Ухвала суду № 80404809, 13.03.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/6090/16-ц

2/0203/35/2019

УХВАЛА

13 березня 2019 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Дикаленко А.В.

за участю представника відповідача - ОСОБА_1

представника третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Метал України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Дніпро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюфас» ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи – Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання договорів недійсними, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває вищезазначена цивільна справа.

В зв’язку із закінченням строку повноважень у головуючого по справі судді Єдаменка С.В., справу згідно розпорядження керівника апарату суду та протоколу повторного автоматичного розподілу було передано в провадження судді Казака С.Ю.

Ухвалою від 19.11.2018 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні на 20.12.2018 року.

В дане підготовче засідання, а також засідання, що призначались на 05.02.2019 року та 13.03.2019 року позивачка не з’явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Згідно ч.2 ст.2 ЦПК України встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 3 ст.2 ЦПК України визначено основні засади (принципи) цивільного судочинства, до яких згідно п.11 віднесено і неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов’язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Як зазначає в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов’язання з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов’язки.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» вказує, що держави учасниці Ради Європи зобовязані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

В рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов’язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов’язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України встановлено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка отримувала судові повістки про виклик, що направлялись їй за допомогою SMS-повідомлень за номером телефону, зазначеним останньою в якості засобу зв’язку у позовній заяві.

Будучі обізнаною про розгляд справи за її позов, а також про дати та час судових засідань, позивачка за викликами до суду не з’явилась, про поважність причин своєї неявки не повідомила, будь-яких заяв та клопотань по суті справи не подавала, не скористалась своїм правом на подачу клопотання в порядку ч.3 ст.211 ЦПК України про розгляд справи за її відсутності, не забезпечила представництво своїх інтересів в суді через уповноваженого представника.

До суду позивачка протягом тривалого часу не з’являлась, ходом розгляду справи не цікавилась.

В зв’язку з вищенаведеним, вказану поведінку позивачки суд розцінює, як відсутність в неї зацікавленості у вирішенні спору по суті, недобросовісне користування своїми процесуальними правами.

З огляду на це, через неодноразову неявку позивачки в судові засідання, відсутність клопотань останньої про розгляд справи без її участі, позовну заяву слід залишити без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.2,12,43,44,223,257-260 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Метал України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Дніпро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюфас» ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи – Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання договорів недійсними, зобов’язання вчинити певні дії – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України та може бути оскарження учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С.Ю.Казак