Рішення № 80407266, 11.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2019 р. № 520/11757/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лук'яненко М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Югова С.А.,

представника позивача - Ткаченко С.В.,

представника відповідача - Зінченка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Борівського комунального водопровідно-каналізаційного підприємства (вул. Миру, буд. 76,смт. Борова, Борівський район, Харківська область,63801) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Борівське комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області прийняті від 08.05.2018р.: №0072231208 про зобов'язання сплатити штраф на загальну суму 86489,49 грн.; №0072321208 про зобов'язання сплатити штраф на загальну суму 2845,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що сума штрафних санкцій є складовою податкового зобов'язання, на штрафні санкції поширюється строк давності 1095 днів, а тому, ГУ ДФС у Харківській області не мав права застосовувати штрафні санкції за несплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у відповідності до статей 122, 126 Податкового кодексу України, в тому числі за деклараціями по ПДВ із строком давності понад 1095 днів, що сплинули на дату прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а саме: декларація по ПДВ №9047187182 від 15.08.2014, декларація по ПДВ №9053146378 від 17.09.2014, декларація по ПДВ №9058910044 від 15.10.2014, декларація по ПДВ №9073075407 від 18.12.2014, декларація по ПДВ №9077906560 від 16.01.2015, декларація по ПДВ №9016728228 від 17.02.2015. Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0072231208 про зобов'язання сплатити штраф на загальну суму 86489,49 грн.; №0072321208 про зобов'язання сплатити штраф на загальну суму 2845,53 грн. підлягають скасуванню.

Протокольною ухвалою суду від 11 березня 2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що фахівцем ГУ ДФС у Харківській області проведена камеральна перевірка Борівського комунального водопровідно-каналізаційного підприємства з питання своєчасності та повноти сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість про, що складено акт від 07.12.2017 №23810/20-40-12-08-18/30039194. За актом камеральної перевірки встановлено, що Борівським комунальним водопровідно-каналізаційним підприємством в порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України протягом граничних строків не сплачено узгоджені суми податкових зобов'язань. На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області відповідно до ст.126 Податкового кодексу України до позивача податковими повідомленнями-рішеннями від 08.05.2018: №0072231208 нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 432447,45 гри. у розмірі 20% - 86489,49 гри., № 0072321208 нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 28455,30 грн. у розмірі 10% - 2845,53 грн. Фактично позивач у позовній заяві оскаржує суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату у згоджених сум податкових зобов'язань по деклараціям від 15.08.2014 №9047187182, від 17.09.2014 №9053146378, від 15.10.2014 №9058910044, від 18.12.2014 №9073075407 сума застосованих штрафних санкцій становить по ППР від 08.05.2018 №0072321208 становить 2845,53 грн., а по податковому повідомленні рішенні від 08.05.2018 №0072231208 становить 12447,27 грн. По деклараціям зазначеним у позові від 16.01.2015 №9077906560, від 17.02.2015 №9016728228 платником помилково не враховано, що приписи пункту 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України передбачають право на проведення перевірки та визначення податкового зобов'язання не пізніше 1095 дня граничного строку сплати податкового зобов'язання. Отже, строк сплати грошових зобов'язань визначених по декларації 16.01.2015 №9077906560 припадає на 30.01.2015, а по декларації 17.02.2015 №9016728228 припадає на 30.02.2015. Таким чином, нарахування контролюючим органом штрафу за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного позивачем самостійно у поданих деклараціях, не перевищує 1095 днів та є правомірними. Враховуючи викладене, представник відповідача вважає, що винесені податкові повідомлення-рішення є законними та підстави для їх скасування відсутні.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив позов залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Фахівцем Головного управління ДФС у Харківській області проведено камеральну перевірку Борівського комунального водопровідно-каналізаційного підприємства з питання дотримання термінів сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Результати перевірки оформлені актом №23810/20-40-12-08-18/30039194 від 07.12.2017, яким зафіксовано несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по Борівському комунальному водопровідно-каналізаційному підприємстві у періоді з грудня 2014 року по березень 2017 року по податковим деклараціям з ПДВ за липень 2014 - січень 2016 року, чим порушено п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

На підставі вказаного акту перевірки 05.01.2018 контролюючим органом складено податкові повідомлення - рішення: №0002111208, №0001961208.

Позивач не погодившись із винесеними податковими повідомленнями - рішеннями: №0002111208, №0001961208 від 05.01.2018, оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 28.03.2018 №11018/6/99-99-11-03-01-25, повідомленнями - рішеннями від 05.01.2018: №0002111208, №0001961208 скасовано.

Окрім іншого, в рішенні зазначено про необхідність складення нових податкових повідомлень - рішень із дотримання вимог Податкового кодексу України, оскільки не враховано, що штрафні санкції частково застосовано поза межами строків визначених п.114.1 ст. 114, ст. 102 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду скарги позивача від 23.01.2018 №16 та рішення Державної фіскальної служби України від 28.03.2018 №11018/6/99-99-11-03-01-25, контролюючим органом 08.05.2018 відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, винесені податкові повідомлення-рішення: №0072231208, яким зобов'язано сплатити штрафні санкції на загальну суму 86489,49 грн.; №0072321208, яким зобов'язано сплатити штрафні санкції на загальну суму 2845,53 грн.

Щодо вирішення спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надано визначення грошовому зобов'язанню платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Як вбачається із спірних податкових повідомлень-рішень за несвоєчасну сплату позивачем узгоджених податкових зобов'язань по екологічному податку, податковим органом застосовано до підприємства штрафні санкції, передбачені п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 126.1. статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати

Суд вважає за необхідне вказати, що нарахування контролюючим органом штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених Податковим кодексом України.

Строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) врегульовано статтею 114 Податкового кодексу України, відповідно до якої граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку зокрема подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Оскільки пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу України пов'язує втрату права контролюючого органу для нарахування податкових зобов'язань із закінченням 1095-денного терміну, що настає за останнім днем сплати грошових зобов'язань (в даному випадку), суд приходить до висновку про протиправність нарахувань штрафних санкцій по спірним податковим повідомленням - рішенням, відповідно до розрахунків яких, визначено суму штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань, а саме, з моменту граничного строку сплати таких зобов'язань та до моменту винесення податкових рішень минуло більше як 1095 днів.

Враховуючи той факт, що відповідачем при складані спірних рішень не враховано норми 102.1 статті 102, статті 114 Податкового кодексу України, тобто, строк давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), податкові повідомлення - рішення від 08.05.2018: №0072231208 про зобов'язання сплатити штраф на загальну суму 86489,49 грн.; №0072321208 про зобов'язання сплатити штраф на загальну суму 2845,53 грн. є протиправними, винесеними з порушеннями норм чинного законодавства України та такими, що підлягають скасуванню.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 10.05.2018 по справі №820/3544/17.

У спірних правовідносинах суд також застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Вказаними рішеннями встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Відповідно до стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Борівського комунального водопровідно-каналізаційного підприємства підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Борівського комунального водопровідно-каналізаційного підприємства до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області прийняті від 08.05.2018: №0072231208 про зобов'язання сплатити штраф на загальну суму 86489,49 грн.; №0072321208 про зобов'язання сплатити штраф на загальну суму 2845,53 грн.

Стягнути на користь Борівського комунального водопровідно-каналізаційного підприємства (вул. Миру, буд. 76,смт. Борова, Борівський район, Харківська область,63801) сплачений судовий збір у розмірі 1762,00 (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 13 березня 2019 року.

Суддя М.О. Лук'яненко