Рішення № 80405318, 06.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 березня 2019 року Справа № 280/5609/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166)

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.08.2018 №Ф-4287-50.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, позивачем при поданні звітності про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік було допущено технічну помилку, невірно заповнено Додаток 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме було подано звіт як ФОП на загальній системі оподаткування і заповнено таблицю №1 до додатку 5, замість таблиці 2, яку заповняють ФОП, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування, що призвело до штучного збільшення податкових зобов'язань. Відповідачем було винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф 4287-50 на суму 50730,74 грн. Зазначає, що на звернення до відповідача з заявою про аналювання помилкового звіту та прийняття нового, про проведення перевірки для врегулювання питань щодо правильності нарахування та сплати ЄСВ та скасування вимоги №Ф4287-50, відповідач залишив заяву без задоволення. Також, позивач зазначає, що єдиний податок з задекларованих доходів ФОП за 2017 рік та єдиний соціальний внесок для ФОП за 2017 рік, сплачено у повному обсязі. Крім того, зазначає позивач, у зв'язку з порушенням граничного терміну подання звітності ним було сплачено встановлені законом штрафні санкції. Позивач з підставами відмови у задоволені його заяви щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та прийняття нового звіту не погоджується у зв'язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою суду від 21.01.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 19.02.2019.

18.02.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№6380), в якому заперечує проти задоволення позову, виходячи з того, що позивач зареєстрований з 31.08.2011 та припинив підприємницьку діяльність з 24.05.2018 року. У період з 01.01.2012 по 25.05.2018 перебував на спрощеній системі оподаткування (2 група). ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно подано звіти про суми нарахованого доходу застарахованих осіб на суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік (Додаток 5 таблиця 1). На підставі поданого звітуу в інтегрованій картці платника сплата єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування нарахована до сплати сума ЄСВ 42436,62 грн. Позивачем подано заяву з проханням вилучити помилково наданий Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік (Додаток 5 Таблиця 1) у зв'язку з тим, що необхідно було надати до звіту Додаток 5 таблицю 2. Відповідач зазначає, що жодним законодавчим документом не передбачено вилучення актуального звіту платника єдиного соціального внеску фахівцями фіскальної служби чи надання самим платником уточнюючого додатку 5 «Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» з метою коригування помилково поданого звіту.

19.02.2019 у засіданні оголошувалась перерва до 06.03.2019.

27.02.2019 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№8073), в якій зазначено, що помилка, допущена позивачем у звіті з єдиного соціального внеску за 2017 рік не є правопорушенням у розумінні п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464, оскільки визначена позивачем сума грошового зобов'язання (з урахуванням виявленої помилки) перерахована до бюджету у визначений Законом строк та у повному обсязі, що свідчить про неправомірність вимоги податкового органу.

06.03.2019 до суду подано заяву представником позивача про заміну позивача з фізичної особи-підприємця на фізичну особу в обґрунтування якої зазначено, що при підготовці адміністративного позову не було враховано факт припинення державної реєстрації ОСОБА_1 в якості фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Згідно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 припинено з 24.05.2018, номер запису 21030060004065975.

Таким чином, суд вважає за необхідне замінити позивача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на належного Фізичну особу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1).

06.03.2019 представником позивача на адресу суду подано клопотання (вх.№9154) про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача залишив питання стосовно розгляду справи в порядку письмового провадження на розсуд суду про що свідчить відповідна відмітка на зазначеному клопотанні.

Відповідно до ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

В силу положень ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За наведеного, суд розглядає справу за наявними документами, без участі сторін, в порядку письмового провадження.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

ОСОБА_1, з 10.06.1999 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №483521.

З 31.08.2011 перебував на обліку у Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (Відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя) як платник єдиного внеску за №08/11-17034.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державну реєстрацію припинення - проведено 24.05.2018 року (номер запису 21030060004065975).

21.02.2018 ОСОБА_1 було подано до Вознесенівського управління у м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області звітність по єдиному соціальному внеску за 2017 рік.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 здійснено сплату єдиного соціального внеску за 2017 рік, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

При цьому, судом встановлено, що подаючи звіт ОСОБА_1 було помилково заповнено Таблицю 1 Додатку 5 до звіту по ЄСВ за 2017 рік, яка передбачена для осіб, які знаходяться на загальній системі оподаткування, замість правильної Таблиці 2 Додатку 5 до звіту по ЄСВ за 2017 рік, яка передбачена для осіб, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, що призвело до штучного збільшення податкових зобов'язань.

26 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Вознесенівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області із заявою, про вилучення помилково поданого звіту про суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік за формою Д 5 та Таблиці 1, для можливості подальшого виправлення помилки, а саме подання нового Звіту формою Д 5 та Таблиці 2.

Як зазначає позивач, відповідь на подану ним заяву від 26.03.2018 не отримав, на неодноразові звернення до працівників Вознесенівського управління у м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області було повідомлено, що порушене ним питання вирішується ДФС України.

07.08.2019 відповідачем винесено вимогу №Ф-4287-50 про сплату боргу (недоїмки) на суму 50 730,74 грн.

Із позовної заяви встановлено, що 18.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до Вознесенівське управління у м. Запоріж жя ГУ ДФС у Запорізькій області та ГУ ДФС у Запорізькій області із заявою в якій просив анулювати помилковий звіт від 21.02.2018р., про суми нарахованого доходу за страхованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, прийняти новий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми на рахованого єдиного внеску за 2017 рік, для врегулювання питань щодо правильності нарахування та сплати ССВ за 2017р. провести відповідну перевірку, скасувати вимогу від 07.08.2018р. №Ф 4287-50 на суму 50 730,74 гривень.

Листом ГУ ДФС у Запорізькій області №10587/14/08-01-50-07 від 16.11.2018р. позивачу відмовлено у задоволенні вимог заяви від 18.10.2018.

Позивач не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідача звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

За визначенням пунктів 2, 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пункт 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція)

Згідно із вимогами Закону та Інструкції № 449 на платника покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

За правилами, встановленими ч. 2 ст. 9 Закону №2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів (далі - органи доходів і зборів) визначено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (далі - Порядок №435).

Пунктом 2 р. ІІІ Порядку №435 визначено, що фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою №Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова".

Звіт має містити основні дані про страхувальника та перелік таблиць Звіту. Звіт формується страхувальником або відповідальною особою страхувальника та включає таблиці, наведені у додатках 4-7 до цього Порядку (п. 2 р. IV Порядку №435).

Фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт згідно з додатком 5 до цього Порядку (п. 10 р. IV Порядку №435).

Абзацом першим частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому, абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до п. 2 р. V Порядку №435 у разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення строку подання такого Звіту помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми "скасовуюча" з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми "початкова" із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку має містити дані щодо кожної застрахованої особи окремо.

Відповідно до положень частини першої-четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Форма вимоги про сплату боргу (недоїмки) для платника єдиного внеску - фізичної особи станом на 06.04.2016 була затверджена чинним наразі наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, та набрав чинності з 29.05.2015) , а саме - наведена в додатку 7 до названої Інструкції.

Безпосередньо порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розд. VI згаданої вище Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

А саме у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Зокрема, у випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Як було встановлено судом, позивачем суми єдиного внеску у необхідному розмірі позивачем сплачено відповідно до доданих до матеріалів справи копій платіжних доручень.

Таким чином, позивачем у повному обсязі було виконано зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску.

Суд наголошує, що відсутність норми закону, яка врегульовує внесення виправлень до звіту про суми нарахованого єдиного внеску або його відкликання платником, не може спричиняти звуження прав людини і громадянина, або спричиняти понесення ним невиправданих матеріальних втрат.

Зважаючи на те, що чинним законодавством України не передбачено можливості платником єдиного соціального внеску здійснити виправлення помилки у Звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску після закінчення звітного періоду, та приймаючи до уваги те, що у вказаному вище звіті позивач помилково заповнив Таблицю 1 Додатку 5, яка передбачена для платників на загальній системі оподаткування, замість Таблиці 2 Додатку 5, яку має подавати платник на спрощеній системі оподаткування, а тому суд дійшов висновку, що відповідач протиправно нарахував позивачу борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 50730,74 грн. відповідно до оскаржуваної вимоги.

Помилка, допущена у звітах з єдиного внеску, не є правопорушенням у розумінні пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI, оскільки визначена позивачем сума грошового зобов'язання (з урахуванням виявленої помилки) перерахована до бюджету у визначений Законом строк та у повному обсязі.

З наведеного вбачається, що рішення відповідача не ґрунтуються на нормах законодавства України та фактично призводять до визначення недоїмки зі сплати єдиного внеску за відсутності порушення законодавства, що суперечить вимогам частини 2 статті 19 Конституції України, а отже оскаржувані вимоги про сплату боргу є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б повністю спростували доводи позивача, не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 07.08.2018р. №Ф-4287-50 на суму 50 730,74 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1).

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2019.

Суддя А.В. Сіпака