Рішення № 80424213, 27.02.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-о/760/6/19

В справі № 760/5425/17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Гак Г.М.

представника позивача- Коновалова І.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Киві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить встановити факт її проживання разом із ОСОБА_3 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з 2008 року до ІНФОРМАЦІЯ_4, а також встановити факт її перебування на його утриманні до дня його смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4.

Посилається в позові на те, що з 2008 року проживала однією сім»єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася спільна дитина: донька ОСОБА_4.

Разом з ОСОБА_3 та в подальшому з донькою вони проживали в АДРЕСА_2 та вели спільне господарство.

До дня смерті ОСОБА_3 був єдиним годувальником сім»ї, утримував її та доньку, так як після народження доньки вона не працювала, а сторонньої допомоги не було.

Вони мали намір офіційно зареєструвати шлюб, проте до органу реєстрації актів цивільного стану подати заяву не встигли, так як ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 трагічно загинув.

Після загибелі ОСОБА_3 відповідачка пропонувала допомогу їй та дитині, якій вона приходиться прабабусею, проте допомоги у встановленні факту батьківства так і не надала.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 лютого2017 року встановлено факт батьківства ОСОБА_3 щодо їх доньки ОСОБА_4.

Після встановлення зазначеного факту вона звернулася до нотаріальної контори та подала заяву про прийняття спадщини від імені доньки.

Окрім неї на спадщину також претендувала відповідачка, яка чинила їй перешкоди в отриманні спадщини.

Крім того, Указом Президента України № 890/2014 ОСОБА_3 присвоєно звання Героя України (посмертно), а вона, як дружина Героя, має право на певні пільги.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідачки в судовому засіданні проти позову заперечував.

Посилався на те, що рішення Апеляційного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, на яке позивачка посилається як на доказ, таким вважатися не може, оскільки на даний час воно оскаржується відповідачкою в касаційному порядку.

Крім того, вважає, що надані позивачкою докази також не можуть свідчити про її спільне проживання з ОСОБА_3 та її перебування на його утриманні.

Зазначив, що ОСОБА_3 був зареєстрований та фактично проживав за адресою відповідачки, а саме: АДРЕСА_3.

Спорідненість предмету та суті позовів про встановлення факту проживання однією сім»єю та встановлення факту батьківства доводяться позивачкою одними і тими самими обставинами та посиланням на судове рішення про встановлення факту батьківства. Під час розгляду вказаної справи судами досліджувались ті ж самі докази, що надаються і в межах розгляду даної справи, що, з його точки зору, є недопустимим.

Крім того, зазначив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 2014110200000450, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 26 лютого 2014 року за фактом смерті ОСОБА_3, було відкрито за фактичним місцем проживання померлого, а саме: АДРЕСА_4, що підтверджується листом Генеральної Прокуратури України від 31 травня 2018 року за № 23/1/1-32123-18(219).

Виходячи з цього, вважає, що позивачкою не надані докази в обгрунтування пред»явленого нею позову, а тому просить у позові відмовити.

Після надання пояснень та оголошеної в справі перерви представник відповідачки в судове засідання не з»явився, подавши чергове клопотання про відкладення розгляду справи в зв»язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.223 ЦПК України, а також неодноразові неявки представника відповідачки в попередні судові засідання, суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.

Представник третьої особи в судове засідання також не з'явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причину неявки суд до відома також не поставив.

За таких обставин суд також вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивачки, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З цього законодавчо сформульованого поняття сім'ї випливає, що однією із ознак сім'ї є спільне проживання та спільний побут подружжя.

Судом встановлено, що позивачка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2

ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачка народила доньку ОСОБА_4, реєстрація народження якої в органах РАЦС була проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер.

/ а.с. 19 - 21 /

Після смерті ОСОБА_3 з заявами про прийняття спадщини до П'ятої Київської державної нотаріальної контори звернулися його баба - відповідачка ОСОБА_2, та позивачка, як законний представник малолітньої ОСОБА_4

В лютому 2015 року позивачка звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Головне управління юстиції в м. Києві, Солом'янський районний в м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві про встановлення факту батьківства ОСОБА_3 щодо доньки.

Рішенням суду від 24 травня 2016 року в задоволені позову було відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року зазначене рішення було скасоване та ухвалене нове, яким позов був задоволений.

Встановлено факт батьківства ОСОБА_3 відносно доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 09 жовтня 2017 року залишено без змін.

/а.с. 7 - 9, 72 - 77 /

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, батьківство ОСОБА_3 відносно доньки ОСОБА_4 доказуванню не підлягає.

З довідки ТОВ «ЖЕК «Житлоексплуатація» від 21 травня 2014 року, складеної за участю слюсаря-сантехніка, консьєржа, мешканців сусідніх квартир за адресою реєстрації та проживання позивачки: АДРЕСА_2, разом з позивачкою та її донькою проживав ОСОБА_3, в квартирі знаходяться його особисті речі та документи.

Як вбачається з постанови Оболонського районного суду м. Києва від 31 травня 2010 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, місцем проживання останнього зазначено адресу: АДРЕСА_2.

/ а. с. 16 - 17; 20 /

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначила, що вона проживає в квартирі НОМЕР_1, є сусідкою позивачки, підписувала акт про проживання ОСОБА_3 спільно з позивачкою.

Підтвердила, що ОСОБА_3 проживав разом з позивачкою до смерті, вона майже щоденно його бачила, коли він повертався додому, оскільки часто гуляла разом з позивачкою та їх дітьми. Він турбувався про неї та доньку і вона це спостерігала, коли він повертався додому з продуктами харчування, підгузками для дитини та іншими речами, необхідними в побуті.

Вперше вона побачила ОСОБА_3 разом з позивачкою, коли остання була вагітною.

Свідок ОСОБА_7 зазначила, що працювала разом з позивачкою, де вона і познайомилася з ОСОБА_3, який також за характером роботи доставляв їй продукти на її робоче місце.

Вона є хрещеною матір'ю їх доньки, вони проживали всі разом, він завжди вважав ОСОБА_4 своєю дитиною, забрав позивачку з дитиною з пологового будинку, приймав активну участь у вихованні дитини, з позивачкою вели спільне господарство.

Вона навіть не припускала, що він у свідоцтві про народження дитини не був записаний батьком.

Представник позивачки в судовому засіданні зазначив і це підтверджується копіями квитанцій садового товариства »Ірпінь», позивачка після смерті ОСОБА_3 продовжувала сплачувати членські внески в садове товариство і ці кошти у неї приймалися товариством.

Зазначив при цьому, що вони тривалий час користувалися земельною ділянкою, її сприймали як дружину ОСОБА_3, а тому продовжували приймати від неї членські внески після його смерті.

Крім того, під час спільного проживання вони купували речі в кредит і квитанції про погашення кредиту зберігалися за їх місцем проживання, тобто в квартирі позивачки.

/ а.с.10 - 15 /

Згідно з п.п.2, 5 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні; проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За змістом даної норми закону суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Представник позивачки в судовому засіданні зазначив, що метою встановлення даних фактів є, в тому числі, призначення пенсії на дитину,а також отримання пільг, належних ОСОБА_3, як Герою України, учаснику подій Революції гідності.

При цьому зазначив, що позивачка після народження дитини не працювала і знаходилася на утриманні померлого.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року роз»яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Згідно з п.1 ч.3 ст.36 даного Закону до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони були на повному утриманні померлого годувальника.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позивачкою доведено факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з 2008 року і до ІНФОРМАЦІЯ_4, нею надано суду належні та допустимі докази на підтвердження проживання з ним однією сім'єю, наявності спільного побуту, спільних друзів, спілкування за його життя з друзями та родичами, придбання ними майна, що було підтверджено приведеними вище доказами.

Враховуючи викладене, аналізуючи надані позивачкою письмові докази, а також показання свідків, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

В той же час, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивачки в частині встановлення факту перебування її на утриманні ОСОБА_3 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4, виходячи з наступного.

Так, підстави та порядок доказування та давання доказів приведено в ст.ст.12, 76-81 ЦПК України.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що він не володіє інформацією про місце роботи ОСОБА_3, чи працював він і якщо так, де знаходиться його трудова книжка.

Справа тривалий час знаходилася в провадження суду, однак такі докази представником позивача суду надані не були.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначила, що померлий працював як офіційно, так і неофіційно, однак де знаходиться його трудова книжка і чи була вона у нього, не знає.

Будь-яких доказів перебування позивачки на утриманні ОСОБА_3, як і можливості останнього надавати таке утримання представник позивачки суду не надав.

Представник позивачки в судовому засіданні не спростовував, що позивачка є працездатною особою.

Крім того, медичних показань для догляду за дитиною до досягнення нею віку, визначеного ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також не має.

Та обставина, що позивачка не працювала в зв»язку з народженням дитини і після досягнення нею 3-х річного віку, не може бути, виходячи з викладеного вище, свідченням її знаходження на повному утриманні померлого та його основного і постійного джерела засобів для її існування.

Як зазначено в п.8 вище приведеної постанови Пленуму Верховного Суду України такий факт може бути встановлено лише у випадку, якщо таке утримання було основним і постійним джерелом засобів до існування з боку особи, яка надавала йому утримання.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Виходячи з цього, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивачки в цій частині.

Керуючись ст. ст. 3, 74 СК України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 4, 10 -12, 76 - 82, 89 - 92, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з 2008 року до ІНФОРМАЦІЯ_4.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 березня 2019 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва