Рішення № 80420230, 27.02.2019, Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 572/2455/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2019 року

Сарненський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Слободянюка Б.К.

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення боргу за договором вкладу ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на його користь борг за договором вкладу в розмірі 54136 грн., який складається з 30000 грн. – вкладу та 24136 грн. - відсотків.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15 травня 2014 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір №SAMDNWFD0070122266800 вклад «Депозит плюс на 1 міс.», відповідно до якого Банк прийняв грошові кошти в сумі 30000,00 гривень. Процентна ставка за користування вкладом складає 18 % річних. Вищевказані грошові кошти були передані працівнику Приватного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» для зарахування через термінал банку. Підтвердженням отримання коштів відповідачем слугують встановленні судом обставини справи у кримінальному провадженні № 572/535/15-к про обвинувачення працівника ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 191, ч.З ст. 191 КК України. Зокрема, згідно встановлених вироком суду № 572/535/15-к від 25 березня 2016 року обставин ОСОБА_4 15.05.2014 року, працюючи на посаді провідного менеджера Сарненського відділення №1 ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570), будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи в приміщенні ПАТ КБ «Приватбанк», що по вул. Суворова в м. Сарни, для поміщення на депозитний рахунок отримав від клієнта вказаної банківської установи ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 30000 грн., які мав за допомогою терміналу внести кошти на депозит ОСОБА_2, запевнивши останнього, що внесе ці гроші упродовж доби, адже так передбачено банківською системою. Наступного дня позивач отримав смс-повідомлення як підтвердження про відкриття депозитного рахунку. На підтвердження укладення договору та передачі коштів працівник банку віддав позивачу його копію договору про відкриття депозиту та карточки, одна з яких була депозитною, а інша кредитною на суму 25 тис. грн.

В п.6 вищевказаного договору передбачена процедура автоматичної пролонгації договору.

Позивач надіслав на адресу відповідача лист-вимогу з метою повернення йому, в тому числі грошових коштів (вкладів), що є предметом позову. Однак, ПАТ КБ «Приватбанк» на день подання позовної заяви не повернув позивачу його вклад по вказаному рахунку, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 31.08.2018 року було відкрито спрощене позовне провадження та вирішено проводити розгляд справи одноособово суддею без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представником відповідача ОСОБА_3 було подано відзив на позовну заяву, в якому окрім іншого, він просив справу призначити до розгляду в загальному позовному провадженні.

25.10.2018 року судом було задоволено заяву представника відповідача та було вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання було призначено на 20.11.2018 року.

Ухвалою суду від 12.02.2019 року було призначено справу до судового розгляду на 27.02.2019 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Надав пояснення, які відповідають обставинам викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 у вступному слові заперечив проти задоволення позову з посиланням на те, що позивачем з ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір, але кошти позивачем внесені не були, в зв’язку з чим в задоволенні позову просив відмовити. Обгрунтування заперечень викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено 15.05.2014 року договір №SAMDNWFD0070122266800 вклад «Депозит плюс на 1 міс.», відповідно до умов якого Банк приймає грошові кошти в сумі 30000 грн. на строк 1 місяць по 15.06.2014 року включно із процентною ставкою за користування вкладом 18% річних. Залишок на вкладі станом на 15.05.2014 року становить 30000грн.

Пунктом 6 даного договору передбачено, що у разі, якщо по закінченню мінімального терміну вкладу, зазначеного у п.1 даного договору клієнт не заявив банку про бажання отримати вклад, мінімальний термін вкладу автоматично вважається продовженим ще на один місяць. Новий строк вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу.

Договором передбачено, що він вступає в силу з дня його підписання. Строк дії договору закінчується з виплатою всієї суми вкладу разом з процентами. Разом з тим, умовами договору не передбачено видачу документа про внесення коштів, таким чином заперечення представника в цій частині не заслуговують на увагу.

Договір підписаний сторонами по справі, що свідчить про те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та погоджувались на такі умови, а тому договір, відповідно до ч.1ст.638 ЦК України є укладеним.

Частиною 1 статті 1058 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.2, ч.3ст.1060 ЦК України, за договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

06 серпня 2018 року позивач висунув ПАТ КБ «ПриватБанк» письмову вимогу про повернення йому грошових коштів, що знаходяться на рахунку ПАТ КБ «ПриватБанк» за умовами договору №SAMDNWFD0070122266800 вклад «Депозит плюс на 1 міс.», а саме: 30000 грн. вкладу та 18% річних на вказану суму з 15.05.2014 року.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заперечення представника відповідача в частині застосування строку позовної давності за не заслуговують на увагу, оскільки позивач дізнався про порушення його прав в серпні 2018 року, коли відповідач не повернув вклад на його вимогу від 06.08.2018 року. З огляду на це строк позовної давності не є пропущеним.

Пунктом 2 ч.1 ст.268 ЦК України, встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу.

Отже, за змістом наведених норм, зобов'язання банку полягає у виплаті володільцеві рахунку грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відмова банку у поверненні грошових коштів із вкладного рахунку позивача суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ст.41 Конституції України, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та умовам укладеного між сторонами договору.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, розглядаючи справу «Золотас проти Греції», Європейський суд вказав, що «особа, яка розмістила грошову суму в банку, передала йому право використання цієї суми, банк був зобов'язаний зберігати її, й у разі використання з метою одержання прибутку мав повернути еквівалентну суму вкладникові після припинення дії угоди. Отже, власник рахунку міг уважати, що його вклад у банку в безпеці, особливо при отриманні відсотків. Власник рахунку правомірно вважав, що буде повідомлений про ситуацію, яка загрожує суті угоди з банком і його фінансовим інтересам, щоб він міг завчасно зробити дії відповідно до закону та зберегти право на захист свого майна. Подібні довірчі відносини характерні для банківських операцій та банківської справи».

Відмовляючись у повному обсязі повернути кошти, що належать клієнтові, банк порушує також і положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також Першого протоколу, ратифікованих Україною. В абз.1 ст.1 протоколу вказано, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про захист прав споживачів та стягнення боргу за договором вкладу підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 1058, 1060 ЦК України, керуючись ст.ст. 258-268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» (01001, м.Київ, вул..Грушевського, 1Д) на користь позивача ОСОБА_2 (34500, Рівненська обл., м.Сарни, вул..Суворова, 7/42, НОМЕР_1) борг за договором вкладу в розмірі 54 136 (п’ятдесят чотири тисячі сто тридцять шість) гривень вкладу та відсотків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 05.03.2019 р.

Суддя .