Рішення № 80426188, 04.03.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.03.2019 Справа №607/20886/18

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Вийванко О. М.

за участю секретаря судового засідання Стрілкової М. С.

учасників справи

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування розпоряджень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування розпорядження.

В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що будинковолодіння, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Я. Стецька, буд. № 26, перейшло їй у дар, а саме цегляний житловий будинок під літ. «А» житловою площею 48,4 кв. м., загальною площею 74,6 кв. м., огорожа «1» та ворота «2» та господарськими спорудами в частці №3/4 та 1/4 частки вона успадкувала, тобто вона є законним власником будинковолодіння за адресою: м. Тернопіль, вул. Я. Стецька, буд. № 26. Крім того, у її власності перебуває земельна ділянка за адресою: м. Тернопіль, вул. Я. Стецька, буд. № 26. Колись дана земельна ділянка належала її покійному чоловікові. В 2017 році вона дізналась про те, що відповідачу ОСОБА_5 було видано розпорядження заступником міського голови - начальником управління містобудування та архітектури розпорядження від 17.09.2002 № 42 про надання дозволу на будівництво гаража, перепланування житлового будинку з добудовою веранди та санвузла на приватній земельній ділянці за адресою вул. Я. Стецька, 26 і (ручкою дописано 26 А) та зобов’язано ОСОБА_5 виготовити проектну документацію на будівництво, погодити в управлінні містобудування та архітектурі. В подальшому 23.04.2003 ОСОБА_5 заступником міського голови ОСОБА_4 міської ради надано розпорядження № 41, яким присвоєно будинковолодінню, що знаходиться у приватній власності гр. ОСОБА_5 адресний номер вул. Я. Стецька, 26А.

Враховуючи, що у приватній власності ОСОБА_6 на момент присвоєння адресного номеру у приватній власності не перебувала земельна ділянка, яка була у власності його покійного чоловіка, а на даний час дана земельна ділянка належить їй на праві власності. Жодного нового будівництва ОСОБА_5 не проводилось. Згоди на присвоєння адресного номеру її покійний чоловік не давав, як власник земельної ділянки.

Станом на сьогодні присвоєння адресного номеру ОСОБА_5 порушує її право власності на земельну ділянку, оскільки будинок стоїть на її земельній ділянці. У ОСОБА_6 станом на момент видачі спірних розпоряджень, не було зареєстровано право власності. Адреса ідентифікує об'єкт нерухомого майна відносно його місце розташування. Привласнення або зміна вже існуючої адреси здійснюється як для житлових будинків, адміністративних, господарських, промислових, побутових споруд або їх частин, так і для підприємств, кооперативів, автозаправних станцій. Умовою привласнення адреси є знаходження об'єкта на території земельних ділянок, що перебувають у власності, оренді або користуванні, якщо їх переміщення неможливе без знецінення або зміни призначення. Наявність поштової адреси є необхідною умовою для здійснення будь-якої операції з нерухомістю, чи то укладення договору купівлі-продажу, оренда або ж внесення в заставу. Також відсутність рішення про привласнення поштової адреси частенько є основою для відмови в реєстрації прав на такий об'єкт.

У зв’язку з не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та визнати незаконним та скасувати розпорядження заступника міського голови ОСОБА_4 міської ради від 17.09.2002 року № 42 в частині, що стосується ОСОБА_5 та розпорядження заступника міського голови ОСОБА_4 міської ради від 23.04.2003 №41.

У судовому засіданні позивач зміст позовних вимог підтримав з підстав та обґрунтувань викладених у позові та просить його задовольнити.

Представник ОСОБА_4 міської ради подав відзив на позов у якому позовні вимоги не визнав повністю і заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Виходячи з того, що відповідно до реєстраційного посвідчення 19.06.2002 за реєстром № 2871 за ОСОБА_5 зареєстровано на праві приватної власності на підставі договору дарування 21/50 частин будинковолодіння за адресою: вул. Ярослава Стецька, 26. 23 жовтня 2002 року ОСОБА_5 видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 228 кв. м. для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд за адресою: вул. Стецька, 26. Отже, викладене у позовній заяві, що у приватній власності ОСОБА_5 на момент присвоєння адресного номера земельна ділянка не перебувала не відповідає дійсності. Відтак, не відповідає дійсності твердження позивачки, що присвоєння адресного номера будинковолодінню ОСОБА_5 порушує її право власності на земельну ділянку, оскільки будинок споруджено на її земельній ділянці. Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних,- санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Також, слід зазначити, що на час прийняття оскаржуваних рішень співвласником будинковолодіння був ОСОБА_7. який не оскаржував прийняті рішення, а тому сплили строки позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови у позові.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав відзив на позов і просить з мотивів та підстав, викладених у відзиві на позов, відмовити у задоволенні позову.

Представник ОСОБА_5 подав відзив на позов у якому позовні вимоги не визнав повністю і заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Виходячи з того, що позивач не могла не знати про наявність оскаржуваних розпоряджень та про те, що було присвоєно адресний номер будинковолодінню ОСОБА_5, адже з позовної заяви випливає, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із ОСОБА_8, проживала разом із ним. Також розпорядження є публічною інформацією. Тобто, проаналізувавши вище наведене вважаємо, що порушено строки позовної давності, а тому просимо суд застосувати норми законодавства щодо пропуску позивачем строків позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Крім цього дані розпорядження є ненормативні правові акти, а є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав відзив на позов і просить з мотивів та підстав, викладених у відзиві на позов, відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав відзив на позов і просять з мотивів та підстав, викладених у відзиві на позов, відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав відповідь на відзиви в якому зазначив, що вона дізналася про оскаржуване розпорядження заступника міського голови лише у 2017 році, про що нею було зазначено в позовній заяві, при ознайомленні із матеріалами інвентаризаційної справи БТІ. Раніше дізнатись про оскаржуване рішення вона не могла, оскільки навіть при виготовлені документів на земельну ділянку під будинком, міською радою не було повідомлено про те, що за одним будинковолодінням числиться два номера. Таким чином не підлягає застосуванню строк позовної давності. Крім того, відповідач у власності ОСОБА_5 не було земельної ділянки, оскільки таке право за ним не було зареєстровано. Тобто, не можна було присвоювати номер, коли у ОСОБА_5 не було належних документів про право власності на земельну ділянку. Жодного нового будівництва ОСОБА_5 не проводив. Згоди на присвоєння адресного номеру її покійний чоловік не давав, як власник земельної ділянки. Крім цього, були делеговані повноваження на присвоєння адрес новозбудованим житловим будинкам.

Правом на подання заперечення на відповідь на відзив представник ОСОБА_4 міської ради не скористався.

Представник ОСОБА_5 подав заперечення на відповідь на відзив у якому зазначив обставини викладені у відзиві.

При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши об’єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд приходить до висновку, що слід відмовити у задоволені позову виходячи з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 являвся власником земельної ділянки, площею 0,0414 га, яка розташована вул. Стецька, 26, м. Тернопіль, та житлових будинків з надвірними будівлями, що знаходяться по вулиці Я. Стецька, №26 в місті Тернополі, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ІV –ТР №017671, виданою ОСОБА_4 міською радою 17.05.1999 та свідоцтва про право на спадщину за законом.

19.06.2002 ОСОБА_9 подарував, а ОСОБА_5 прийняв в дар 0,0228 га з належної ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,0414 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташованої на території ОСОБА_4 міської ради по вулиці Ярослава Стецька, 26, що стверджується договором дарування, за реєстром №2868.

Як вбачається з державного акта на право приватної власності на землю, серія Р1 №665812, ОСОБА_5 належить на праві приватної власності земельна ділянка, площею 228 кв. м., яка розташована на території ОСОБА_4 міської ради по вулиці Ярослава Стецька, 26, в м. Тернопіль.

19.06.2002 ОСОБА_9 подарував, а ОСОБА_5 прийняв в дар 21/50 частину з належного ОСОБА_7 будинковолодіння, що знаходиться по вулиці Ярослава Стецька, 26. У власність ОСОБА_5 переходить житловий будинок під літ. «Б» і вбиральня під літ. «Г», що стверджується договором дарування, за реєстром №2871.

Згідно реєстраційного посвідчення від 09.08.2002, за ОСОБА_5 зареєстровано на праві приватної власності на 21/50 частини будинковолодіння, що знаходиться по вулиці Ярослава Стецька, 26.

26.03.2009 між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтво про шлюб серія І-ИД №053710.

08.10.2009 видано дублікат державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ЯЗ №81016 замість серії ІV –ТР №017671, про належність ОСОБА_7 земельної ділянки, площею 0,0414 га, яка розташована вул. Стецька, 26, м. Тернопіль.

16.11.2009 ОСОБА_9 подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар 0,0414 га належну ОСОБА_7 земельну ділянку, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0414 га, що розташована за адресою: вулиця Ярослава Стецька, 26, м. Тернопіль, що стверджується договором дарування земельної ділянки, за реєстром №4364.

На підставі вищевказаного договору за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку, за реєстраційним номером 850918661101.

16.11.2009 ОСОБА_9 подарував, а ОСОБА_1 прийняв в дар 3/4 частки з належних ОСОБА_7 29/50 часток будинковолодіння, в складі двох житлових будинків : під. літ. «А» та під літ. «Б» з надвірними будівлями та спорудами, а саме: 3/4 частки житлового будинку під літ. «А», загальною площею 74,6 кв.м., житловою площею 48,4 кв.м., що знаходиться по вулиці Ярослава Стецька, 26 в м. Тернопіль.

На підставі вищевказаного договору за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на домоволодіння, житлові будинки літ. А та під літ. Б з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по вулиці Ярослава Стецька, 26 в м. Тернопіль, що підтверджується витягом №24509831.

