1) 22.02.1995 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 215-3, с. 17, ч. 2 ст. 215-3, ч. 2 ст. 81, ст. 42 КК України. Призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією майна; 2) 10.04.1998 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 81, ст. 42 КК України. Призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з конфіскацією майна; 3) 18.09.2002 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ст. 70 КК України. Призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців з конфіскацією майна; 4) 18.02.2010 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ст. 69, ст. 71 КК України. Призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 71 КК України частково приєднати по вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2002 року та призначити позбавлення волі строком на 2 роки 2 місяці; 5 ) 18.03.2010 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України. Призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднати вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.02.2010 року і призначити позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці; 6) 07.06.2010 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України. Призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднати вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.03.2010 року і призначити позбавлення волі строком на 3 роки 4 місяці; 7) 15.04.2014 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України. Призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки; 8) 19.10.2017 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України. Призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 71 КК України частково приєднати вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2014 року і призначити позбавлення волі строком на 2 роки 2 місяці; Прибув 02.03.2018 року до Кам’янскої ВК №101 у Запорізькій області. Звільнений 12.10.2018 року по відбиттю строку покарання; 9) 17.02.2017 року Дніпровським ВП ГУНП в Запорізькій області направлено до суду з обвинувальним актом за ч. 2 ст. 185 КК України; 10) 08.11.2018 року Дніпровським ВП ГУНП в Запорізькій області направлено до суду з обвинувальним актом за ч. 1 ст. 395 КК України; 11) 30.01.2019 року Дніпровським ВП ГУНП в Запорізькій області направлено до суду з обвинувальним актом за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15- ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

З наданих слідчому судді матеріалів вбачається, що в провадженні слідчого відділу Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області, перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080060000382 від 17.02.2019 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15- ч.2 ст.186 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 17.02.2019 приблизно о 13 годині 45 хвилин, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, знаходячись в приміщенні торгівельного залу магазину «Massa», що розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний 133, де з лавки взяв жіночу сумку коричневого кольору в якій знаходився мобільний телефон Blackviєw», модель А8, пам’ять ємністю 8 GB, в корпусі золотистого кольору, вартістю 3 000 гривень, а також грошові кошти в розмірі 1 500 гривень, та направився до виходу з приміщення магазину.

Однак, усвідомлюючи, що його злочинні дії помічені, працівником зазначеного магазину, продовжуючи діяти умисно, відкрито, з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, утримуючи при собі сумку почав тікати з місця скоєння кримінального правопорушення але був затриманий на виході з приміщення магазину працівником служби безпеки магазину.

26.02.2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15- ч.2 ст.186 КК України.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не працевлаштований, соціальні зв’язки відсутні, та вчинив тяжкий злочин за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від чотирьох до шести років. Орган досудового розслідування приходить до висновку, що ОСОБА_4 залишаючись на волі, усвідомлюючи те, що буде нести відповідальність у вигляді позбавлення волі, стане переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, ОСОБА_1 розуміючи тяжкість покарання та з метою уникнути кримінальної відповідальності може незаконно впливати на свідків і потерпілу шляхом вмов або залякування, що є ризиком передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_1, скоїв кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп’яніння. Крім того, ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, що дає підстави вважати, що систематичне скоєння корисних кримінальних правопорушень є єдиним його джерелом прибутку. Данні підстави вказують на те, що ОСОБА_1 залишаючись на волі, може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, що є ризиком, передбаченим п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, про неможливість застосування більш м’яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов’язання, передбаченого п.1 ч.1 ст. 176 КПК України, свідчить тяжкість вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Неможливість обрання до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п.2 ч.1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що на час звернення з клопотанням до слідчого судді не надходило відповідних клопотань від поручителів.

Про неможливість обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави свідчить те, що підозрюваний не працевлаштований, обґрунтовано підозрюється у вчиненні корисливого злочину та єдиним джерелом його доходу є матеріальні блага, отримані злочинним шляхом, які не можуть бути внесені як застава з метою забезпечення покладених на нього обов’язків.

Крім того, про неможливість обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу домашній арешт, який передбачений п.4 ч.1 ст.176 КПК України свідчить саме систематичне скоєння кримінальних правопорушень, принципове ігнорування встановлених норм моралі в суспільстві, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та наявність можливості переховуватись від органів досудового слідства або суду і подальшого порушення більш м’яких запобіжних заходів передбачених п.3 ч.1 ст. 176 КПК України та п.4 ст. 176 КПК України.

У зв’язку з чим, з метою захистити громадян і суспільство від злочинних посягань, та з метою присікти злочинну діяльність ОСОБА_1, слідчий звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просять його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.

Підозрюваний та захисник в судовому засіданні проти клопотання заперечували.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділу Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області, перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080060000382 від 17 лютого 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України.

26.02.2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15- ч.2 ст.186 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15- ч.2 ст.186 КК України.

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію не винуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії” Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів”.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, однак раніше засуджений зокрема за корисні злочини. Також слідчий суддя враховує вік підозрюваного, стан його здоров’я, міцних соціальних зв’язків та відсутність постійного стабільного джерела доходу, що дає підстави дійти висновку про наявність ризику вчинення іншого злочину.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, про які зазначено у клопотанні слідчого та наведено прокурором у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України” крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Виходячи з інкримінованого ОСОБА_1 злочину, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним.

Також з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку про недостатність таких даних для оцінки поведінки підозрюваного належною при застосуванні більш м’якого запобіжного заходу.

В ході розгляду клопотання підозрюваним не надано слідчому судді доказів в обґрунтування доводів про відсутність у підозрюваного ОСОБА_1 наміру вчинити дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також наміру вчинення іншого злочину.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовує можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу,

За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК, слідчий суддя вирішує питання про визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, розмір якої у відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину середньої тяжкості встановлюється у розмірі від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, та з урахуванням ст. 7 Закону України „Про державний бюджет України на 2019 рік” щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2019 року складає 1921 грн., вважає за необхідне визначити заставу в межах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов’язки, а саме: прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного відносно підозрюваного ОСОБА_1 слід обчислювати з 05 березня 2019 року, тобто з дня постановлення ухвали, та у відповідності до ст. 197 КПК України, згідно якої строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 до 03.05.2019 року включно.

Керуючись ст.ст. 3, 9, 22, 177, 178, 183, 193, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізької області ОСОБА_3– задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15- ч. 2 ст. 186 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 03 травня 2019 року включно, який обчислювати з 05 березня 2019 року.

Встановити заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 38 420 ( тридцять вісім сім тисяч чотириста двадцять ) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: № 37319085001205, ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, призначення платежу – застава ОСОБА_1 (в призначенні платежу необхідно вказувати: П.І.Б. сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов’язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Уповноваженій службовій особі місця ув’язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення – негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

Роз’яснити підозрюваному ОСОБА_1 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов’язки, що покладаються у зв’язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов’язки, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв”язку з внесенням застави ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити строк дії ухвали до 03 травня 2019 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя А.В.Воробйов