Рішення № 80398651, 18.02.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29913/18

Провадження № 2/127/5105/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Ан О.В.,

за участю секретаря Мельника А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Державної казначейської служби України – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 управління Національної поліції у Вінницькій області – ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6 Вінницької області – ОСОБА_7,

представника відповідача ОСОБА_8 Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області – ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_10 до прокуратури Вінницької області, ОСОБА_4 управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України, ОСОБА_8 Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про стягнення коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди,завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 Вінницької області, ОСОБА_4 управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.07.2014 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої загинула вагітна дружина позивача. 26.09.2014 року як винуватцю даної ДТП ОСОБА_10 пред’явлено підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Судами двох інстанцій позивача виправдано у вчиненні інкримінованого йому злочину. Внаслідок незаконних дій органів слідства позивачу було завдано моральної шкоди, яка проявилась у його душевних стражданнях, у нього погіршились нормальні життєві зв'язки, ускладнились сімейні та сусідські стосунки, що негативно вплинуло на стан його здоров'я. З урахуванням тривалості та глибини душевних страждань, що він зазнавав внаслідок кримінального провадження ОСОБА_10 просив стягнути з ОСОБА_11 Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на свою користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 469098 грн.

Ухвалою суду від 23.11.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

07.12.2018 представником відповідача ГУНП у Вінницькій області подано до суду відзив, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. ГУНП у Вінницькій області є неналежним відповідачем так як не є правонаступником УМВС України у Вінницькій області, працівники якого проводили відносно позивача слідчі дії. Факт незаконності дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури на сьогоднішній день не доведений. Також позивачем не надано доказів на підтвердження душевних страждань, які є підставою для відшкодування моральної шкоди.

14.12.2019 року від представника відповідача ОСОБА_6 Вінницької області надійшов до суду відзив, згідно якого прокуратура заперечує проти доводів викладених у позовній заяві виходячи з наступного. Належним доказом підтверджуючим моральні страждання є висновок експерта, який позивачем до суду не надано. Також ОСОБА_10 не надано доказів про вжиття додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв’язків, відновлення стосунків з оточуючими людьми, тощо, які б були підставою для визначення розміру моральної шкоди в заявлених вимогах. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством або судом регулюється спеціальним законом, яким чітко встановлений розмір відшкодування. Водночас заявлені вимоги з даним законом не узгоджуються.

17.12.2018 року від представника відповідача Державної казначейської служби України до суду надійшов відзив відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає виходячи з такого, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури і суду», даний позов підлягає розгляду судом який розглядав справу та виправдав ОСОБА_10 у першій інстанції тобто Шаргородським районним судом Вінницької області. Судового рішення на підтвердження незаконності дій органів слідства або прокуратури в матеріалах справи немає. Психологічний та фізичний вплив з боку правоохоронних органів чи суду до позивача не застосовувався, також позивачем не надано доказів наявності моральних страждань та їх причинного зв'язку з перебуванням під слідством.

Ухвалою суду від 21.12.2018 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі в якості співвідповідача УМВС України у Вінницькій області.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові та просив суд їх задовольнити. Представник позивача вказав, що позивач вимушений був змінити місце проживання, справа набула розголосу, він повинен був доводити свою невинуватість, порушено ритм його життя - повинен був ходити в міліцію, суд; був стривожений, хвилювався, переніс біль і страждання від втрати близької людини та через те, що саме до нього було висунуто обвинувачення в загибелі дружини, що привело до тяжких відносин з її родичами.

Представник відповідача ОСОБА_6 Вінницької області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві та просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_4 управління Національної поліції у Вінницькій області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_8 міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог через відсутність доказів неправомірних дій працівників міліції.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судовому засіданні позов не визнала з підстав викладених у відзиві та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилалась на порушення вимог до підсудності.

Дослідивши матеріали справи, суд визнав докази належними і допустимими і встановив, що 26.09.2014 року в рамках кримінального провадження № 12014020000000175 від 08.07.2014 року за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_10 пред’явлено повідомлення про підозру (повідомлення на 10-13 а.с.), в тому, що перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння 08.07.2014 року керуючи технічно справним автомобілем «Форд Транзит», державний номерний знак НОМЕР_1 і рухаючись по вулиці Івана Цурканя в с. Хоменки Шаргородського району Вінницької області, поблизу будинку № 76, у напрямку с. Джурин Шаргородського району Вінницької області, він в порушення вимог пунктів 2.9 (а), 10.1, 19.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) та вимог горизонтальної дорожньої розмітки пункт 1.1 додатку № 2 ПДР України, не врахував дорожньої обстановки, а саме заокруглення проїзної частини праворуч по напрямку його руху, при погіршенні видимості у напрямку руху, не зменшив швидкість, внаслідок чого втратив змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, при зміні напрямку руху ліворуч не переконався, що цей маневр буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_12, який рухався по належній смузі руху в зустрічному напрямку. Після чого, ОСОБА_10 виїхав за межі проїзної частини, де відбувся наїзд автомобілем на дерево. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Форд Транзит» ОСОБА_13, під час надання медичної допомоги, від отриманих травм померла. Водій автомобіля «ВАЗ 2107» ОСОБА_12 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Досудове розслідування здійснювалось працівниками ОВС ВР ДТП СУ УМВС України у Вінницькій області.

Вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 17.11.2017 року ОСОБА_10 визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та виправдано у зв’язку з не доведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене ним (вирок на 14-23 а.с.).

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16.04.2018 року апеляційні скарги залишено без задоволення, вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 17.11.2017 року у кримінальному провадженні №12014020000000175, внесеному в єдиний реєстр досудових розслідувань 08.07.2014 року, яким ОСОБА_10 визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та виправдано у зв’язку з не доведеністю скоєння ним що кримінального правопорушення, залишено без змін ( ухвала на 24-33 а.с.).

Строк обвинувачення позивача тривав з 26.09.2014року до 16.04.2018 року тобто 42 місяці 21 день.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Конституційне право громадян на судовий захист закріплюється статтею 3 ЦПК України, де встановлено загальні засади цивільного законодавства, які надають право на судовий захист цивільного права та інтересу, неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини, справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підписана 04.11.1950 року, ратифікована Верховною радою України 17.07.97 року та набрала законної сили 11.09.1997 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» ( в подальшому № 266/94-ВР) передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі в разі постановлення виправдувального вироку суду. При цьому законодавець не зазначає як необхідну підставу відшкодування шкоди - встановлення факту незаконності дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури чи висновок експертизи. Тому суд відхиляє посилання представників відповідачів на відсутність доказів встановлення такого факту, відсутність висновку експерта.

ОСОБА_14 Верховного Суду висловила правову позицію в постанові у справі від 20.09.2018 № 686/23731/15-ц та зазначила, що надання особі статусу виправданого обумовлює появу певних прав. У ст. 42 чинного КПК України, норми якої регулюють статус підозрюваного та обвинуваченого, передбачено, зокрема, право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не виправдалися. Так, у ч. 3 ст. 43 КПК України вказано, що виправданий має права обвинуваченого, передбачені ст. 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для захисту на відповідній стадії судового провадження.

Однією з новел чинного КПК України є глава «Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов». Згідно зі ст. 130 цієї глави шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом. Разом з тим, ці права можуть бути реалізовані лише за наявності відкритого кримінального провадження. У разі припинення кримінального провадження єдиним законом про відшкодування шкоди незаконним засудженням є Закон України № 266/94-ВР, сфера дії якого поширюється на широке коло суб’єктів, у тому числі на виправданих. Розгляд вказаної вимоги необхідно здійснювати за правилами цивільного судочинства в суді. Обов’язок роз’яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі ухвалення виправдувального вироку покладається на суд, який повинен здійснити таке роз’яснення шляхом направлення громадянинові повідомлення одночасно з копією виправдувального вироку, який набрав законної сили. При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Відсутність такого роз’яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом. Сторони не надали суду доказів направлення ОСОБА_10 такого повідомлення

Отже, хоча ОСОБА_12 палата Верховного Суду посилається на те, що з аналізу положень ст. 12 Закону України № 266/94-ВР вбачається, що саме суд, який ухвалив виправдувальний вирок, визначає розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив унаслідок незаконних дій та які підлягають стягненню на його користь, і таке судове рішення може бути оскаржене до суду вищої інстанції відповідно до положень цивільного процесуального законодавства. Проте, норми права що до виключної підсудності за вказаною категорією справ не прийняті. Відповідно до Конституції України, ст. 15 ЦК України, особа не позбавлена права звернення до суду з захистом свого права в разі його порушення, невизнання чи оспорення керуючись нормами ЦПК України. Зокрема відповідно до ч. 2 ст.. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред»являються за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, або згідно ч.4 ст. 28 ЦПК України, за зареєстрованим місцем проживання або перебування позивача.

Частиною 2 статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред’являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Як вбачається з матеріалів справи позивач звернулася до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду в порядку ст. 27 ЦПК України за адресою більшості відповідачів.

Позивач маючи право на застосування альтернативної підсудності обрав шлях захисту свого права який не суперечить закону. Твердження представника відповідача Державної казначейської служби України на необхідність застосування спеціального закону, яким визначається розгляд даної категорії справ місцевим загальним судом який закривав кримінальне провадження як на підставу відмови у позові судом сприймається критично та відхиляється.

Суд, також, приймає до уваги те, що Закон України « Про національну поліцію» був прийнятий 02.07.2015 року і був ведений в дію поетапно, в матеріалах справи відсутні докази проведення досудового розслідування працівниками національної поліції. Тому суд вважає, що ОСОБА_15 управління Національної поліції у Вінницькій області не є належним відповідачем по справі і в задоволенні позовних вимог до нього належить відмовити.

Згідно ст. 3 ЗУ № 266/94-ВР, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв’язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

При цьому законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом за кожен місяць перебування під слідством та судом. Цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Отже, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд повинен встановити розмір шкоди згідно з вимогами ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а якщо є підстави для стягнення шкоди у більшому розмірі, повинен обґрунтувати такий розмір шкоди, але з обов'язковим виконанням наведеної норми права.

Статтею 4 Закону № 266/94-ВР визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Стаття 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Суд вважає, перебуваючи під слідством та судом, ОСОБА_10 зазнав душевних страждань, певний час він не міг змоги вести свій звичайний спосіб життя, про те інших доказів моральної шкоди и не надав. Разом з тим, суд при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди виходить з принципу співмірності та доведеності розміру суми яку просить стягнути позивач.

Суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка склалась в цій сфері, а саме, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом і у практиці ЄСПЛ приймаються до уваги різні обставини як такі, що заподіюють моральну шкоду: невизначеність ситуації з результатом кримінального провадження та його фінансових наслідків; незручності, викликані негативним впливом на здоров’я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; глибоке відчуття несправедливості, викликане тривалим невиконанням судового рішення; розчарування тощо (Мілазі проти Республіки Італії від 25.06.1987 р., Лопес Остра проти Іспанії від 09.12.1994 р., Цимерман і Штайнерн проти Швейцарської Конфедерації від 13.07.1983 р., Жовнер проти України від 29.06.2004 р., Полтораченко проти України від 18.01.2005 р.).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 31березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Крім того, в абзаці 2 п. 14 постанови судам роз'яснено про те, що розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Згідно ст. 8 Закону України «Про ОСОБА_11 бюджет України на 2019 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2019 року складає - 4173 гривень.

Час перебування під слідством та судом розпочався 26.09.2014 року та закінчився винесенням ухвали Апеляційного суду Вінницької області 16.04.2018 року, оскільки, саме з цієї дати ОСОБА_10 вважається таким, що не скоював кримінального правопорушення, так як рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, таким чином час який необхідно враховувати в визначення моральної шкоди позивача складає 42 місяців 21 день.

Таким чином розрахункова моральна шкода становить 180000 гривень.

Заявлену в позові суму 469098 грн, суд вважає надмірною та необґрунтованою.

Стягуючи моральну шкоду в розмірі відповідно до встановленого законом та усталеною судовою практикою, суд враховує, що відносно позивача не обиралась міра запобіжного заходу пов’язана з позбавленням або обмеженням волі.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Статтею 25 Бюджетного кодексу України передбачено безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з пунктом 3 Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 - рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає безспірному списанню з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_10, завданої позивачу тривалим перебуванням під слідством та судом становить 180000 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягає стягнення в дохід держави 1800 грн судового збору розрахованого пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст 56 Конституції України, ст. 15, 16 ЦК України, ст. 2,3, 13 ЗУ " Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» , ст 8 ЗУ "Про ОСОБА_11 бюджет України на 2019 рік" , .ст. 4, 7, 12, 13, 79, 81, 89, 141, 206, 244, 263, 273 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_10 до ОСОБА_6 Вінницької області, Державної казначейської служби України, ОСОБА_8 Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про стягнення коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди,завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури,- задовольнити частково.

Стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_10 180000 грн (сто вісімдесят тисяч гривень) 00 коп. моральної шкоди.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 до ОСОБА_4 управління Національної поліції у Вінницькій області про стягнення коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди,завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури,- відмовити.

Стягнути в рівних частина з ОСОБА_6 Вінницької області, ОСОБА_4 управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, ОСОБА_8 міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області на користь держави 1800 грн (одна тисяча вісімсот гривень) 00 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 21.02.2019 року.

Позивач ОСОБА_10, адреса: Вінницька обл., Шаргородський р-н, с. Хоменки, вул. Доброти, 32, РНОКПП НОМЕР_3.

Відповідач прокуратура Вінницької області, адреса: м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, ЄДРПОУ 02909909.

Відповідач ОСОБА_15 управління Національної поліції у Вінницькій області, адреса: м. Вінниця, вул. Театральна, 10, ЄДРПОУ 40108672.

Відповідач ОСОБА_11 казначейська служба України, адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646.

Відповідач ОСОБА_8 Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, адреса: м. Вінниця, вул. Театральна, 10, ЄДРПОУ 08592106.

Суддя: