Рішення № 80389209, 06.02.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6717/18

(2/199/1287/19)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06 лютого 2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого Якименко Л.Г.

за участю секретаря Гасанової М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 Олександрівнипро стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначив, що 24.11.2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачка належним чином не виконувала умови кредитного договору, порушивши графік погашення кредиту та відсотків, у зв’язку з чим станом на 30.06.2018 року прострочена заборгованість за кредитним договором становить 41496,58 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 2530,14 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 34114,22 грн., заборгованість за пенею та комісією – 2400,00 гривень, а також штрафи відповідно до пунктів 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) – 500,00 гривень, штраф (відсоткова складова) – 1952,22 гривень.

Оскільки на вимоги позивача відповідачка заборгованість не погасила, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 24.11.2011 року б/н у сумі 41496,58 гривень, а також судові витрати у сумі 1762,00 гривень.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про день розгляду справи повідомлений належним чином, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив справу слухати у його відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечував, про що надав письмову заяву.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідачка у судове засідання не з'явилася, причину неявки суду не повідомила, заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, а також відзив на позов до суду не надавала, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином через офіційний веб-сайт судової влади України, зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв’язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що що 24.11.2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачка належним чином не виконувала умови кредитного договору, порушивши графік погашення кредиту та відсотків, у зв’язку з чим станом на 30.06.2018 року прострочена заборгованість за кредитним договором становить 41496,58 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 2530,14 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 34114,22 грн., заборгованість за пенею та комісією – 2400,00 гривень, а також штрафи відповідно до пунктів 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) – 500,00 гривень, штраф (відсоткова складова) – 1952,22 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати(стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Тобто, зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Позивач обов’язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачеві, тоді як останній зобов’язався за договором повертати кредит з процентами періодичними платежами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченного боржника за договором не припиняється. Так, зобов'язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, протее сплив позовної давності, про застосуванняякої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановленоцим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами анкети-заяви від 24.11.2011 року сторони погодили щомісячну сплату заборгованості та процентів за кредитом до 25 числа кожного місяця (а.с.9).

Строк дії картки складає жовтень 2017 року, що підтверджується Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.49).

Доказів отримання відповідачкою нової картки на вказаний кредитний договір позивачем не надано, тому суд приймає до уваги саме вказану дату.

Відтак, у межах строку кредитування до жовтня 2017 року відповідачка мала, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ОСОБА_2 Верховного Суду, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитуваннячи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ПК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Так, ОСОБА_2 Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертоїстатті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Оскільки, поряд зі встановленням строку дії договору, сторонни встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань, тобто внесення щомісячних платежів, строк виконання кожного щомісячного зобов'язання, згідно з ч.3 ст.254 ЦК України, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Зогляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після3 0.09.2017 року АТ КБ «ПриватБанк» не міг такі проценти нараховувати, тому вказані вимоги є необгрунтованими, що узгоджується із правовим висновком ОСОБА_2 Верховного Суду України, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі №14-10 цс 18, тому суд вважає, стягнути з відповідачки проценти у розмірі 17619,20 грн., які були нараховані на час дії кредитування, тобто на час дії строку кредитної картки відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с.7-8).

В той же час суд звертає увагу на те, що за положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Дана правова позиція викладена у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.10.2015 року №6-2003цс15, яка відповідно до ст.263 ЦПК України враховується судом.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, тому суд вважає в частині стягнення суми штрафу за кредитним договором у розмірі 2452,22грн. - відмовити.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що до теперішнього часу відповідачка заборгованість у повному обсязі не сплатила, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, суд вважає стягнутиз ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 24.11.2011 року у сумі 22549,34 гривень, в тому числі: 2530,14 грн. - заборгованість за кредитом; 17619,20 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2400,00 грн. – заборгованість за пенею, а також 1762,00 гривень витрат по сплаті судового збору, а всього 24311 (двадцять чотири тисячітриста одинадцять) гривень 34 копійки.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 1049, 1050, 1054, 526, 549, 551 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

ПозовАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 Олександрівнипро стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість

за кредитним договором від 24.11.2011 року у сумі 22549,34 гривень, в тому числі: 2530,14 грн. - заборгованість за кредитом; 17619,20 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2400,00 грн. – заборгованість за пенею, а також 1762,00 гривень витрат по сплаті судового збору, а всього 24311 (двадцять чотири тисячітриста одинадцять) гривень 34 копійки.

В іншій частині позову, - відмовити.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул. М. Грушевського, 1Д, рах.№ 29092829003111, МФО №305299.

Відповідач:Кислиця ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м.Дніпропетровська, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії АК 190215 виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ ГУ МВС України у Дніпропетровській області 08.06.1998 року, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою

відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти

днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було

вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання

заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення

йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: