Ухвала суду № 80389903, 06.03.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3185/17

4-с/0203/1/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Ркоян Ю.А.

за участі представника скаржника - ОСОБА_1

представника заінтересованої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі скаргу Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3», заінтересовані особи – ОСОБА_4, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшла вищезазначена скарга Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3», в обґрунтування якої зазначено, що 23.11.2015 року банком до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було подано заяву про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа, виданого 08.02.2013 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська по цивільній справі №2-3201/11, про стягнення з ОСОБА_4 на користь банку заборгованості за кредитним договором та судових витрат. 26.11.2015 року головним державним виконавцем відділу ОСОБА_5 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49467593. 15.08.2017 року під час ознайомлення представника банку з матеріалами вказаного виконавчого провадження було отримано постанову державного виконавця від 11.05.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу, мотивовану тим, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, а здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку. Вказана постанова в порушення вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачу не направлялась. Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження встановлено, що в ньому відсутні запит до Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті щодо наявності зареєстрованого права власності боржника на судна; відповідь на запит державного виконавця від Головного управління держгеокадастру щодо наявності зареєстрованих земельних ділянок, власником/користувачем яких є боржник; запит до Головного управління державно міграційної служби щодо наявності оформленого закордонного паспорту боржника; запит до Державної авіаційної служби України щодо наявності зареєстрованого права власності боржника на цивільні повітряні судна; запит до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо інформації про зареєстровані за боржником цінні папери. Крім того, відсутні відомості щодо проведення перевірки майнового стану боржника з періодичністю, визначеною ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до прав, яким державний виконавець наділений в силу ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», останній не викликав боржника з приводу виконання виконавчого документу, не звертався до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Таким чином, державний виконавець не скористався передбаченими законом правами та не виконав покладені на нього обов’язки, не вжив в повній мірі заходів щодо пошуку майна боржника, що свідчить про поверхневе здійснення дій, спрямованих на повне та всебічне виконання виконавчого документу. Посилаючись на вказані обставини, скаржник просив визнати протиправними дії державного виконавця щодо винесення постанови від 11.05.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу; скасувати вказану постанову та зобов’язати державного виконавця відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа.

В судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3» підтримав подану скаргу та просив задовольнити останню.

Представник заінтересованої особи – боржника ОСОБА_4, проти задоволення скарги заперечував, посилаючись на правомірність винесеної постанови, припинення зобов’язань ОСОБА_4 за кредитним договором внаслідок набуття банком права власності на предмет іпотеки, а також в зв’язку із відступленням права вимоги за кредитним договором на користь іншої особи.

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за неодноразовими викликами явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, клопотань не заявляв та заперечень по суті скарги не надав.

Заслухавши пояснення представників стягувача та боржника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 14.11.2012 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3» заборгованість за кредитним договором №5823974 від 14.11.2007 року в сумі 3880747 грн. 77 коп. та судові витрати в сумі 1820 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили та на його виконання Кіровським районним судом м.Дніпропетровська 08.02.2013 року було видано виконавчий лист, який банком пред’явлено для примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

26.11.2015 року державним виконавцем відділу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49467593.

Постановою державного виконавця від 11.05.2017 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі ст.57 Закону України «Про виконавче провадження». Вказана постанова мотивована тим, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, а здійсненні державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут та далі в редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваної постанови), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов’язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об’єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ст.10 вказаного вище Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

А ч.3 вказаної статті визначено права державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком .

Відповідно до ч.5 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Повертаючи виконавчий документ стягувачу, державний виконавець у постанові від 11.05.2017 року посилався на ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», яка в редакції вказаного Закону на час винесення постанови регулювала питання визначення вартості майна боржника та його оцінки.

Посилань на відповідні положення ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено підстави для повернення виконавчого документу, в оскаржуваній постанові державним виконавцем наведено не було.

Проте, виходячи із наведених мотивів прийнятого рішення, виконавчий документ фактичного було повернуто стягувачу з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.37 вказаного Закону.

Згідно ч.1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як зазначено скаржником, під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження встановлено, що в ньому відсутні запит до Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті щодо наявності зареєстрованого права власності боржника на судна; відповідь на запит державного виконавця від Головного управління держгеокадастру щодо наявності зареєстрованих земельних ділянок, власником/користувачем яких є боржник; запит до Головного управління державно міграційної служби щодо наявності оформленого закордонного паспорту боржника; запит до Державної авіаційної служби України щодо наявності зареєстрованого права власності боржника на цивільні повітряні судна; запит до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо інформації про зареєстровані за боржником цінні папери.

Крім того, відсутні відомості щодо проведення перевірки майнового стану боржника з періодичністю, визначеною ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до прав, яким державний виконавець наділений в силу ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», останній не викликав боржника з приводу виконання виконавчого документу, не звертався до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за неодноразовими викликами явку свого представника до суду не забезпечив, будь-яких за перечень та відповідних доказів (матеріалів виконавчого провадження), які б спростовували обґрунтованість доводів скарги, суду не представив.

Не надано доказів щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови і представником боржника.

Також, судом відхиляються заперечення останнього щодо припинення зобов’язань боржника, в зв’язку із набуттям банком права власності на іпотечне майно на підставі відповідного застереження у договорі іпотеки, оскільки це не є підставою для припинення зобов’язання за кредитним договором.

При цьому, суд також враховує, що з вказаних підстав постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.01.2019 року було скасовано ухвалу Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24.07.2018 року про визнання виконавчого листа, виданого 08.02.2013 року, таким, що не підлягає виконанню та відмовлено в задоволенні відповідної заяви боржника ОСОБА_4

Не визнає суд підставою для відмовив задоволенні скарги і посилання представника боржника на відступленням банком права вимоги за кредитним договором на користь іншої особи, оскільки рішенням суду заборгованість за кредитним договором було стягнуто саме на користь Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3», як первісного кредитора, останнє було зазначено стягувачем у виданому судом 08.02.20134 року виконавчому листі та пред’явило його для примусового виконання.

Крім того, на момент винесення оскаржуваної постанови від 11.05.2017 року Публічне акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3» залишалось стягувачем у виконавчому провадженні, питання про його заміну у передбаченому законом порядку на той момент не вирішувалось та виконавчий документу було повернуто саме останньому.

За вказаних обставин, враховуючи, що виконання судового рішення є завершальною стадією судового процесу та невід’ємною частиною судового захисту будь-якої особи; ненадання відділом примусового виконання доказів щодо вжиття всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів для належного, своєчасного та повного виконання судового рішення, суд приходить до висновку про необхідність задоволення скарги в частині скасування постанови державного виконавця від 11.05.2017 року та зобов’язання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у передбачені ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» порядок та строки вирішити питання про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-3201/11, виданого 08.02.2013 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська.

В частині визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення постанови від 11.05.2017 року, суд враховує, що відповідно до приписів ч.1 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд може визнати оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця неправомірними.

Повернення виконавчого документу стягувачу є рішенням державного виконавця, яке оформлюється винесенням процесуального документу у формі постанови, а не дією.

Таким чином, вказані вимоги заявлені не у передбачений ст.451 ЦПК України спосіб та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1,2,10,18,37,41,48 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.2,4,5,258-260,447,449,451 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3», заінтересовані особи – ОСОБА_4, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 11 травня 2017 року у виконавчому провадженні №49467593 щодо повернення стягувачу виконавчого листа №2-3201/11, виданого 08 лютого 2013 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська.

Зобов’язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у передбачені ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» порядок та строки вирішити питання про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-3201/11, виданого 08 лютого 2013 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська.

В іншій частині в задоволенні скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 11 березня 2019 року.

Суддя С.Ю.Казак