Ухвала суду № 80407999, 13.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

13 березня 2019 року справа № 580/846/19

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 580/846/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, прийнято ухвалу.

12.03.2019 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, просить:

- визнати протиправною бездіяльність керівника головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, пов'язаної із невчасним виконанням рішення суду у справі № 823/351/17;

- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі при звільненні за період з 01.12.2018 по 29.12.2018 у сумі 12421,64 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів;

- звільнити від сплати судового збору у відповідності до вимог ч. 1 ст. 133 КАС України, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", так як предметом позову є захист трудових прав позивача та внаслідок скрутного матеріального становища.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків з огляду на таке.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, що має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (його рішення), що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на звернення до суду передбачає можливість отримати захист порушеного права, обумовлене тим, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. "Порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду, за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес": - правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".

Відповідно до офіційного тлумачення частини 1 статті 55 Конституції України, наданого у рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп: частину 1 статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, що якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може належати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтовано пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Peretyaka and Sheremetyev проти України, 21.12.2010, №45783/05).

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Позивачем у позовній заяві не зазначено обґрунтування порушених прав особи у зв'язку із невчасним виконанням рішення суду у справі № 823/351/17 та необхідності зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі при звільненні за період з 01.12.2018 по 29.12.2018 у сумі 12421,64 грн.

Судом встановлено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 у справі № 823/351/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти рішення та вчинити дії, пов'язані із погодженням та виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 На виконання зазначеної постанови відповідач здійснив виплату грошової допомоги із затримкою.

Строки розрахунку при звільненні передбачені ст. 116 Кодекс законів про працю України. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні визначена ст. 117 Кодексу законів про працю України, відповідно до ч. 2 вказаної статті визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Натомість, статтею 236 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Під час прийняття постанови у справі № 823/351/17 Черкаським окружним адміністративним судом не вирішувалось питання щодо поновлення на роботі чи звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, позаяк йдеться про визнання протиправної відмови начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області ОСОБА_2 у погодженні виплати грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати передбаченої ст. 57 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1. Позивачем не конкретизовано всупереч яким саме приписам Кодексу законів про працю України діяв відповідач та на підставі якої норми необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі при звільненні за період з 01.12.2018 по 29.12.2018 у сумі 12421,64 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем не надано доказів сплати судового збору, проте надано клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 133 КАС України, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір". У обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначає, що він перебуває на обліку в центрі зайнятості (є безробітним), внаслідок чого має скрутне матеріальне становище.

Вирішуючи заявлене позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає про таке.

У клопотанні сторона повинна навести обставини, що свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та подати суду відповідні докази. Такими доказами можуть бути відомості щодо доходів фізичної особи, що можуть бути надані на заяву про отримання відомостей з Державного реєстру про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків згідно п.5 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом МФУ від 29.09.2017 № 822; документи про заборгованість перед іншими особами, наприклад, за комунальні послуги; документи про стягнення заборгованості з позивача у межах виконавчого провадження тощо. Позивачем доказів, що підтверджують скрутне матеріальне становище не надано.

Європейський суд з прав людини у прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду позов. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 у справі № 806/2164/16 (ЄДРСР 79528120) зазначив, що невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин, а не спором про стягнення заробітної плати.

Враховуючи, що позивач звертається про стягнення середнього заробітку за несвоєчасну виплату грошової допомоги, а не стягнення заробітної плати, судовий збір належить сплачувати на загальних підставах.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 №2629-VIII прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб на 2019 рік становить 1921 грн.

Суд зазначає, що позовна заява містить вимоги майнового та немайнового характеру, у зв'язку з чим сума судового збору за подання даної позовної заяви становить 1536,80 грн. (0,4х1921 (за позовну вимогу немайнового характеру + 12421,64 грн. х 1% = 124,21 грн., проте не менше 768 грн. 40 коп. (12421,64 грн. х 0,4) (за позовну вимогу майнового характеру).

Позивачу варто надати документ про сплату судового збору у сумі 1536,80 грн. Отримувач коштів - УДКСУ у м.Черкасах Черкаської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38031150; банк отримувача - ГУДКСУ у Черкаській області; код банку отримувача (МФО) - 854018; рахунок отримувача - 31212206784002; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Черкаський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Необґрунтоване звільнення від сплати судового збору утворить переваги у становищі стосовно інших суб'єктів звернення до суду за захистом, тоді як відповідно до статті 129 Конституції України та пункт 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя у адміністративних судах є принцип рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно частин 2, 3, 4 статті 160 Кодексу адміністративного суду України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позову, наданого судом. На прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.

Згідно підпункту 15.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Відповідно підпункту 15.3 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі.

01.03.2019 в газеті "Голос України" (№ 42 (7048) від 01.03.2019) опубліковано повідомлення про відкликання Державною судовою адміністрацією України оголошення, опублікованого в газеті "Голос України" (№ 229 (6984) від 01.12.2018) щодо створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Зміни, передбачені Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", пов'язані з початком функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, не набрали чинності.

Таким чином, за станом на 12.03.2019 (на час подання позивачем позовної заяви) Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не функціонує, тому позовні заяви необхідно подавати до суду в паперовій формі засобами поштового зв'язку або нарочно безпосередньо до канцелярії суду із копіями відповідно до кількості учасників справи.

Разом з цим, позивачем не подано до суду позовної заяви з доданими до неї матеріалами у письмовій формі із копіями відповідно до кількості учасників справи, а лише надіслано позовну заяву підсистемою "Електронний суд" до Черкаського окружного адміністративного суду.

Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно із частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідчені копії, якщо інше не визначено Кодексом адміністративного судочинства України. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частина 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Кодексом адміністративного судочинства України (частини 4, 5 статті 94) передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено у порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, що знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Позивачем надано до суду фото(ксеро)копії документів, що не засвідчені у встановленому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, статтею 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 160, 161, 169, 241, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, залишити без руху.

Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом надання:

- засвідчених у встановленому порядку копій, доданих до матеріалів позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі;

- нової редакції позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі із зазначенням обґрунтування порушення оскаржуваними діями відповідача прав позивача;

- доказів сплати судового збору у сумі 1536,80 грн.

Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви п'ять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Суддя Л.В. Трофімова