Рішення № 80420029, 04.03.2019, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/1765/18

Провадження № 2/565/125/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2019 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області -

в особі судді Ковтуновича М.І.,

з участю:

секретаря судового засідання Ковальчук В.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 Рівненської області ОСОБА_3,

представника відповідача ГУ НП в Рівненській області ОСОБА_4,

представника відповідача ДКС України ОСОБА_5,

представника відповідача УДКС України у м.Вараші Рівненської області ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 управління Національної поліції в Рівненській області, Прокуратури Рівненської області, Державної казначейської служби України, ОСОБА_9 Державної казначейської служби України у м.Вараші Рівненської області про стягнення відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу досудового розслідування і прокуратури,

в с т а н о в и в :

В суд звернувся ОСОБА_7 з позовом до ОСОБА_8 управління Національної поліції в Рівненській області, Прокуратури Рівненської області, ОСОБА_9 Державної казначейської служби України у м. Вараші Рівненської області, Державної казначейської служби України (залучено як співвідповідача згідно з ухвалою суду від 26 листопада 2018 року) про стягнення відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу досудового розслідування і прокуратури, в розмірі 100000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 16 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 26 жовтня 2017 року, ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за ст.185 ч.3 КК України (щодо обвинувачення у вчиненні викрадення телевізора), ст.190 ч.2 КК України (щодо обвинувачення у вчиненні заволодіння шурупокрутом шляхом обману) та виправдано у зв’язку з недоведеністю вчинення ним таких кримінальних правопорушень. Покликається позивач, що внаслідок незаконного оголошення про підозру за ст.185 ч.3, ст.190 ч.2 КК України, притягнення як обвинуваченого, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 було завдано моральних страждань через неможливість продовження звичного способу життя, оскільки порушені його нормальні життєві зв’язки, завдано шкоди його репутації, через що погіршилися відносини з оточуючими людьми, він був позбавлений можливості реалізації своїх звичок та бажань. Під слідством і судом ОСОБА_7 перебував повних 29 місяців. Враховуючи глибину, характер та тривалість душевних страждань, переживань, істотності недоотриманих благ, керуючись засадами розумності та справедливості позивач оцінює розмір компенсації відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн.

Відповідач ОСОБА_9 Державної казначейської служби України у м. Вараші (далі – УДКС у м.Вараші) у відзиві на позовну заяву посилаються на недоведеність позивачем доказами обставин завдання моральної шкоди, на те, що в будь-які правовідносини з ОСОБА_7 не вступали, своїми діями чи бездіяльністю шкоди йому не завдали. Зазначають, що відшкодування моральної шкоди, у разі доведення її завдання, має проводитися з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку через ОСОБА_10 казначейську службу України, а не через УДКС у м.Вараші яке є її територіальним органом. Просять у позові відмовити.

Відзив ОСОБА_2 Рівненської області зводиться до того, що ОСОБА_7 окрім визнання невинуватим у вчиненні злочинів за ст.185 ч.3, ст.190 ч.2 КК України, цим же вироком суду від 16 червня 2017 року засуджено за ст.185 ч.3 КК України (щодо обвинувачення у викраденні велосипеда марки «Аіст») і призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15 жовтня 2014 року призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. Вважають, що факту незаконного повідомлення про підозру ОСОБА_7 вироком суду від 16 червня 2017 року не встановлено. Посилаються на недоведеність позивачем: завдання шкоди, протиправності діяння її заподіювача, вини останнього, наявності причинного зв’язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв’язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, втрати чи погіршення таких зв’язків. Просили у позові відмовити.

У відзиві Головне управління Національної поліції в Рівненській області позову не визнає, через безпідставність вимог. Покликаються на те, що позивачем проведено розрахунок моральної шкоди виходячи з часу внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань до постановлення ухвали Апеляційним судом Рівненської області про залишення вироку Кузнецовського міського суду Рівненської області без змін. Проте, позивачем не враховано, що відомості до ЄДРДР внесено за фактом вчинення кримінального правопорушення, а строк з моменту затримання ОСОБА_7 зараховано в строк відбування призначеного покарання. Доказів іншої моральної втрати, порушення нормальних життєвих зв’язків позивачем не подано. Вважають, що не підтверджено доказами також нанесення непоправної шкоди репутації позивача та репутації його сім’ї, погіршення стосунків з оточуючими людьми з розмежуванням щодо нанесення такої шкоди саме обставинами, пов’язаними з виправдувальними положеннями вироку суду, а не обвинувальними.

Відповідач ОСОБА_10 казначейська служба України у відзиві просять відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 Посилаються, що позивачем не надано доказів існування підстав, передбачених законом, за наявності яких йому могло б здійснюватися відшкодування моральної шкоди, а також не подано доказів про заподіяння моральної шкоди.

Представник позивача ОСОБА_7 – ОСОБА_1 у відповіді на відзив Державної казначейської служби України покликається на те, що відповідач не спростував твердження та аргументи, наведені у позовній заяві.

У судовому засіданні у режимі відеоконференцзв’язку 25 лютого 2019 року позивач ОСОБА_7 повністю підтримав позовну вимогу про стягнення відшкодування моральної шкоди. Відмовився давати суду пояснення щодо обставин справи.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовну вимогу та обгрунтування позову підтримав повністю. З його пояснень слідує, що ОСОБА_7 був незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності за звинуваченнями у вчиненні кримінальних правопорушень за ст.185 ч.3 та ст.190 ч.2 КК України. З 10.12.2015р. до 07.08.2016р. ОСОБА_7 перебував під вартою, а під слідством і судом – протягом 29 місяців. Виправдання за вироком суду ОСОБА_7 за ст.185 ч.3 та 190 ч.2 КК України, на думку представника, підтверджує незаконність повідомлення про підозру. Моральна шкода, завдана ОСОБА_7 полягає в тому, що він незаконно перебував під слідством і судом та під вартою, втратив нормальні життєві зв’язки (зі своєю сестрою, іншими близькими родичами та друзями). Позивач не зміг поїхати на заробітки, оскільки змушений був очікувати викликів суду. Представник вважає, що показання ОСОБА_7 під час досудового розслідування не мають значення для вирішення цієї справи, так як він був виправданий з інших підстав, не пов’язаних з питанням саообмови у вчиненні злочинів.

Представник відповідача прокуратури Рівненської області ОСОБА_3 позову не визнала повністю. Давала пояснення про те, що вищевказаний вирок суду не є виправдувальним та у ньому не встановлений факт незаконності підозри ОСОБА_7 Сталих соціальних зв’язків і роботи позивач не мав, а обвинувачувався у вчиненні злочину під час звільнення від відбування покарання з випробуванням. Вважає представник відповідача, що ОСОБА_7 вчинив самообмову в кримінальних правопорушеннях, за обвинуваченнями в яких судом виправданий. Просила в позові відмовити.

Представники відповідачів ОСОБА_8 управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_4 та Державної казначейської служби України ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю. Давали пояснення, що за змістом подібні до відзивів вказаних відповідачів.

Представник ОСОБА_9 Державної казначейської служби України у м. Вараші Рівненської області просила в позові ОСОБА_7 відмовити.

Заслухавши та проаналізувавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши докази, які є в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_7 не підлягає задоволенню.

З копії вироку Кузнецовського міського суду Рівненської області від 16 червня 2017 року (ухваленого за результатами повторного розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції після скасування вироку суду від 10.12.2015р.), залишеного без змін згідно з ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 26 жовтня 2017 року, в кримінальному провадженні (в якому об’єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12015180050000312 та №12016180050000627) судом встановлено, що ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за: ст.185 ч.3 КК України (щодо обвинувачення у викраденні телевізора марки «Оріон»), ст.190 ч.2 КК України (щодо обвинувачення у вчиненні заволодіння шляхом обману шурупокрутом марки «Forte» модель CD 1813-2 В-2) та виправдано: за ст.185 ч.3 КК України - через недоведеність вчинення ним такого кримінального правопорушення, а за ст.190 ч.2 КК України - через недоведеність в його діянні складу такого кримінального правопорушення. Цим же вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у пред’явленому обвинуваченні (щодо обвинувачення у викраденні велосипеда марки «Аіст») за ст.185 ч.3 КК України і призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Остаточне покарання за сукупністю вироків ОСОБА_7 визначене у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. Судом зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув’язнення – час тримання під вартою ОСОБА_7 у період 10 грудня 2015 року – 07 серпня 2016 року.

Отже, з наведеного вбачається, що дійсно обвинувальним вироком суду від 16 червня 2017 року встановлено факт незаконності повідомлення про підозру ОСОБА_7 за ст.185 ч.3 КК України (щодо обвинувачення у викраденні телевізора марки «Оріон»), ст.190 ч.2 КК України (щодо обвинувачення у вчиненні заволодіння шляхом обману шурупокрутом марки «Forte»).

Крім того, з копії вироку Кузнецовського міського суду Рівненської області від 10.12.2015р. у тому ж кримінальному провадженні слідує, що ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили. Цей вирок суду скасовано згідно з ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 08.06.2016р., з направленням справи на новий розгляд.

Копією протоколу підтверджено затримання ОСОБА_7 10.12.2015р. Під вартою він перебував доки згідно з ухвалою слідчого судді Кузнецовського міського суду Рівненської області 06.08.2016р. було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про застосування обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано домашній арешт, цілодобово. У копії листа №05-431 від 22 січня 2019 року зазначено, що ОСОБА_7 перебував під вартою в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» з 10 грудня 2015 року по 07 серпня 2016 року, а також прибув для направлення до установи виконання покарань з 04 грудня 2017 року по 15 грудня 2017 року.

Із копії ухвали слідчого судді Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 липня 2015 року в справі №565/993/15-к вбачається, що ОСОБА_7 01.07.2015р. повідомлено про підозру за ознаками злочину, відповідальність за який передбачена ст.190 ч.2 КК України. Відповідно до цієї ухвали слідчого судді підозрюваному ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, цілодобово.

Згідно з нормою ст.2 ч.1 п. 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, в тому числі, у випадках: встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою.

Однак, відповідно до норми ст. 1176 ч. 4 ЦК України врегульовано, що, фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.

Із досліджених судом, під час розгляду цієї справи, протоколу допиту підозрюваного від 22 травня 2015 року, протоколу одночасного допиту осіб від 29 червня 2015 року, копії протоколу проведення слідчого експерименту від 29 червня 2015 року, протоколу додаткового допиту підозрюваного від 16 листопада 2016 року вбачається, що ОСОБА_7, як підозрюваний, визнавав вчинення ним крадіжки телевізора з квартири ОСОБА_11 та давав показання про обставини вчинення ним такої крадіжки. З наданої представником відповідача ОСОБА_2 Рівненської області копії технічного запису судового засідання у справі №565/871/15-к слідує, що під час допиту ОСОБА_7 як обвинуваченого в суді останній посилався на те, що раніше давав інші показання щодо обставин заволодіння телевізором, оскільки, можливо тоді (під час досудового слідства) добре не згадав, був схвильований, а також підтвердив, що ніхто на нього не тиснув.

У протоколі допиту підозрюваного від 21 липня 2015 року зафіксовано, що ОСОБА_7 давав показання про те, що вирішив взяти в магазині прокату електроінструмент, щоб в подальшому його продати і, відповідно мати гроші на спиртне. Отримуючи в магазині шуруповерт ОСОБА_7 пояснював, що інструмент йому потрібен для домашнього господарства. Тобто, такі показання ОСОБА_7 дали підставу слідчому для висновку про обгрунтованість оголошення підозри у вчиненні шахрайства, оскільки, зокрема, викривали суб’єктивну сторону складу шахрайства. Крім того, з копії ухвали слідчого судді Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 липня 2015 року в справі №565/993/15-к, копії технічного запису судового засідання в справі №565/993/15-к також слідує, що під час досудового розслідування ОСОБА_7 визнавав свою причетність до заволодіння вказаним вище шуруповертом шляхом обману.

Таким чином, в суді доведено, що саме визнавальні показання підозрюваного ОСОБА_7 у вчиненні ним крадіжки телевізора марки «Оріон» та заволодіння шляхом обману вказаним вище шуруповертом марки «Forte» були покладені стороною обвинувачення в основу для повідомлення про підозру, а далі - і обвинувачення у вчиненні таких злочинів. Жодних даних про те, що ОСОБА_7 здійснив самообмову у вчиненні злочинів внаслідок застосування до нього незаконних методів розслідування до суду не надано.

Виходячи з наведеного, у суду є підстави для висновку, що позивач ОСОБА_7 надавши вищевказані обвинувачувальні показання щодо себе перешкоджав з’ясуванню істини у справі, і цим сприяв повідомленню про підозру у вчиненні злочинів за ст.185 ч.3 КК України (щодо обвинувачення у викраденні телевізора марки «Оріон»), ст.190 ч.2 КК України (щодо обвинувачення у вчиненні заволодіння шляхом обману шурупокрутом марки «Forte»), застосуванню до нього запобіжних заходів, у тому числі тримання під вартою, а також тривалому перебуванню під слідством і судом. Крім того, в суді не встановлено незаконності тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою за вироком суду, а період перебування ОСОБА_7 під вартою зараховано судом у строк відбування остаточного покарання у виді позбавлення волі, за сукупністю вироків.

За таких обставин, позивач ОСОБА_7 згідно з нормою ст.1176 ч.4 ЦК України не має права на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу досудового розслідування, прокуратури, а тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Відмовити повністю у позові ОСОБА_7 до ОСОБА_8 управління Національної поліції в Рівненській області, Прокуратури Рівненської області, Державної казначейської служби України, ОСОБА_9 Державної казначейської служби України у м.Вараші Рівненської області про стягнення відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу досудового розслідування і прокуратури, через безпідставність вимог.

ОСОБА_7: зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, місце перебування: ДУ «Катеринівська виправна колонія (№46)», с. Катеринівка Сарненського району Рівненської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; Головне управління Національної поліції в Рівненській області: місцезнаходження за адресою: місто Рівне, вулиця Миколи Хвильового, будинок №2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108761; ОСОБА_2 Рівненської області: місцезнаходження за адресою: місто Рівне, вулиця 16 липня, будинок №52, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02910077; ОСОБА_10 казначейська служба України: місцезнаходження за адресою: місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок №6, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37567646; ОСОБА_9 Державної казначейської служби України у м.Вараші Рівненської області: місцезнаходження за адресою: Рівненська область, місто Вараш, мікрорайон Будівельників, будинок №2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37888148.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Кузнецовський міський суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складене 14 березня 2019 року.

С у д д я :