Рішення № 80402520, 04.03.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19515/18

Провадження № 2/161/32/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04 березня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого – судді Рудської С.М.

при секретарі – Ярмолюк В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Другий відділ державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області ОСОБА_2, про звільнення майна з-під арешту,

В С Т А Н О В И В:

04.12.2018 року позивач звернувся в суд з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої вказав, що 22.09.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0201/0908/71-137, відповідно до якого позичальник отримав кредит у сумі 97900 дол. США (далі – Кредитний договір). З метою забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором, між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 22.09.2008 року також було укладено іпотечний договір, предметом застави за яким виступає квартира № 55, загальною площею 62,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Московська, 58. 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» (як правонаступником ВАТ «Сведбанк») та ОСОБА_3 «ФК «Вектор Плюс», а також між ОСОБА_3 «ФК «Вектор Плюс» та ОСОБА_3 «Кредитні ініціативи» були укладеними договора про відступлення прав за іпотечними договорами, внаслідок укладення яких ОСОБА_3 «Кредитні ініціативи» набули права кредитора за Кредитним договором. У зв’язку з неможливістю виконання умов за Кредитним договором та значної заборгованості, позивач був змушений розпочати процедуру стягнення на іпотечне майно. Однак, як стало відомо, реалізувати заставне майно на даний час неможливо, оскільки постановою від 21.12.2015 року Другим ВДВС Луцького МУЮ у ВП № 49682141, накладено арешт на нерухоме майно відповідача та заборону на його відчуження. Аналогічні постанови цим же ВДВС було винесено від 15.02.2010 року № б/н, від 17.05.2011 року № б/н, від 16.07.2012 року у ВП № 33649829, а також приватним виконавцем ОСОБА_2 від 23.05.2018 року № б/н. На підставі викладеного, просить звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме: квартиру № 55, загальною площею 62,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Московська, 58.

До початку судового засідання позивач подав суду заяву з проханням розгляд справи проводити у відсутності його представника, позовну заяву підтримує повністю, просить її задовольнити (а.с. 72-73).

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких заяв, клопотань, відзив на позовну заяву від нього на адресу суду не надходило.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Другого ВДВС м. Луцька ГТУЮ у Волинській області подав до суду заяву у якій просив розгляд справи проводити без його участі, у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 75-77).

Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу Волинської області ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про дату, час та м місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з’явився, будь-яких заяв, клопотань, пояснень по суті позову від нього на адресу суду не надходило.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до закону, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у певних випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 22.08.2008 року між ВАТ «Светбанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 0201/0908/71-137, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 97900 дол. США (а.с. 8-15).

22.08.2008 року з метою забезпечення виконання зобов’язань за вищевказаним Кредитним договором, між ВАТ «Светбанк» та ОСОБА_1 також було укладено Іпотечний договір, предметом застави за яким виступила квартира № 55, загальною площею 62,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Московська, 58 (а.с. 16-19).

Як вбачається з договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 08.11.2012 року, ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником КБ «ТАС-Комерцбанк» відступив ОСОБА_3 «ФК «Вектор Плюс», зокрема, права вимоги заборгованості по кредитному договору № 0201/0908/71-137 від 22.08.2008 року, що здійснюється на підставі Договору факторингу від 28.11.2012 року № 15, одночасно відступаючи права вимоги за Іпотечним договором (а.с. 29-32).

Згідно договору про передачу прав за іпотечним договором від 08.11.2012 року, ОСОБА_3 «ФК «Вектор Плюс», відступив ОСОБА_3 «Кредитні ініціативи», зокрема, права вимоги заборгованості по кредитному договору № 0201/0908/71-137 від 22.08.2008 року, що здійснюється на підставі Договору факторингу від 28.11.2012 року № 15, одночасно відступаючи права вимоги за Іпотечним договором (а.с. 25-28).

Отже, внаслідок укладення зазначених вище Договорів, кредитором за кредитним договором № 0201/0908/71-137 від 22.08.2008 року та відповідно іпотекодержателем квартира № 55, загальною площею 62,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Московська, 58, є ОСОБА_3 «Кредитні ініціативи».

Як встановлено судом, що у зв’язку з неможливістю ОСОБА_1 виконання боргових зобов’язань по кредитному договору № 0201/0908/71-137 від 22.08.2008 року, позивач був змушений розпочати процедуру стягнення на іпотечне майно, однак як було з’ясовано, реалізувати заставне майно не виявилося за можливе виходячи з наступного.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 05.10.2018 року, № 140335108: постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 49682141 від 21.12.2015 року, Головний державний виконавець Другого ВДВС Луцького МУЮ ОСОБА_4 наклав арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1; постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області ОСОБА_2 № б/н від 23.05.2018 року було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 в межах 893153,60 грн.; постановами Другого ВДВС Луцького МУЮ № б/н від 15.02.2010 року, № б/н від 17.05.2011 року, № б/н від 16.07.2012 року було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 (а.с. 33-35).

Статтею 37, 38 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

Згідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 1 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення з під арешту.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у випадках неможливості скасування арешту органами ДВС, арешт може бути знято за рішенням суду.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред’явлений власником майна.

На підставі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Наявність заборон на рухоме та нерухоме майно, є порушенням наведених вище прав власника майна, а в даному випадку іпотекодержателя нерухомого майна, яке виступає забезпеченням виконання грошових зобов’язань, гарантованих чинним законодавством Україна.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, відповідачем, а також третіми особами, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що передане в іпотеку нерухоме майно перебуває як забезпечення зобов’язань його власника перед третіми особами, а відтак, може порушити права чи інтереси останніх.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що слід зняти арешти з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 та перебуває в іпотеці у кредитора ОСОБА_3 «Кредитні ініціативи», які були накладені постановою від 21.12.2015 року Другим ВДВС Луцького МУЮ у ВП № 49682141, накладено арешт на нерухоме майно відповідача та заборону на його відчуження. Аналогічні постанови цим же ВДВС було винесено від 15.02.2010 року № б/н, від 17.05.2011 року № б/н, від 16.07.2012 року у ВП № 33649829, а також приватним виконавцем ОСОБА_2 від 23.05.2018 року № б/н.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 13, 76, 81, 82, 84, 247, 263-265, 267, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Другий відділ державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області ОСОБА_2, про звільнення майна з-під арешту – задовольнити.

Звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 62,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що накладений Другим відділом державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції: постановою від 15.02.2010 року, в рамках виконавчого провадження № б/н (реєстраційний номер обтяження № 9839881); постановою від 17.05.2011 року, в рамках виконавчого провадження № б/н (реєстраційний номер обтяження № 11181523); постановою від 16.07.2012 року, в рамках виконавчого провадження № 33649829 (реєстраційний номер обтяження № 12945775); а також Приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області ОСОБА_2 постановою від 23.05.2018 року, в рамках виконавчого провадження № б/н (номер запису про обтяження № 26288829).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення в повному обсязі складено 13 березня 2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області ОСОБА_5