Ухвала суду № 80423962, 13.03.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 638/5787/17-ц

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

13 березня 2019 року суддя Печерського районного суду міста Києва Писанець В.А., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал», третя особа - публічне акціонерне товариство «Міжнародний Інвестиційний Банк», про визнання недійсним договору факторингу,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває вказана справа.

11 березня 2019 року до суду надійшла заява позивача, яка передана судді 12 березня 2019 року в якій позивач просить забезпечити позов, шляхом заборони відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. «Е-2» загальною площею 239,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 яка належить на праві власності ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 57933338, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-894/11, виданого 19 квітня 2013 року Ленінським районним судом міста Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованості в сумі 2 669 519,95 грн.

Також, позивач просить вжити заходи щодо заборони ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» вчиняти будь-які реєстраційні дії з вказаним об'єктом нерухомості до вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява представника позивча не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з'ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, суті позовних вимог.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, їх співмірність із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв'язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо дійсності укладеного 21 грудня 2016 року між публічним акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» та публічним акціонерним товариством «Міжнародний Інвестиційний Банк» договору факторингу (відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги) за кредитним договором №010-2/07/1-363-07, укладеним між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль», а також укладеним між останніми договором іпотеки означеного нежитлового приміщення.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач просить вчиняти дії щодо продажу та будь-які реєстраційні дії відносно нежитлового приміщення, яке належить позивачу та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і є предметом Іпотечного договору, який укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 29 березня 2007 року.

Однак, зазначене нерухоме майно не є предметом спору у даній справі, а тому враховуючи викладене, підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову відсутні, адже забезпечення позову у даний спосіб не є забезпеченням виконання рішення у даній справі.

Керуючись ст.ст. 149, 150 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити позивачу у задоволенні його заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал», третя особа - публічне акціонерне товариство «Міжнародний Інвестиційний Банк», про визнання недійсним договору факторингу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

Суддя В. А. Писанець