Рішення № 80398102, 28.02.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6615/18

Провадження № 2/487/506/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2019 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Щербини С.В., за участю секретаря судового засідання – Ободенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Миколаєва цивільну справу №487/6615/18 за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» про стягнення заборгованості по заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» про стягнення заборгованості по заробітної плати у розмірі 18496,66 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день звернення з даним позовом до суду у розмірі 6351 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначив, що з 25.05.2017 року він працював на ДП «Миколаївський бронетанковий завод», а 23.08.2018 року був звільнений на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. За період червень 2018 по 23.08.2018 року йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 18496,66 грн. Крім того, у зв’язку з затримкою розрахунку при звільнення, відповідно до ст. 117 КЗпП України, з відповідач підлягає стягненню на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день звернення з даним позовом до суду у розмірі 6351 грн.

Ухвалою від 09.10.2018 року відкрите провадження у справі.

05.11.2018 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву згідно якого визнали, що підприємство має борг перед позивачем по заробітної платі у розмірі 18496,66 грн., проте заборгованість за липень 2018 року у розмірі 5778,60 грн. виплачена 27.09.2018 року, за червень 2018 року у розмірі 7237,31 грн. виплачена 09.10.2018 року та за серпень 2018 року у розмірі 5480,75 грн. виплачена 16.10.2018 року, тобто заборгованості по заробітної платі не існує. Крім того, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 16897,65 грн., без врахування (утримання) податків і зборів ПДФО та військового збору відповідно до висновку зробленого ВС у постанові 18.907.2018 року у справі №359/10023/16-ц, виходячи, що середньоденний заробіток позивача становить 482,79 грн.х35 робочих днів (за період з 23.08.2018 по 16.10.2018 )=16897,65 грн.

05.11.2018 року відповідач надав до суду заяву про залишення позову ОСОБА_1 без руху.

Ухвалою від 21.01.2019 року в задоволенні заяви ДП «Миколаївський бронетанковий завод» про залишення позову ОСОБА_1 без руху відмовлено.

28.02.2019 року позивач надав до суду заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив про їх задоволення.

28.02.2019 року представник відповідача надав до суду заяву в якій просив розглянути справу за її відсутності.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного:

Судом встановлено, наказом №326к від 24.05.2017 року позивача ОСОБА_1 прийнято на роботу в ДП «Миколаївський бронетанковий завод» в цех №1 на посаду електрозварника ручного зварювання 3 розряду та він був звільнений наказом №54 від 23.08.2018 року по п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

На день звільнення у ДП «Миколаївський бронетанковий завод» перед позивачем існувала заборгованість по заробітної плати у розмірі 18496,66 грн. Заборгованість за липень 2018 року у розмірі 5778,60 грн. була виплачена позивачу 27.09.2018 року, за червень 2018 року у розмірі 7237,31 грн. виплачена 09.10.2018 року та за серпень 2018 року у розмірі 5480,75 грн. виплачена 16.10.2018 року, що підтверджується розрахунковими листками за липень 2018 року, довідкою про заборгованість по заробітної платі №3237 від 18.10.2018 року. Станом на 16.10.2018 року тобто заборгованості по заробітної платі виплачена позивачу у повному обсязі.

Отже, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітної платі слід відмовити, у зв’язку з її виплатою підприємством в повному обсязі.

Що стосується вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні:

Згідно ст. 116 ч. 1 КЗпП України, при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно роз’яснень п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні та встановленні факту невиплати у зазначені строки працівникові належних йому від підприємства сум, суд стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи – по день постановляння рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини.

Враховуючи, що при звільненні позивача відповідачем не була виплачена заробітна плата в повному обсязі та виникла заборгованість по заробітній платі, яка була виплачена відповідачем у повному обсязі позивачу 16.10.2018 року, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає також стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, розмір якого необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 з наступними змінами. Згідно пунктів 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати, яка у даному випадку становить 482,79 грн., за період з 23.08.2018 по 16.10.2018 року за 35 робочих днів, що становить 16897,65 грн. без врахування (утримання) податків і зборів.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 76, 81 89, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» про стягнення заборгованості по заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» ( код ЄДРПОУ 07856371, місце знаходження м. Миколаїв вул. Перша Слобідська, 120) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 16897,65 грн. без врахування (утримання) податків і зборів.

Стягнути з державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і в порядку, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Суддя: С.В. Щербина

Повний текст рішення складено 07.03.2019 року.