Постанова № 80422776, 12.03.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/311/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу Мельник І. О. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року

м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар: Попова М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_5,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2018 року у складі судді Мельник О.І., -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2018 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та зобов'язання виплатити депозитні кошти та відсотки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 12 червня 2012 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір № SAMDN27000726421898 про банківський строковий вклад (депозит) «Копілка» на 12 місяців. Згідно даного договору ОСОБА_5 внесла на депозит банку 25000,00 грн. на строк до 12 червня 2013 року. Підтвердженням внесення коштів є платіжне доручення № 2144898568 від 12 червня 2012 року.

Згідно умов договору Банк зобов'язаний після закінчення терміну дії договору повернути депозитні кошти з виплатою відсотків в розмірі 16 % річних.

Однак, порушуючи вимоги умов Договору, ПАТ КБ «ПриватБанк» після закінчення терміну його дії договору, не виконав свої зобов'язання і не повернув ОСОБА_5 депозитні кошти з виплатою відсотків.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила зобов'язати відповідача виплатити їй депозитні кошти в сумі 25 000,00 грн. та 24 000,00 грн. відсотків, а всього 49 000,00 грн. за договором № SAMDN27000726421898 від 12 червня 2012 року про банківський строковий вклад (депозит) «Копілка».

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, зобов'язання виплатити депозитні кошти та відсотки.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2018 року провадження у даній справі закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У січні 2019 року ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2018 року та направити дану справу до суду першої інстанції для продовження судового розгляду.

В апеляційній скарзі зазначала, що відсутнє рішення суду з тих самих підстав, як вказував суд першої інстанції, а тому суд не мав підстав для закриття провадження у справі. Наявність рішення апеляційного суду Черкаської області від 03 серпня 2016 року не перешкоджає їй звернутися до суду з інших підстав та на підставі інших доказів, оскільки в даній справі інший предметом спору, а саме: зобов'язання відповідача виплатити позивачу депозитні кошти та відсотки.

12 березня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2018 року - без змін.

Відповідач вказує, що за результатами розгляду цивільної справи № 712/5467/15-ц було ухвалено остаточне рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ПАТ КБ «ПриватБанк», предметом спору якого був договір банківського вкладу від 12 червня 2012 року. Повторне звернення до суду з тими ж самими документами, яким вже була надана відповідна правова оцінка в процесі розгляду іншої судової справи, призведе до переоцінки таких доказів, що не може бути здійснено повторно судом та є недопустимим.

Перевіривши законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції посилався на те, що вже ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 03 серпня 2016 року у справі № 712/5467/15-ц, скасовано рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «КБ «Приватбанк» про захист прав споживача та стягнення коштів та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили 03 серпня 2016 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2017 року, рішення апеляційного суду Черкаської області від 03 серпня 2016 року залишено без змін.

Також, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 липня 2018 року у справі № 712/8465/18 за позовом ОСОБА_5 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення депозитних коштів, відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 186 ЦПК України, у зв'язку з наявністю рішення суду, що набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 11 вересня 2018 року у справі № 712/8465/18, ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 липня 2018 року залишено без змін.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

При визначенні підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5, звертаючись в суд із позовом у даній справі просила зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» виплатити їй депозитні кошти за договором № SAMDN27000726421898 про банківський строковий вклад (депозит) «Копілка» в сумі 25 000,00 грн. та відсотки за їх користування в сумі 24 000,00 грн.

Однак, як вбачається із копій рішень, звертаючись із позовними заявами у справах № 712/5467/15-ц, № 712/8465/18, ОСОБА_5 просила стягнути суму вкладу за договором № SAMDN27000726421898 про банківський строковий вклад (депозит) «Копілка» в сумі 25 000,00 грн. та відсотки за їх користування.

Таким чином, суб'єктний склад сторін у справі, предмет та підстави позовів ОСОБА_5 є тотожними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_5 вже двічі зверталася до суду у 2015 році та 2018 році з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав.

Колегія суддів не може прийняти посилання скаржника, як на підставу для скасування ухвали суду першої інстанції, стосовно того, що у даній справі інший предметом спору - зобов'язання виплатити депозитні кошти та відсотки, ніж у справах № 712/5467/15-ц, № 712/8465/18, оскільки позовні вимоги у даних справах є тотожними, так як обґрунтовуються твердженнями про передачу позивачем відповідачу грошових коштів у якості депозитного вкладу на підставі договору №SAMDN27000726421898 про банківський строковий вклад (депозит) "Копілка".

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції відповідно до ст. 375 ЦПК України - залишенню без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід віднести на рахунок держави, оскільки скаржника звільнено від сплати судового збору як споживача згідно ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2018 року у даній справі залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги віднести на рахунок держави.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 13 березня 2019 року.

Судді: Н.І. Гончар

Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова