Рішення № 80391359, 06.03.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/69/16-ц

Номер провадження 2/404/82/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого – судді Галагана О.В.,

при секретарі – Туровської О.Л,

розглянувши у судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовною заявою ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Альфа-Банк» звернулось до суду з вище вказаним позовом, відповідно до якого просило:

- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 800003557 від 04.04.2008 року, яка станом на 30.11.2015 року становить 626462,04 грн. та складається з заборгованості: за кредитом – 570853,78 грн., по відсотках – 55608,26 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру, загальною площею 49,36 кв.м. та житло площею 27,90 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Космонавта Попова, буд. 7, к. 2, кв. 98, що належить іпотекодавцю на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» витрати по сплаті судового збору у сумі – 9396,93 грн.

На обґрунтування вимог зазначено, що 04.04.2008 року Закрите акціонерне товариство "Альфа-Банк" та фізична особа - громадянин(ка) України яким(якою) є - ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 800003557.

Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», 19.08.2009 року, було приведено у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» назву організаційно-правової форми, шляхом перейменування Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» в Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Відповідно до умов вищевказаного Договору, Позивач (за Договором - Кредитор) зобов'язується надати Третій особі (за Договором - Позичальникові) кредит у сумі 30000,00 доларів США.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав, надавши Позичальнику, кредит у сумі 30000,00 доларів США, що підтверджується випискою з особового рахунку Боржника. У порушення умов Договору, Відповідач, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 30.11.2015 року має прострочену заборгованість за кредитом - 23900,44 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 570853,78 грн., за відсотками - 2328,20 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 55608,26 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

На 30.11.2015 року розмір неустойки становить - пеня - 2839,72 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 67825,74 грн.

Проте, з огляду на принцип розумності та справедливості, ПАТ «Альфа-Банк» як клієнто-орієнтовний Банк, користуючись своїми процесуальними правами, дбаючи про виконання Відповідачем своїх зобов'язань не бере до уваги суму нарахованої неустойки та остаточно просить стягнути пеню в розмірі 0,00 грн., що відображено в прохальній частині позовної заяви.

В забезпечення виконання зобовязань Позичальника, що випливають з Основного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, 04.04.2008 року Позивач та фізична особа - громадянин(ка) України ОСОБА_1, надалі за текстом - Відповідач, уклали Іпотечний договір № 800003557-И надалі за текстом — Іпотечний договір, відповідно до якого останній передав Банкув іпотеку наступне майно, а саме: квартиру, загальною площею 49,36 кв.м. та жилою площею 27,90 кв.м., що знаходиться за адресою місто Кіровоград, вулиця Попова космонавта, будинок № 7, корпус № 2АДРЕСА_1, що належить Іпотекодацю на праві власності.

Сторони оцінили предмет іпотеки в 252914,10 гривень, що по курсу НБУ на 04.04.2008 року становить 50 082,00 доларів США.

Відповідно до умов Іпотечного договору, а саме п. 6.1 Іпотеко держатель набуває право стягнення на предмет іпотеки у будь-якому з наступних випадків: у випадку невиконання Боржником основного зобов'язання; у випадку невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем умов Іпотечного договору; у інших випадках, передбачених законодавством.

Враховуючи, що наведені вище обставини свідчать про невиконання відповідачами зобов’язань перед банком по договору, чим порушено охоронювані законом права та інтереси позивача.

19.01.2016 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки (т. 1 а.с. 41-42).

11.04.2016 року відповідач через канцелярію суду надала зустрічну позовну заяву до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання припиненим та недійсним іпотечного договору, відповідно до якої просила: визнати припиненим та недійсним іпотечний договір № 800003557-И від 04.04.2008 року, який укладений між нею та ПАТ «Альфа-Банк», як змішаний договір поруки та іпотеки (застави) по кредитному договору № 800003557-И від 04.04.2008 року укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2, оскільки одностороння зміна ПАТ «Альфа-Банк»зобов’язання по процентам за користування кредитом в сторону збільшення процентної ставки, без згоди поручителя, збільшила обсяг відповідальності позивача, як поручителя по вищевказаному кредитному договору, а також в самому іпотечному договорі ПАТ «Альфа-Банк» ввів дискримінаційні пункти внаслідок чого зробив явний дисбаланс прав та обов’язків сторін та ступені і порядку відповідності по договору (т. 1 а.с. 131-137).

25.05.2016 року ухвалою суду уприйнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання припиненим та недійсним іпотечного договору - відмовлено. Матеріали зустрічного позову разом із додатками повернуто ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 152-153).

25.05.2016 року ухвалою суду зупинено провадження у справі № 404/69/16-ц (номер провадження 2/404/991/16) за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки до розгляду цивільної справи № 405/5834/15-ц, (номер провадження 2/404/1388/15) за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» Кіровоградське відділення ПАТ «Альфа-Банк» про визнання неукладеним та недійсним кредитного договору та договору поруки (т. 1 а.с. 154-155).

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон який встановлює нові обов’язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

10.04.2018 року рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда в задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Кіровоградського відділення ПАТ «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору неукладеним відмовлено (т. 1 а.с. 167-171).

04.07.2018 року постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.04.2018 року залишено без змін (т. 1 а.с. 173-176).

18.10.2018 року ухвалою суду поновлено провадження в справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Призначено підготовче судове засідання на 13.11.2018 рік (т. 1 а.с.180-182).

13.11.2018 року відкладено підготовче судове засідання в зв’язку з неявкою відповідача, його представника та третьої особи.

29.11.2018 року за клопотанням представника відповідача повторно відкладено підготовче судове засідання для надання часу ознайомитися з матеріалами цивільної справи.

18.12.2018 року відкладено підготовче засідання за клопотання представника відповідача в зв’язку з перебуванням його на лікарняному.

11.01.2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Справу призначено до судового розгляду по суті в судове засідання на 31.01.2019 рік (т. 1 а.с. 220-221).

31.01.2019 року та 14.02.2019 року відкладено судове засідання за клопотанням представника відповідача у зв’язку з його перебуванням на лікарняному та погіршенням стану здоров’я.

06.03.2019 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач, її представник та третя особа в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не відомо.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Разом з тим, однією із засад судочинства, регламентованих п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У відповідності до положень ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вимог ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 04.04.2008 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 800003557, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 30000 дол. США зі сплатою процентної ставки 13,80 % та строком повернення до 04.04.2023 року (т. 1 а.с. 5).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір № 800003557-И, відповідно до якого остання передала Банку в іпотеку наступне майно, а саме: квартиру, загальною площею 49,36 кв.м. та жилою площею 27,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить Іпотекодавцю на праві власності. Сторони оцінили предмет іпотеки в 252 914,10 грн., що по курсу НБУ на 04.04.2008 року становить 50 082 доларів США (т. 1 а.с. 16-19).

За умовами п.п. 2.1. іпотечного договору іпотекою забезпечено кожну та всі із вимог, що випливають із основного договору із всіма змінами та доповненнями до нього, за умов боржник зобов’язується перед іпотекодержателем повернути наданий боржнику кредит до 04.04.2023 року в розмірі 30000 дол. США, сплатити проценти за користування кредитом згідно умов основного договору, сплатити прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування, а також всі інші платежі в порядку та на умовах, що визначені основним договором та/або цим договором.

Даний іпотечний договір посвідчений нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 1159.

04.02.2015 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 800003557 від 04.04.2008 року, відповідно до цього договору сторони погодилися встановити наступний порядок погашення простроченої заборгованості по сплаті процентів та основного боргу за кредитним договором на період з 04.02.2015 року по 04.02.2015 року включно, а саме: погашення простроченої заборгованості по сплаті процентів та основного боргу за кредитним договором здійснюються в еквіваленті, розрахованому від належної до сплати суми коштів у валюті кредиту, виходячи з офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України за вирахуванням 20 % на дату здійснення зарахування платежу (т. 1 а.с. 60-62).

Публічно акціонерне товариство «Альфа-Банк» зобов’язання за вказаним вище кредитним договором перед відповідачем виконав в повному обсязі.

Відповідач зобов'язання перед позивачем належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 30.11.2015 року має заборгованість за кредитом – 38245грн. 15 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 23 900,44 Доларів США, заборгованість за відсотками – 2 328,20 Доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором – 2 839,72 Доларів США. (т. 1 а.с. 27-28, 29).

25.05.2016 року рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 про визнання припиненим та недійсним іпотечного договору – відмовлено в повному обсязі.

08.12.2016 року ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.05.2016 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статей 509, 526 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов’язку. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки є порушення зобов'язань з боку боржника.

Згідно до умов Іпотечного договору, а саме п. 6.1 Іпотеко держатель набуває право стягнення на предмет іпотеки у будь-якому з наступних випадків: у випадку невиконання Боржником основного зобов'язання; у випадку невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем умов Іпотечного договору; у інших випадках, передбачених законодавством.

У разі порушення Боржником основного Кредитного договору та/або порушення Іпотекодавцем умов Іпотечного договору, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та/або Боржнику письмову вимогу про усунення порушення Основного зобов'язання за Кредитним договором та/або зобов'язань, передбачених Іпотечним договором, у тридцяти денний строк, та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотеко держателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до умов Іпотечного договору.

Звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено Іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, шляхом позасудового врегулювання, яким вважатиметься застереження, що містяться у пункті 6.3 цього Договору.

09.12.2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 направлено вимогу та повідомлено про те, що станом на 30.11.2015 рік прострочення платежу складає 178 дні, загальна сума заборгованості становить 29068,36 дол. США, у тому числі штрафні нарахування 2839,72 дол. США. Також, додатково зазначено, що у разі невиконання цієї вимоги, банк розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до закону України «Про іпотеку», шляхом подачі до суду позову про звернення стягнення на заставне майно чи вчинення виконавчого напису нотаріуса (т. 1 а.с. 25, 26).

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Правовідносини між сторонами регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (частина 1 стаття 626 Цивільного кодексу України).

Визначення поняття зобов’язання міститься у частині 1 статті 509 Цивільного кодексу України. Відповідно до цієї норми зобов’язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У відповідності до статті 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У відповідності до статті 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а у разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель, тобто Банк, вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Положеннями статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення, відповідно до частини 2 статті 35 цього Закону, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно статті 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (ст.ст. 11,12 Закону України «Про іпотеку»).

Судом встановлено, що станом на момент розгляду справи право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, належить ОСОБА_1.

Як роз’яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункту 42 Постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов’язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Вирішуючи спір, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, яка відображена в Постанові від 27 травня 2015 року (справа № 6-61цс15) про те, що виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону «Про іпотеку», судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Так, відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до п.п. 3.3 Іпотечного договору сторони оцінили предмет іпотеки в 252 914,10 грн., що по курсу НБУ на 04.04.2008 року становить 50 082 доларів США (т. 1 а.с. 16-19).

Таким чином, з огляду на викладене, суд визначає спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, за початковою ціною предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Разом з тим, 07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до пункту 1.1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно та загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Слід зазначити, що за своїм змістом Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є процесуальним, оскільки встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться. Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не призупиняється дія будь-яких нормативних актів в сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення у судовому порядку стягнення на відповідні предмети, забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов’язання (пункт 2 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України), що повною мірою відповідає лексичному значенню відповідного слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови.

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов’язання, а не звільненням від його виконання. Відтак, установлений вищевказаним законодавчим актом мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов’язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пункту 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Закон України не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов’язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Однак, як зазначалося вище, встановлені судом обставини щодо поширення на спірні правовідносини по справі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не є перешкодою для задоволення вимоги про звернення стягнення на іпотечне майна, а є підставою для неможливості виконання рішення суду у цій частині протягом дії мораторію.

Враховуючи вище наведене оцінюючи допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємозв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки повністю знайшли підтвердження, є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В той же час, виконання рішення про звернення на предмет іпотеки слід визнати таким, що на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 9396,93 грн. (т. 1 а.с. 1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки – задовольнити.

Звернути стягнення на квартиру № 98, загальною площею 49,36 кв.м., в тому числі житловою площею 27,90 кв.м., яка розташована в будинку під № 7, корп. 2 по вул. Космонавта Попова в м. Кропивницькому, що належить ОСОБА_1на праві власності, на користь ПАТ «Альфа-Банк», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 800003557 від 04.04.2008 року в сумі 626462,04 грн., з яких заборгованість: за кредитом – 570853,78 грн., по відсотках – 55608,28 грн.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, за початковою ціною предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки - квартири № 98, загальною площею 49,36 кв.м., в тому числі житловою площею 27,90 кв.м., яка розташована в будинку під № 7, корп. 2 по вул. Космонавта Попова в м. Кропивницькому, що належить ОСОБА_1на праві власності, задовольнити вимоги ПАТ «Альфа-Банк» в сумі 626462,04 грн.

Відстрочити виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» 9396,93 грн. понесеного судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).

Відомості про учасників справи:

позивач: ПАТ «Альфа-Банк», місцезнаходження: вул. Десятинна, 4/6, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346;

відповідач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1;

третя особа: ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Суддя Кіровського О. В. Галаган

районного суду

м.Кіровограда