12.06.2010 помер ОСОБА_10, що стверджується свідоцтво про смерть серія І-ИД №102060 від 12.06.2010.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.03.2011, ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_7 29/200 часток будинковолодіння в складі двох житлових будинків: під. літ. А та під. літ. Б з надвірними будівлями та спорудами. Що знаходиться під №26 по вулиці Я. Стецька в місті Тернополі.

Як з’ясовано судом, ОСОБА_5 належить на праві власності земельна ділянка, площею 228 кв. м., яка розташована на території ОСОБА_4 міської ради по вулиці Ярослава Стецька, 26, в м. Тернопіль та 21/50 частини будинковолодіння, житловий будинок під літ. «Б» і вбиральня під літ. «Г», що знаходиться по вулиці Ярослава Стецька, 26.

Стаття 41 Конституції України визначає, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Посилання позивача, що ОСОБА_5 не належить на праві власності земельна ділянка, площею 228 кв. м., яка розташована на території ОСОБА_4 міської ради по вулиці Ярослава Стецька, 26, в м. Тернопіль, спростовується договором дарування від 19.06.2002, за реєстром №2868 та державним актом на право приватної власності на землю, серія Р1 №665812.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У свою чергу, систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Як вбачається з рішення ОСОБА_4 міської ради №4/3/60 від 06.06.2002 «Про передачу повноважень управлінню містобудування та архітектури, делегувати повноваження управління містобудування та архітектури міської ради при розгляді та вирішенні звернень громадян міста з наступних питань: надання дозволу на добудову, перебудову, узаконення раніше збудованих споруд на території приватних будинковолодінь; присвоєння адрес новозбудованим житловим будинкам.

Відповідно до розпорядження заступника міського голови – начальника управління містобудування та архітектури від 17.09.2002 №42, ОСОБА_5 дозволено будівництво гаража, перепланування житлового будинку з добудовою веранди та санвузла на приватизованій земельній ділянці за адресою вул. Я. Стецька, 26. Зобов’язати громадян, вказаних в п.п. 1, проектну документацію на будівництво погодити в управління містобудування та архітектури.

Також, суд зазначає, що ОСОБА_5 звернувся із заявою про присвоєння адресного номеру до Управління містобудування та архітектури ОСОБА_4 міської ради.

Як з’ясовано судом, адресний номер вулиці Ярослава Стецька, 26 а, в м. Тернопіль не був задіяний.

Розпорядженням заступника міського голови – начальника управління містобудування та архітектури від 23.04.2003 №41, присвоєно будинковолодінню, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 адресний номер вул. Я. Стецька, 26 А.

Таким чином, враховуючи, що у власності ОСОБА_5 перебувала вищевказана земельна ділянка та будинковолодіння по вулиці Ярослава Стецька, 26, в м. Тернопіль, суд приходить до висновку, що в управління містобудування та архітектури ОСОБА_4 міської ради у 2002 році були повноваження та підстави щодо надання дозволу ОСОБА_5 на будівництва гаража, перепланування житлового будинку з добудовою веранди та санвузла на приватизованій земельній ділянці за адресою вул. Я. Стецька, 26.

Також суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм права на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статями 80 і 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта незаконним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній Законом компетенції органу, який видав цей акт.

Проте позивач не зазначив, за захистом якого порушеного права чи інтересу він звернувся до суду і яким чином розпорядження заступника міського голови – начальника управління містобудування та архітектури ОСОБА_4 міської ради від 17.09.2002 №42 та від 23.04.2003 №41 порушують його права.

При цьому суд зазначає, що позивач не подав належних та допустимих доказів, що за ОСОБА_5 зареєстровано права власності на нерухоме майно за присвоєним адресним номером по вул. Я. Стецька, 26 А, м. Тернопіль, а також позивач не довів, що спірні розпорядження, які видані у 2002 та 2003 році порушують його права та інтереси, з врахуванням того, що власником земельної ділянки та будинковолодіння по вул. Я. Стецька, 26, в м. Тернополі, у 2002 та 2003 році був ОСОБА_7

Також позивач не довів, що спірні розпорядження, не відповідають вимогам законодавства, яке діяло на час їх прийняття або виданізаступником міського голови – начальника управління містобудування та архітектури ОСОБА_4 міської ради без відсутності повноважень.

Аргумент відповідачів, що позивач пропустив строки для звернення до суду з вказаним позовом, суд не приймає до уваги, оскільки відповідачі не подали належних та допустимих доказів, що позивачу було відомо поза межами позовного строку про наявність спірних розпоряджень.

Щодо інших аргументів або міркувань позивача та відповідача також не дають підстав для висновку про порушення відповідачами прав, свобод чи інтересів позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права та інтереси позивача не були порушенні відповідачами, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 10- 13, 76-82, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, статтями 14, 15, 16 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування розпоряджень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідачі: ОСОБА_4 міська рада, місцезнаходження: вулиця Листопадова, буд. 5, м. Тернопіль, код Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій: 34334305.

ОСОБА_5, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Повний текст рішення суду складено та підписано 12 березня 2019 року.

Головуючий суддяОСОБА_11