Рішення № 80407779, 07.03.2019, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1269/18

Провадження № 2/188/41/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2019 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі Власенко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору б/н від 10.04.2012 відповідач отримав кредит в розмірі 5800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та позивачем договір. Посилаючись на статті 526, 527, 530 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України позивач зазначає, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону і припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач зобов'язання належним чином не виконував, тому станом на 30.06.2018 року за ним утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 112216,21 грн., яка складається з наступного: 5569,59 грн. - заборгованість за кредитом; 106646,62 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 10.04.2012 року по 31.10.2017 року.

На підставі ст. ст. 509, 526, 634, 1054 ЦК України позивач просить стягнути заборгованість по кредиту та судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву, в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, провести заочний розгляд справи без участі представника позивача та відповідача на підставі наданих суду доказів.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав заяву, у якій просив справу розглянути без його участі і застосувати до позовних вимог позивача строки позовної давності, у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Існування договірних зобов`язань між сторонами підтверджується Анкетою-заявою від 10.04.2012 року, згідно з якою позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості (а.с.11-12).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язаний надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Відповідач умов договору та вимог закону не дотримувався, внаслідок чого згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 30.06.2018 року за ним утворилась заборгованість.

Позивачем надано розрахунок заборгованості, у якому зазначено, що борг відповідача перед банком становить 112216,21 грн., яка складається з такого: 5569,59 грн. - заборгованість за кредитом; 106646,62 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с.8-9).

Як вбачається з доданого позивачем до позову розрахунку заборгованості, остання сплата відповідача по кредиту відбулася 12 жовтня 2014 року, що свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки(ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, обчислюваний роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року цього строку, а коли він обчислюється місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 грудня 2007 року за заявою №23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Заперечуючи проти позову, відповідач у письмовій заяві до суду просив суд застосувати до позовних вимог позивача наслідки пропуску строку позовної давності.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2018 року № 61-16531св18.

У пункті 1.1.7.31 Умов та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до позовної заяви, зазначено, що строк позовної давності стосовно вимог Банку щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, витрат Банку складає 50 років.

Така збільшена позовна давність не може бути застосована до виниклих між сторонами правовідносин, оскільки договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі, а позивач не надав суду письмову згоду позичальника на збільшення позовної давності, відповідно до положення частини першої статті 259 ЦК України.

Така позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2018 року № 381/306/17, від 25.07.2018 року № 754/2568/16-ц, від 18.07.2018 року № 357/19764/15-ц.

Таким чином, право позивача на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості закінчилося 13.10.2017 року. Позивач з заявою до суду про поновлення пропущеного строку не звертався.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд залишає витрати на позивачеві.

На підставі викладеного та ст.ст. 257-267, 526, 527, 530, 549, 611, 612, 623, 625, 634, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, який розташований за адресою: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, до ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, про стягнення заборгованості відмовити.

Судові витрати залишити на позивачу Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк».

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя П. О. Бурда