Ухвала суду № 80391337, 12.03.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/2117/18

Номер провадження 1-кп/404/451/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року Кіровський районний суд міста Кіровограда в складі:

головуючого: судді Петрова Р.І.,

при секретарі: Муравйовій С.Ю.,

за участю учасників судового провадження:

прокурора: Солопова В.Ю.,

захисника: ОСОБА_1,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016120020000477 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 185, ч. 1, ч. 2 ст. 289 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Кіровським районним судом м. Кіровограда розглядається вищевказане кримінальне провадження у якому обвинуваченому ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого закінчується 16.03.2019 року.

Оскільки завершити судовий розгляд до вказаного часу об’єктивно неможливо, то на обговорення учасників судового розгляду винесено питання, передбачене ч. 3 ст. 331 КПК України, щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Заслухавши прокурора, який просив суд продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти продовження строку тримання під вартою та просили змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, суд приходить до таких висновків.

Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 111–112 рішення ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії» від 1 березня 2007 року; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув’язнення (рішення ЄСПЛ у справі «Адам’як проти Польщі» від 19 грудня 2006 року).

У п. 75 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року наголошено, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, у цьому рішенні ЄСПЛ зазначив, що він часто констатує порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв’язку з тим, що, навіть коли йдеться про тривалі строки тримання під вартою, національні суди часто обґрунтовують продовження строку тримання під вартою однаковими підставами протягом всього періоду ув’язнення, якщо взагалі роблять це, тоді як після спливу певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для позбавлення свободи, а суди зобов’язані обґрунтовувати рішення про продовження тримання під вартою іншими підставами, які мають бути чітко вказані.

Також у вищевказаному рішенні ЄСПЛ зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Обвинувачений ОСОБА_2 по даному кримінальному провадженню вже більше одного року перебуває під вартою, більшість судових засідань фактично були відкладені через неявку свідків та потерпілих до суду, явка свідків до суду всупереч вимог ч. 3 ст. 23 КПК України прокурором не забезпечується, а сама справа з незалежних від суду та обвинуваченого підстав розглядається понад розумні строки провадження, а тому наявність тільки обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні, в тому числі тяжких злочинів, перестала сама по собі бути підставою для позбавлення його свободи, при цьому стороною обвинувачення при розгляді питання доцільності продовження обвинуваченому тримання під вартою не доведено, що застосування до обвинуваченого більш м’якого запобіжного заходу не забезпечить виконання ним своїх процесуальних обов’язків та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (тобто недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні), суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного (обвинуваченого) обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті.

З урахуванням того, що обвинувачений є інвалідом 3 групи, має постійне місце проживання та матір, яка потребує догляду, що свідчить про міцність його соціальних зв’язків за місцем проживання, зважаючи на тривалий строк перебування обвинуваченого під вартою без вирішення справи по суті, приймаючи до уваги презумпцію невинуватості обвинуваченого та відсутність доведених перед судом підстав для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, яке має бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, суд вважає за необхідне змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м’який, а саме на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, поклавши на обвинуваченого обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 369-372, 392 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому з 19-00 години до 6-00 години кожного дня залишати власне житло за адресою: вулиця Квіткова, 10 в місті Кропивницькому.

Зобов'язати обвинуваченого виконувати наступні обов’язки:

-прибувати за викликом до суду;

-утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими по справі;

-утриматись від відвідування розважальних закладів;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

-докласти зусиль для пошуку роботи;

-прибувати до відповідного дільничного інспектора Кропивницького ВП ГУ Національної поліції в Кіровоградській області з визначеною ним періодичністю для здійснення контролю щодо дотримання умов обраного судом запобіжного заходу.

Строк дії запобіжного заходу визначити до розгляду справи по суті.

Обвинуваченого ОСОБА_2 звільнити з-під варти негайно в залі суду.

Копію ухвали направити до Кропивницького ВП ГУ Національної поліції в Кіровоградській області для виконання та постановлення на облік обвинуваченого для здійснення контролю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Р. І. Петров