Рішення № 80406567, 06.03.2019, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/3784/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року Краснолиманський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Ткачова О.М.,

при секретарі Грицай Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман Донецької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягувати з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на своє утримання в розмірі 1/6 частини заробітку(доходів) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовною заявою і до досягнення їх сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 трьохрічного віку.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду справи, надала суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності, на позовних вимогах наполягає, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, надав суду відзив, в якому позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, оскільки, вважає, що вирішальним для утримання дружини від батька дитини є наявність у чоловіка можливості надати матеріальну допомогу, зазначивши, що у нього на утриманні є матір, яка є інвалідом ІІІ групи та потребує фінансової допомоги, крім того, він сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_3, винаймає житло, бо працює у м. Києві в ТОВ "Епіцентр". У зв'язку з відсутністю можливості надавати матеріальну допомогу, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та просить справу розглянути у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невідємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обовязків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обовязків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 розяснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз'яснень, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.6).

Згідно з рішенням Уманського районного суду Черкаської області, ухваленим 22.05.2018 року у цивільній справі № 705/5087/17, провадження № 2/705/852/18, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 15.07.2017 року Уманським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у Черкаській області, актовий запис № 349 розірвано, після розірвання шлюбу залишено ОСОБА_1 прізвище «Кузьменко».

Відповідно до судового наказу, виданого Краснолиманським міським судом Донецької області від 22.12.2018 року у цивільній справі № 236/4137/18 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання його дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку(доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.11.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач ОСОБА_1 не працює, бо знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьохрічного віку з 02.10.2018 року по 31.07.2021 року (а.с. 9).

Відповідно до інформації від 28.02.2019 року, наданої виконавчим комітетом Лиманської міської ради Донецької області та актом з місця проживання позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_4 та сином ОСОБА_3 за адресою: вул. Слобожанська, буд. 124, м. Лиман, Донецька область.

Відповідач ОСОБА_2 працює на посаді вантажника відділу прийому товару "Будівельно-господарського гіпермаркету "Епіцентр К" м. Бровари з 03.12.2018 року (а.с. 31).

Відповідно до ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. На підставі ч. 2,3 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Згідно з ч. 4 ст. 84 СК України, право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

За змістом ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до роз’яснень, які містяться у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що малолітня дитина проживає разом з матір’ю ОСОБА_1 та перебуває на її матеріальному утриманні, позивач здійснює догляд за дитиною (вказаний факт підтверджено довідкою відділу надання адміністративних послуг виконкому Лиманської міської ради Донецької області від 28.02.2019 року № 1116, довідкою органу місцевого самоврядування від 26.02.2019 року). Згідно з довідкою лікаря –педіатра Лиманського ЦПМСД імені ОСОБА_5 від 05.02.2019 року малолітній ОСОБА_3, 31.07.2018 р. н., перебуває на диспансерному обліку, страждає на певні захворювання, потребує штучного годування (що зумовлює додаткові витрати матері дитини на придбання гіпоалергенних сумішей). Крім того, ОСОБА_1 страждає на гіпертонічну хворобу ІІ ступеню (що підтверджено випискою з медичної карти амбулаторного пацієнта, наданою Лиманським ЦПМСД імені ОСОБА_5).

ОСОБА_2 мешкає разом із матір’ю ОСОБА_6, 11.02.1958 р. н., мати відповідача є інвалідом ІІІ гр., внаслідок загального захворювання, отримує пенсію за інвалідністю (пенсійне посвідчення серії ААЖ № 691172, видане 13.03.2012 року Пенсійним фондом України). В контексті заперечень відповідача проти запропонованого позивачем розміру аліментів на утримання дружини суд зазначає, що ОСОБА_2 не надав жодного документального підтвердження стосовно розміру здійснюваних відповідачем витрат на утримання непрацездатної матері. Слід додатково зауважити, що норми ст. ст. 23,29, 34 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлюють призначення державою пенсій особам з інвалідністю, а згідно із ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

ОСОБА_2 працює у ТОВ «Епіцентр К» (довідка вказаного підприємства від 16.01.2019 року № 657), отримує постійні доходи у виді заробітної плати. ОСОБА_2 сплачує аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього ОСОБА_3, 31.07.2018 р. н., в розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісяця (цей факт підтверджено наданою відповідачем копією судового наказу). Однак за змістом ст. ст. 84,85,180-182 СК України необхідність матеріального утримання дружини не залежить від необхідності виплати чоловіком аліментів на утримання малолітньої дитини, стягувані з відповідача кошти мають різне цільове призначення.

Дружина відповідача на теперішній час не працює у зв’язку із доглядом за дитиною, потребує матеріальної допомоги від ОСОБА_2, який таку допомогу може надавати, оскільки є працездатним та офіційно працевлаштованим. Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач може сплачувати аліменти на утримання дружини, бо є працездатним та зобов'язаний утримувати дружину до досягнення дитиною трирічного віку.

Виходячи із засад справедливості та розумності, притаманних способу регулювання сімейних відносин в Україні (ст. 7 СК України), суд за таких обставин вважає за можливе щомісячно стягувати з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання дружини в розмірі 1/6, починаючи з 25.10.2018 року та досягнення спільною дитиною - ОСОБА_3, 31.07.2018 р. н., трирічного віку. Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд зазначає таке. Згідно із ст. 133 ЦПК України судовий збір включено до складу судових витрат. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору позивачі у справах про стягнення аліментів. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а.с.141 ЦПК України). Чинним законодавством України визначена ставка судового збору в таких справах 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому вираженні складає 768,40 грн.. З урахуванням задоволення вимог позивача ОСОБА_1 суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн..

Згідно зі ст. 430 ч.1 п.1 ЦПК України зазначене рішення суду підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. 10, 12, 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 274, 430 ЦПК України, ст. 77, 79-81, 84 СК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого вантажником відділу прийому товару "Будівельно-господарського гіпермаркету "Епіцентр К" м. Бровари на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_2, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 25.10.2018 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 віку трьох років, а саме до 31.07.2021 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого вантажником відділу прийому товару "Будівельно-господарського гіпермаркету "Епіцентр К" м. Бровари, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 судовий збір у розмірі 768,40 грн. на користь держави (Отримувач коштів УК м.Лиман/отг м.Лиман/ 22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37894853, Банк отримувача-Казначейство України, Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача 31213206005564, Код класифікації доходів бюджету 22030101 "Судовий збір").

Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Краснолиманський міський суд Донецької області до Донецького апеляційного суду.

Суддя -