Постанова № 80422782, 12.03.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/384/19Головуючий у 1-й інстанції Шипович В.В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т.Л. Категорія: 305010100

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідач Фетісова Т.Л.

судді Гончар Н.І., Сіренко Ю.В.

секретар Попова М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3 (скаржник),

відповідачі - ОСОБА_4 (скаржник), Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (скаржник),

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги позивача, ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області та ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 28.12.2018 (ухвалене об 11 год. 56 хв. у залі судових засідань Придніпровського районного суду, повний текст складено 08.01.2019, суддя в суді першої інстанції - Шипович В.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, про відшкодування моральної шкоди завданої злочином, :

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 у листопаді 2014 року в межах кримінального провадження №42014250000000224 (кримінальна справа №699/70/15-к) звернувся до суду із цивільним позовом про відшкодування шкоди, завданої злочином, до ОСОБА_4, УМВС України в Черкаській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України, яким просив, зокрема, стягнути на свою користь 30000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що слідчим відділом прокуратури Черкаської області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 КК України, який полягає в тому, що ОСОБА_4, перебуваючи на посаді старшого дільничного інспектора СДІМ Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України Черкаської області, не виконував постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя чим вчинив злочин та завдав шкоди позивачу.

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.10.2017 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком 3 роки; на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.367 КК України у зв'язку із закінченням строку давності і провадження по справі закрито. Стягнуто із ГУ Державного казначейства України в Черкаській області на користь ОСОБА_3 10 000,00 грн. в рахунок завданої моральної шкоди діями обвинуваченого, шляхом списання із відповідного рахунку. В частині відшкодування матеріальної шкоди потерпілим судом відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 25.04.2018 змінено вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.10.2017 шляхом виключення із резолютивної частини вироку посилання на звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 367 КК України у зв'язку із закінченням строку давності на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України та закриття провадження у справі. Звільнено ОСОБА_4 від призначеного покарання за ч.2 ст. 367 КК України за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.10.2017 на підставі п.3 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Крім того, цією ж ухвалою апеляційного суду від 25.04.2018 скасовано вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.10.2017 в частині розв'язання цивільного позову потерпілих, у т.ч. ОСОБА_3, щодо стягнення моральної шкоди, а провадження в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В іншій частині вирок суду від 02.10.2017 залишено без змін.

Ухвалою суду від 05.11.2018 до участі у справі в якості співвідповідачів залучено Державну казначейську службу України та Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області. При цьому ГУ ДКСУ у Черкаській області виключено із числа третіх осіб.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 28.12.2018 позовні вимоги у справі задоволено частково та стягнуто з державного бюджету України, шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_3 10 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди. При цьому суд виходив з того, що незаконними діями працівника органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, позивачу заподіяно моральної шкоди, яку слід відшкодувати за рахунок державного бюджету через казначейську службу у розмірі, який, за встановлених у справі обставин, відповідатиме засадам розумності та справедливості.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав через відділення поштового зв'язку 11.01.2019 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду, просить новим рішенням повністю задовольнити його позовні вимоги. Скаржник зазначає, що визначення розміру коштів у відшкодування моральної шкоди є неправильним, таким, що не узгоджується з матеріалами справи. Крім того, суд не врахував рівень наявної інфляції, який суттєво знецінює зазначені кошти.

Апеляційну скаргу на зазначене судове рішення подано 01.02.2019 через відділення поштового зв'язку ліквідаційною комісією УМВС України в Черкаській області, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права порушено питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та винесення нового рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування зазначено, що позивач не довів, що він зазнав моральної шкоди та не надав розрахунку її розміру. Законодавством не встановлено механізму відшкодування моральної шкоди за рахунок державних органів.

Також апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі 06.02.2019 подав відповідач ОСОБА_4, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права порушено питання про скасування рішення суду першої інстанції та винесення нового рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вказано на те, що наразі Верховний Суд розглядає в касаційному порядку кримінальну справу про обвинувачення скаржника за ч.2 ст.367 КК України. Позивач не довів, що він зазнав моральної шкоди та обґрунтував її розмір. Суд залучив до участі у справі у якості відповідача Державну казначейську службу України без клопотання позивача. За формулюванням позовних вимог неможливо встановити з кого саме позивач просить стягнути кошти.

У відзиві на апеляційні скарги відповідача ОСОБА_4 та ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області позивач ОСОБА_3 просив апеляційний суд їх залишити без задовлення, оскільки ввжає їх вимоги незаконним та належним чином не обгрутованими, а вимоги його апеляційної скарги задоволити повністю.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

При розгляді справи встановлено, що вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.10.2017 (а.с. 77-84) встановлено, що відповідач ОСОБА_4, працюючи старшим дільничним інспектором сектору ДІМ Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області, відповідно до своїх функціональних обов'язків будучи службовою особою із виконанням функцій представника влади, отримав на виконання у червні 2007 року постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31.05.2007, яку відповідно до ст. 118 КПК України (1961 року) повинен був виконати протягом десятиденного строку. Вказана постанова винесена судом у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК України.

Відповідно до зазначеної постанови ОСОБА_4 повинен був, з метою забезпечення цивільного позову, заявленого потерпілими (ОСОБА_3 та ОСОБА_9.) у вказаній кримінальній справі, накласти арешт на майно обвинуваченого.

Однак ОСОБА_4, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, через несумлінне ставлення до них, достовірно знаючи про наявність у власності ОСОБА_6 транспортних засобів у кількості 3 одиниці, а саме: автомобіля марки «ДАФ - 95ХФ430», державний номер НОМЕР_1; напівпричепа марки «Шварцмюллер», державний номер НОМЕР_3; причепа марки «СЗАП-8527», державний номер НОМЕР_2, отримавши відповідь на свій запит, листом 3-го міжрайонного відділення ДАІ при ВДАІ УМВС України в Черкаській області № 861 від 03.07.2007, в порушення вимог ст. 126 КПК України не наклав арешт на вказані транспортні засоби, а саме, не вжив всіх заходів щодо розшуку майна обвинуваченого ОСОБА_6, а також не направив до відділення ДАІ копію постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя про накладення арешту для встановлення відділенням ДАІ заборони на відчуження у майбутньому наявного у ОСОБА_6 майна та внесення відповідних даних до електронно-інформаційної системи «арешт», а лише обмежився складанням протоколу від 04.07.2007 про відсутність транспортних засобів по місцю проживання обвинуваченого та протягом тривалого часу, а саме із 12.06.2007 по 22.11.2007 не направив матеріали отриманого доручення на адресу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Внаслідок вказаних дій ОСОБА_4, у зазначений період та у послідуючому, транспортні засоби, а саме, автомобіль марки «ДАФ - 95ХФ430», державний номер НОМЕР_1; напівпричіп марки «Шварцмюллер», державний номер НОМЕР_3; причіп марки «СЗАП-8527», державний номер НОМЕР_2, були відчужені, 04.09.2007, 16.04.2008, що унеможливило в подальшому виконання вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.01.2008 у кримінальній справі № 1-41/08 по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК України в частині стягнення із засудженого ОСОБА_6 на користь потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_7, матеріальних збитків та моральної шкоди на загальну суму 58 718,00 грн.

Отже внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, ОСОБА_4 завдав тяжких наслідків охоронюваним законом правам та інтересам потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_7, передбачених ст. 11, 15 ЦК України, у яких зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди, які були завдані вчиненням ОСОБА_6 злочину та присуджені до стягнення. Внаслідок бездіяльності ОСОБА_4 порушенні права потерпілих щодо своєчасного виконання вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя в частині відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди за рахунок майна ОСОБА_6

Крім того протиправними діями старшого дільничного інспектора сектору ДІМ Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_4 завдано істотної шкоди державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу органу державної влади в особі УМВС України в Черкаській області.

За таких обставин вироком суду від 02.10.2017 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України (в редакції станом на 22.11.2007), - службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом права та інтересам окремих громадян та державним інтересам.

У вказаній частині вирок суду залишено без змін після перегляду в апеляційному порядку.

За змістом ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.10.2017, з урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 25.04.2018 по кримінальній справі №699/70/15-к, набрав законної сили 25.04.2018, отже встановлені ним обставини щодо вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, доказуванню у цій цивільній справі не підлягають.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника ОСОБА_4 про те, що Верховний Суд переглядає в касаційному порядку кримінальну справу про обвинувачення скаржника за ч.2 ст.367 КК України та ще не завершив її розгляд, адже судові рішення судів попередніх інстанції в цій кримінальній справі вже набрали законної сили, а їх перегляд в касаційному порядку не перешкоджає їх виконанню. При цьому у разі скасування вироку суду судом касаційної інстанції, чиним цивільно-процесуальним законом України перебачено порядок вирішення такого питання, зокрема, і шляхом перегляду судового рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.

Правовідносини між сторонами справи мають наступну правову регламентацію.

Статтею 56 Конституції України передбачено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до правового висновку ВСУ у постанові від 25.05.2016 у справі №6-440цс16 шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, оскільки міліція, на час її існування, була органом державної влади, держава Україна має відповідати за шкоду завдану ОСОБА_3 діянням посадової особи органу державної влади, - старшого дільничного інспектора сектору ДІМ Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_4, незаконність діяння якого встановлена вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.10.2017.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Вироком суду, який набрав законної сили встановлено, що допущена ОСОБА_4, як старшим дільничним інспектором сектору ДІМ Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області, службова недбалість, призвела до порушення права потерпілих, у тому числі позивача ОСОБА_3 щодо своєчасного виконання вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя в частині відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди за рахунок майна ОСОБА_6 Таким чином вчиненим ОСОБА_4 злочином безсумнівно було порушено права ОСОБА_3, який мав законні сподівання своєчасно одержати присуджене йому судом відшкодування шкоди за рахунок майна ОСОБА_6

В свою чергу порушення цих прав призвели до душевних страждань позивача, вимушених змін у його житті та необхідності застосовувати додаткові зусилля для організації свого життя.

За наведених обставин апеляційний суд відхиляє апеляційні доводи УМВС та ОСОБА_4 про те, що позивач не довів, що він зазнав моральної шкоди, адже саме по собі вчинення стосовно особи кримінального правопорушення, пов'язаного з посяганням на права цієї особи, призводить до моральних страждань у потерпілого, який має законні сподівання на те, що кожний буде поважати його права, свободи та інтереси.

Відсутність спеціального нормативно-правового акту, який би регламентував відшкодування моральної шкоди державними органами, про що вказує в своїй апеляційній скарзі УМВС, за наявності вищенаведених положень ст.ст.1173, 1174 ЦК України (відшкодування шкоди, завданої органом державної влади (посадовою або службовою особою органу) не є перешкодою для задоволення позовних вимог у цій справі.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Суд вірно врахував, що вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі №1-41 (недбалість при виконання судових рішень в якій спричинила виникнення у позивача в цій справі моральної шкоди) із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 на відшкодування завданої злочином шкоди було стягнуто 8718,43 грн. (а.с. 152, 177). Недбалість ОСОБА_4 призвела до неможливості своєчасного стягнення вказаних коштів.

Також згідно роз'яснень п.п.9, 14 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції в цій справі, що саме сума в розмірі 10000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди позивача належним чином відповідатиме засадам розумності та справедливості з урахуванням того, яку саме матеріальну шкоду бездіяльність відповідача ОСОБА_8 перешкодила відшкодувати позивачу (8718,43 грн.).

Слід врахувати, що причиною наявних у позивача моральних страждань є те, що внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_8 він не зміг одержати належне відшкодування своїх втрат у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_6, отже, виходячи з концепції причинно-наслідкового зв'язку, має місце залежність від розміру відшкодувань у справі щодо ОСОБА_6 (як причиною) та величиною моральних страждань в даній цивільній справі (як наслідком).

Таких міркувань скаржник ОСОБА_3 в своїй скарзі не спростовує.

Апеляційний суд звертає увагу всіх скаржників на те, що визначення розміру коштів у відшкодування моральних страждань віднесено до виключної компетенції суду, який, враховуючи у сукупності встановлені при розгляді справи обставини, відображає приблизний грошовий еквівалент моральних страждань особи.

При цьому навести математичний розрахунок такого розміру, про відсутність якого вказує в своїй апеляційній скарзі УМВС, є неможливим, так як моральні страждання не є сталою величиною.

Яким саме чином визначення розміру коштів у відшкодування моральної шкоди в цій справі не узгоджується з матеріалами справи скаржник ОСОБА_3 в апеляційній скарзі не обґрунтовує.

Також наявність інфляційних процесів, про що вказує скаржник ОСОБА_3, не свідчить про неправильність визначення розміру коштів у відшкодування моральних страждань позивача, який належним чином ґрунтується на матеріалах справи.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника ОСОБА_4 про те, що суд залучив до участі у справі у якості співвідповідача Державну казначейську службу України без клопотання позивача, як необґрунтовані, адже ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 05.11.2018 вказаного учасника справи було залучено до її розгляду саме за клопотанням позивача.

Слід відхилити апеляційні доводи ОСОБА_4 про те, що з позову неможливо встановити з кого саме позивач просить стягнути кошти, адже позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення коштів з відповідачів, коло яких у послідуючому було розширено внаслідок залучення до участі у справі інших учасників за відповідною ухвалою суду.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 28.12.2018 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Оскільки скаржник ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору, згідно положень ч.6 ст.141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді за його скаргою слід віднести на рахунок державного бюджету, а витрати за апеляційною скаргою УМВС - залишити за управлінням.

Апеляційний суд враховує, що скаржник ОСОБА_4 при подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в цій справі не сплатив судовий збір, отже відповідні витрати на підставі положень ст. 141 ЦПК України мають бути стягнуті з нього до державного бюджету.

Позовна заява у справі надійшла до суду 10.05.2018, предметом позову є майнові вимоги про стягнення 30000,00 моральної шкоди за розгляд яких п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» передбачено сплату фізичною особою судового збору у розмірі

1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно положень ч.1 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Отже з ОСОБА_4 за розгляд його апеляційної скарги належить стягнути до державного бюджету 1762,00 грн. (прожитковий мінімум на 01.01.2018) * 0,4 * 150% = 1057,20 грн. судовго збору.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційні скарги - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 28.12.2018 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, про відшкодування моральної шкоди завданої злочином - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги ОСОБА_3 віднести на рахунок державного бюджету, а за розгляд апеляційної скарги УМВС України в Черкаській області - залишити за цим скаржником.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь державного бюджету України 1057,20 грн. судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 13.03.2019.

Суддя-доповідач

Судді