Рішення № 80393873, 18.02.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2911/18

Провадження № 2/645/184/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Мартинової О.М.,

за участю представника відповідача – ОСОБА_1,

секретар судових засідань – ОСОБА_2,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 26 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 889615179.

14.07.2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 20170714, у відповідальності до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між кредитором і боржниками. Відповідно до Реєстру Боржників – Додатку № 1 до Договору відступлення права вимоги № 20170714 від 14.07.2017 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 45045,06 грн., з яких :

- 19393,14 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 2,47 грн. – сума заборгованості за відсотками;

- 14160,76 грн. – сума заборгованості за платою за управління кредитом;

- 11488,69 грн. – сума заборгованості зав пенею.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов’язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов’язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Не зважаючи на це, відповідач не виконав свого зобов’язання та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

У зв’язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача було направлено повідомлення про порядок погашення заборгованості по кредитному договору та включення персональних даних відповідача до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу. В супереч умовам кредитного договору, не зважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов’язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, осатаній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

В поданому відзиві на позовну заяву представником відповідача - ОСОБА_1 зазначає, що з позовом відповідач не згоден та заперечує проти нього, вважає, що заборгованості перед позивачем не має. Також зазначає, що 26.09.2014 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № НОМЕР_1, згідно якого останній отримав кредит у сумі 22977,38 грн. Відповідно договору, ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_3 досягли домовленості, в зв’язку з чим договір є обов’язковим для виконання сторонами.

14.07.2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги, про що відповідач не знав, оскільки не отримував повідомлень. Згідно заборгованості, яку надав позивач разом з позовною заявою, є прострочена плата за управління кредитом у розмірі 14160,70 грн. Умовами кредитного договору№ НОМЕР_1 від 26.09.2014 року, його зміст не мають обов’язку відповідача сплатити за управління кредитом. Відповідно, позивач не має законних підстав вимагати від ОСОБА_3 сплатити вищевказану суму за управління кредитом, що не передбачено договором. Вважає, що суд не може задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 11488,69 грн. Також вказує, на те що позивач в порушення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, згідно якого, позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), звернувся до суду 30.05.2018 року, при цьому пеня нарахована по 04.01.2017 року. Вважає, що пеня не може бути стягнута на користь позивача, адже позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Разом з тим зазначає, що відповідач є інвалідом другою групи. В зв’язку з цим суд не може стягнути з відповідача судовий збір.

Представником позивача було надано відповідь на відзив, в якій зазначає, що 26.09.2014 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № НОМЕР_1, в той час як між зазначеними сторонами було укладено кредитний договір № 889615179 від 26.09.2014 року.

Стосовно того, що відповідач не отримував повідомлення про відступлення права вимоги, зазначає, що позивачем на адресу вказаною відповідачем при укладання кредитного договору від 26.09.2014 року, простою кореспонденцією було надіслано «Повідомлення про відступлення права вимоги» від 21.07.2017, вих. № 001832732 та «Повідомлення про зміну умов кредитного договору № 889615179 від 26.09.2014 року та включення його персональних даних до бази персональних даних», вих. № 001832732-1 від 21.07.2017 року, що відповідає п. 5.2.5 Договору відступлення права вимоги.

Отже боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов’язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Щодо суми заборгованості за платою з управляння кредитом зазначене наступне. Відповідно до п.п. 4.8 Кредитного договору № 889615179 від 26.09.2014 року щомісячна плата за кредитом становить 4% від суми кредиту, що становить 919,10 грн. З розрахунку заборгованості вбачається, що щомісячна плата за управління кредитом складає 919,10 грн. таким чином, стає зрозумілим, що щомісячна плата за кредитом та щомісячна плата за управління кредитом є тотожними, та складає заборгованість на загальну суму 14160,76 грн. Тому твердження представника відповідача, про неправомірні та не законі підстави вимагання від відповідача сплати суми за управління кредитом є необґрунтованими та безпідставними.

Стосовно нарахування пені зазначає наступне. Загальний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості по Договору відступлення права вимоги має часові рамки із 14.07.2017 року по 14.07.2020 року. В той же час спеціальний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості по пені та штрафним санкціям за кредитним договором № 889615179 від 26.09.2014 року має часові рамки із 14.07.2017 року по 14.07.2018 року. Відтак позивач, звернувшись до суду 30.05.2018 року, застосував заходи щодо захисту своїх прав в межах строків загальної та спеціальної позовної давності. Тобто підстави вважати, що строк пред’явлення позовних вимог був пропущений – відсутні.

На підставі викладеного ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просить позовні вимоги до ОСОБА_3 по кредитному договору № 889615179 від 26.09.2014 року задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з’явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомив, однак надав до суду заяву в якій зазначив про розгляд справи за його відсутності при цьому його інтереси в судовому засіданні буде представляти його представник.

Присутня в судовому засіданні представник відповідача – ОСОБА_1, пояснила, що заперечує проти позову, оскільки відповідач вважає, що позивач не має права звертатися до суду з позовом, оскільки кредитні кошти відповідач у нього не брав. Тому просила суд в задоволені прозова відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.09.2014 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 889615179, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 22977,38 грн. шляхом перерахування на його рахунок, на строк 36 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% річних, а відповідач зобов’язався повернути кредит та внести плату за кредитом, шляхом перерахування на рахунок ТОВ «ФК «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» щомісячного платежу в розмірі 4% від суми кредиту, що становить суму 919,10 грн.

Відповідно п. 6 кредитного договору № 889615179 від 26 вересня 2014 року до складу плати за кредитом (сукупної вартості кредиту) входять плата за річною відсотковою ставкою, разова плата та щомісячна плата за кредитом. Плата за кредитом нараховується з моменту надання кредиту; щомісячна плата за кредитом входить до складу щомісячного платежу відповідно до графіку платежів; разова плата за кредитом, справляється за рахунок наданого кредиту, відразу після його надання.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором № 889615179 від 26 вересня 2014 року, а саме за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або внесення плати за кредитом, відповідач зобов'язалася сплатити пеню в розмірі 0,3% від суми прострочення за кожний день прострочення.

ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» повністю виконала свої зобов'язання за кредитним договором № 889615179 від 26 вересня 2014 року та надала відповідачу кредит на умовах передбачених договором, про що свідчить копія бухгалтерської довідки, відповідач кредит отримав, але свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконав, в результаті чого виникла заборгованості за кредитним договором № 889615179 від 26 вересня 2014 року у сумі 45045,06 грн., з яких :

- 19393,14 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 2,47 грн. – сума заборгованості за відсотками;

- 14160,76 грн. – сума заборгованості за платою за управління кредитом;

- 11488,69 грн. – сума заборгованості за пенею.

Також судом встановлено, що 14 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимог, відповідно до умов якого Кредитор передав (відступив), а Новий кредитор прийняв права грошової вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 889615179 від 26 вересня 2014 року, про що свідчать дані витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 20170714 від 14 липня 2017 року. Внаслідок передачі (відступлення) Портфеля заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» замінює ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» у кредитних договорах, що входять до нього та набуває його права грошової вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_3, включаючи право вимагати від боржника належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитним договором.

На адресу відповідача, зазначену в Кредитному договорі, від імені ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» направлено повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Також на адресу відповідача було направлено повідомлення про зміну умов Кредитного договору № 889615179 від 26 вересня 2014 року та включення її персональних даних до бази персональних даних з вимогою сплатити загальну суму заборгованості у розмірі 45045,06грн. за реквізитами ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 14 липня 2017 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язуються повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором № 889615179 від 26 вересня 2014 року у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Враховуючи, що відповідач свої зобов'язання у строки та на умовах, встановлених кредитним договором № 889615179 від 26 вересня 2014 року не виконав, суд вважає що сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку, при цьому стягненню підлягає сума боргу в загальному розмірі 19395,61 грн., з яких: сума за основною сумою боргу в розмірі 19393,14 грн., сума за відсотками 2,47 гривень.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за платою за управління кредитом в розмірі 14160,76 гривень, суд приходить до наступного.

Оскільки, відповідно до умов кредитного договору № 889615179 від 26 вересня 2014 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»(в редакції на час укладення кредитного договору), кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними.

За положеннями ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положенні договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року за № 15-рп\2011 вбачається, що положення пунктів 22,23 ст.1, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. з наступними змінами, у взаємозв'язку з положеннями ч. 4ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником за договором про надання споживчого кредиту, що виникають під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Суд, аналізуючи норми діючого законодавства, що регулюють договірні відносини між сторонами та визначають правові наслідки порушення зобов'язання, у їх застосуванні до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за управління кредитом в розмірі 14160,76 гривень задоволенню не підлягають за їх безпідставністю, оскільки такий вид відповідальності, як «плата за управління кредитом» не передбачений ні умовами кредитного договору № 889615179 від 26 вересня 2014 року, ні нормами діючого законодавства, при цьому враховує, що статтею ст. 611 ЦК України визначено, що правовими наслідками порушення зобов'язання є сплата неустойки та/або відшкодування збитків.

Також суд враховує, що позивачем не надано доказів про те, що «плата за управління кредитом» є пенею, штрафом або збитками, таким чином дана вимога задоволенню не підлягає.

Стосовно стягнення заборгованості за пенею суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3,4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки; відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами кредитного договору, а саме пунктом 4.9. передбачено застосування пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, внаслідок чого нарахування банком пені відбувається в розмірі 0,3 % від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочення.

З розрахунку заборгованості за договором № 889615179 від 26 вересня 2014 року вбачається, що ОСОБА_3 має заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати боргу у розмірі 11488,69 грн.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності за зобов’язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання кредитного договору. Перебіг позовної давності згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Верховним судом України в постанові від 25 травня 2016 року по справі №6-1138цс15 була висловлена наступна правова позиція: «Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Отже, аналіз цих норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою».

За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Як вбачається з розрахунку остання оплата по кредиту буда здійсненна відповідачем 12.04.2016 року.

Ніяких дій, які б свідчили про переривання перебігу позовної давності після цієї дати відповідачем не було вчинено. Таким чином, починаючи саме з 04.05.2016 року – це дати коли відповідач повинен був здійснити черговий платіж, позивачу було достеменно відомо про порушення відповідачем умов кредитного договору, а тому саме з цієї дати і розпочався перебіг строку позовної давності.

Таким чином, розмір пені повинен обчислюватись тільки за останні 12 місяців перед зверненням кредитора до суду.

Відповідно з ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 262 ЦК України - заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України - позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відзиві на позов представник відповідача просила застосувати до заборгованості за пенею позовну давність в один рік.

З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами був укладений 26 вересня 2014 року на строк 36 місяців, тобто зі строком дії до 26 вересня 2017 року. З позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся до суду 30 травня 2018 року.

Згідно до ст. 266 ЦПК України – зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги.

Таким чином, позивач звернувся в суд з вимогами до боржника щодо стягнення заборгованості по пені поза межами строку позовної давності передбаченому ст. 257 ЦК України.

Правовий висновок ВСУ у справі № 6-1138цс15: сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Дана правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 19.11.2014 р. № 6- 160цс14.

Таким чином, вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 11488,69 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, то з нього підлягає стягненню на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 19395,61 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом у розмірі 19393,14 грн., та суми заборгованості за відсотками у розмірі 2,47 грн..

Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовій збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачений судовий збір за подання позивної заяви, що складає 1762,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 3086 від 10 травня 2018 року. Так п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» - передбачено, що особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю звільняються від сплати судового збору.

На підставі пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 12.06.2018 року відповідач ОСОБА_3 є інвалідом другої групи.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентуються ст. 141 ЦПК України. Якщо рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору, то вони компенсуються за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, відповідно до роз’яснень, викладених в п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністром України. Зазначене стосується й у випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_3 від сплати судового збору звільнений на підставі п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» й те, що позивні вимоги позивача судом задоволені частково, суд доходить висновку про те, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1762,00 грн. необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 758,69 грн.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,141,259,263,279 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №889615179 від 26 вересня 2014 року, з яких: 19393 грн. 14 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 2 грн. 47 коп. сума заборгованості за відсотками, всього 19 395 (дев’ятнадцять тисяч триста дев’яносто п’ять) грн. 61 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: Київська область, м.Бровари, вул.Лісова, буд. 2, поверх 4, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1.

Суддя -