Ухвала суду № 80423636, 15.02.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7445/19-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді : Ільєвої Т.Г.,

при секретарі: Кирилюк С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Державної фіскальної служби України, за участю третіх осіб на стороні позивача: ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАЙНПРОД» про визнання недійсними патентів на корисні моделі та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів просив, суд ухвалити рішення яким:

-визнати дії ДФС України, Департамент організації митного контролю, структурних територіальних органів митного контролю - такими, що обмежують використання корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1», охоронний документ патент України НОМЕР_1, що виданий Державною службою інтелектуальною власністю України від 12.05.2014 року та належить ОСОБА_4 на підставі даних митного реєстру об'єктів інтелектуальної власності Митної служби ДФС;

-зобов'язати ДФС України, Департамент організації митного контролю, утриматись від дій, що обмежують використання корисної моделі за патентом України НОМЕР_1, шляхом виключення з митного реєстру об'єктів інтелектуальної власності Митної служби ДФС України реєстрації корисних моделей, що охороняються патентами України НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 з підстав відсутності характерних ознак, які можуть бути проконтрольовані митними органами під час ідентифікації товарів, що містять об'єкти ПІВ, при їх переміщенні через митний кордон України та їх неможливістю ідентифікації методами, запропонованими правовласником;

-визнати недійсними: патент НОМЕР_4 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_2»; патент НОМЕР_2 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_3»; патент НОМЕР_3 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_3»;

-зобов'язати Міністерство економічного розвитку та торгівлі внести відомості до Державного реєстру патентів України на корисні моделі про визнання патентів України на корисні моделі № НОМЕР_4, НОМЕР_2, НОМЕР_3 недійсним повністю та здійснити публікацію в бюлетені «Промислова власність» про визнання патентів на корисні моделі № НОМЕР_4, НОМЕР_2, НОМЕР_3 - недійсними.

Одночасно з пред'явленням даного позову, позивач звернувся до суду із заявою, в якій з метою забезпечення позову просить суд до ухвалення рішення суду по суті спору заборонити ДФС України та її структурним, територіальним органам митного контролю вчиняти дії, що обмежують у використанні в господарській діяльності (в тому числі в зовнішньоекономічній діяльності) юридичними особами корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1», охоронний документ патент України НОМЕР_1, що виданий Державною службою інтелектуальною власністю України від 12.05.2014 року, а саме, заборонити призупиняти митне оформлення товару, що переміщуються через митний кордон суб'єктами господарювання з використанням ОПІВ за патентом на корисну модель НОМЕР_1 від 12.05.2104 року, на підставі наявності ознак використання майнових прав інтелектуальної власності передбачених патентами України на корисні моделі НОМЕР_4; НОМЕР_2 та НОМЕР_3. На час розгляду справи по суті та до набранням законної сили рішенням в справі - призупинити дію патенту НОМЕР_2 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_3»; патенту НОМЕР_3 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_3» патенту НОМЕР_4 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_2» в митному реєстрі ОПІВ держателем та розпорядником котрого є ДФС України (Код ЄДРПОУ: 39292197, адреса : 04053, м. Київ, Львівська пл., 8). Заборони Міністерству економічного розвитку і торгівлі України (адреса: 01008, м. Київ, вул. М. Грушевського 12/2, код ЄДРПОУ 37508596) приймати рішення та провадити дії щодо внесення будь-яких змін до Державного реєстру патентів України на корисні моделі, в тому числі вносити відповідні зміни до даних Реєстру та здійснювати пов'язані з цим публікації в офісному бюлетені «Промислова власність», зокрема, стосовно передачі права третім особам повністю або частково та/або видачі дозволів (ліцензій) на корисні моделі за - НОМЕР_2 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_3»; патенту НОМЕР_3 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_3» патенту НОМЕР_4 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_2».

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що він звернувся до суду із даним позовом, рішення за результатами розгляду якого, стосуватиметься його прав та охоронюваних законом інтересів, а його виконання полягатиме у визнанні недійсними спірних патентів шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру патентів України на корисні моделі. Позивач вказує, що заходи забезпечення позову шляхом призупинки дії патентів та забороною передачі будь-якій особі права власності на спірні патенти повністю або частково та заборони компетентному органу реєструвати перехід такого права до інших осіб та публікувати такі зміни є співмірними з заявленими вимогами, оскільки відчуження або відмова від спірних корисних моделей утруднить та затягне вирішення спору по-суті, буде впливати на процес виконання рішення про визнання патентів недійсними та матиме інші правові наслідки, зробить неможливим виконання рішення, ухваленого щодо патентів, виданих відповідачам.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

На підставі ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд визнав за можливе провести розгляд заяви без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши предмет та підстави пред'явленого позову, обсяг заявлених вимог, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову має містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

У відповідності до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 1 даної постанови визначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як зазначено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має: з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, а також враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Так, судом перевірено аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених заявником і не встановлено реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК України.

Окрім іншого, суд приходить до висновку, що з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, вважає, що вжиття заходів забезпечення позову може перешкоджати господарській діяльності невизначеному колу осіб.

Частиною 10 статті 150 ЦПК України законодавцем передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, в противагу вказаної норми заявник висуває вимогу заборонити ДФС України, Департамент організації митного контролю, структурним та її територіальним органам митного контролю вчиняти дії, що обмежують у використанні в господарській діяльності (в тому числі в зовнішньоекономічній діяльності) юридичними особами корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1», охоронний документ патент України НОМЕР_1, що виданий Державною службою інтелектуальною власністю України від 12.05.2014 року та належить ОСОБА_4 на підставі даних митного реєстру об'єктів інтелектуальної власності Митної служби ДФС.

Наряду з вказаним слід відмітити, що заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення з метою забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпечення позову, проте дана вимога заявником не виконана.

Враховуючи приписи Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року та Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, суд вважає, що вимоги заяви являються необґрунтованими, а у випадку їх задоволенню можуть зашкодити господарській діяльності невизначеному колу осіб та матиме інші негативні правові наслідки.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Державної фіскальної служби України, за участю третіх осіб на стороні позивача: ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАЙНПРОД» про визнання недійсними патентів на корисні моделі та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: