Рішення № 80405725, 11.03.2019, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/7343/18

Провадження № 2-а/0182/20/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.03.2019 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора УПП в Запорізькій області лейтенанта поліції 3 батальйона 1 роти Кириченко Максима Олеговича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікоплюсресурс», про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до відповідача з позовом про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позову посилався на те, що 21.07.2018 року відносно нього інспектором УПП в Запорізькій області лейтенантом поліції Кириченком М.О. складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАА № 492876, в якій вказано, що ОСОБА_1, 21.07.2018 року, о 09.29 годині, у м.Запоріжжя по вул.Хортицьке шосе керував ТЗ вантажівкою DAF FT XF 195.410, д.н.з. НОМЕР_1, у якого шини мають місцеві пошкодження, чим порушив п.31.4.5 ПДР - керування водієм ТЗ, що має тех.несправності колес та шин, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121 КУпАП. Інспектор 21.07.2018 року виніс постанову про накладення на нього адміністративного стягнення на користь держави у вигляді штрафу в сумі 340 гривень. Вказану постанову вважає такою, що винесена всупереч вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому підлягає скасуванню. Під час складання постанови він повідомив інспектора, що не згодний з постановою та буде оскаржувати її в суді. Свої вимоги мотивує тим, що на місці зупинки пояснював інспектору, що він працює водієм у штаті ТОВ «Нікоплюсресурс», основним видом діяльності якого є торгівля продукцією гранітних кар'єрів та піщаної продукції. Автомобіль, яким він керує, щодня перебуває на території та на виробничих майданчиках гранітних кар'єрів промислових підприємств, підлоги та виробничі площини яких засипані залишками виробництва, дрібними фракціями продукції, які беззаперечно залишають мікропошкодження на колесах автомобілів, які по ним рухаються. Тим не менш, усі виявлені пошкодження ніяким чином не суперечать діючому законодавству, оскільки не пошкоджують колесо автомобіля до стану неможливості подальшої експлуатації. Аналізуючи фабулу правопорушення, що закидається інспектором, слід зазначити, що Правилами дорожнього руху, а саме 31.4.5, п.п.б визначається: «Забороняється експлуатація транспортних засобів, згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини. Таким чином видно, що інспектором умисно було не наведено усю фабулу припису ПДР, оскільки на вказаному автомобілі усі колеса були справними, не мали оголеного корду, відшарування протектора боковини, а отже були цілком придатні для подальшої експлуатації.

Таким чином, жодними іншими доказами його провина в інкримінованому правопорушенні не доведена та такі докази до постанови не надані та в ній не перелічуються. Згідно із п.10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за № 1408/27853, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів. Крім того, під час винесення постанови не дотримано й вимоги статей 245. 276, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи. Також при розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечуються систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Але, як вбачається з матеріалів, наявних у позивача, ці обставини не враховувались. Дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, досліджені не були, а постанову винесено без урахувань вимог ст.34-35 КУпАП та не були виконані вимоги ст.280 КУпАП. Також вважає, що інспектор грубо порушив процесуальний порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки, відповідно до ст.279 КУпАП України, не оголосив, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, не роз'яснив його права і обов'язки, не заслухав осіб, які беруть участь у розгляді справи, не дослідив докази і не надав йому можливості заявити жодних клопотань. Він - водій із значним стажем керування, тому суворо дотримується вимог Правил дорожнього руху, про що свідчить відсутність застосування до нього адміністративних стягнень за порушення ПДР. Це є суттєвим порушенням норм КУпАП, оскільки відповідачем не надано належних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення. Внаслідок порушення вищезазначених норм чинного законодавства, були грубо порушені конституційні права та норми КУпАП, у зв'язку з чим постанову не можна вважати законною. Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що належними доказами можуть бути також пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Частина друга статті 77 КАС встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, відповідачем, в порушення приписів ст.72 КАС України, жодних доказів, перелік яких визначений статтею 251 КУпАП, і які б спростовували твердження позивача, до матеріалів про адміністративне правопорушення не надано. Відповідачем не зазначено безспірних та переконливих доказів вчинення ним порушень ч.1 ст.121 КУпАП та правомірності винесення постанови серії ЕАА № 492876 від 21.07.2018 року в справі про адміністративне правопорушення. Згідно ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів. У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Алене де Рібєрмон проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 жовтня 2016 року по справі № 816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень. При цьому, вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року, справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, № 303А) Суд повторює, що, згідно з його установленою практикою метою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, і вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень тлумачаться на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь в процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. За таких обставин звернувся до суду і просить визнати дії інспектора УПП в Запорізькій області лейтенанта поліції Кириченка Максима Олеговича щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАА № 492876 від 21.07.2018 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. за порушення ст.121 ч.1 КУпАП незаконними. Скасувати постанову інспектора УПП в Запорізькій області лейтенанта поліції Кириченка Максима Олеговича про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАА № 492876 від 21.07.2018 року про накладення на нього адміністративного стягнення вигляді штрафу в сумі 340 грн. за порушення ст.121 ч.1 КУпАП.

В судове засідання сторони не прибули, представник позивача надав заяву про розгляд справи у свою відсутність, позовні вимоги свого довірителя підтримав в повному обсязі і просив суд їх задовольнити.

Відповідач про розгляд справи був неодноразово повідомлений належним чином судовими повістками з поштовими повідомленнями, які отримувала уповноважена особа. Про причини неявки до суду не повідомляв, відзиву на позов, заперечень або будь-яких заяв не надавав.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Справа слухалась у відсутність відповідача, на підставі наявних в справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази в їх сукупності та належності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними доказами можуть бути також пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", українські суди при вирішенні справ

застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України", суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснувавання достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Алене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 жовтня 2016 року по справі N2816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року по справі «Руїз Торіха проти Іспанії», згідно з установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь в процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено в судовому засіданні, 21.07.2018 року відносно позивача ОСОБА_1 інспектором УПП в Запорізькій області лейтенантом поліції 3 батальйону 1 роти Кириченко М.О. складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАА № 492876 (а.с.5, 41, 58-59), в якій зазначено, що 21.07.2018 року, о 09 год. 29 хв. 37 сек., в м.Запоріжжя по вул.Хортицьке шоссе водій ОСОБА_1, керував ТЗ, у якого шини мають місцеві пошкодження, чим порушив п.31.4.5 ПДР України - керування водієм ТЗ, що має технічні несправності колес і шин, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП (а.с.58-59). 21.07.2018 року інспектором було винесено постанову про накладення на позивача по справі ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. 00 коп. (а.с.5, 41, 58-59).

Однак, жодними доказами вина позивача відповідачем по справі не доведена, докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення до постанови не надані. В оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення позивачем не було зазначено його згоду зі складеною на нього постановою та правопорушенням, яке йому ставиться у вину. Більш того, в самій постанові не передбачено графи, де б правопорушник міг зазначити свою згоду чи не згоду з правопорушенням, яке йому ставиться у вину. Натомість, в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, є графа «до постанови долучаються», в якій відповідачем по справі нічого не зазначено на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно з п.10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за № 1408/27853, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 „Про практику застосування «судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.

За таких обставин суд не вбачає в діях позивача ознак правопорушення, за яке 21.07.2018 року, о 09 год. 29 хв. 37 сек. на нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАА № 492876, інспектором УПП в Запорізькій області лейтенантом поліції 3 батальйона 1 роти Кириченко Максимом Олеговичем, і вважає за необхідне скасувати вищевказану постанову як незаконну.

Керуючись ст.6-15, 72-77, 79-80, 241-246, 295, п.10,15.5 Перехідних положень КАСУ, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії інспектора УПП в Запорізькій області лейтенанта поліції 3 батальйона 1 роти Кириченко Максима Олеговича щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАА № 492876 від 21.07.2018 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. 00 коп. за порушення ст.121 ч.1 КУпАП - незаконними.

Скасувати постанову інспектора УПП в Запорізькій області лейтенанта поліції 3 батальйона 1 роти Кириченко Максима Олеговича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАА № 492876 від 21.07.2018 року, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. 00 коп. за порушення ст.121 ч.1 КУпАП.

Провадження по справі закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного адміністративного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал