Рішення № 80380933, 19.02.2019, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 531/91/16-ц

Номер провадження 2/540/206/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2019 Машівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Косик С.М.

за участю: секретаря Ткач Н.М.

представника позивача Пєхоти М.О.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

відповідно до ч. 1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 19.02.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення, -

в с т а н о в и в :

у серпні 2018 року з Карлівського районного суду Полтавської області до Машівського районного суду Полтавської області надійшла вказана цивільна справа за позовом ПАТ КБ «Приватбанк», з наступним уточненням позовних вимог (а.с.67-69,181-184), в якій позивач посилається на те, що 27.01.2009 між ним та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконує, а тому утворилася заборгованість. Враховуючи викладене позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 71253,44 грн та судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

У запереченні від 12.05.2016 р. відповідач вважає подану ПАТ КБ «Приватбанк» позовну заяву необґрунтованою, безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що в 2015 році шляхом шахрайських дій з його кредитної картки були зняті кошти у розмірі 3053,84 грн. та 40678,89 грн., дані дії ним були оскаржені до суду, в результаті чого визнано зняті вищевказані перекази нечинними та скасовано всі відсотки, пеню, штрафні санкції, нараховані за прострочення сплати цих сум. При цьому відповідач зазначив, що він заборгував банку 7877,27 грн., але погасити їх не міг у зв'язку з тим, що рахунок для сплати був заблокований, а на звернення до банку про відкриття іншого рахунку відповіді не отримав, а тому вважає, що його вини у виникненні заборгованості немає, а має місце бездіяльність банківської установи. Таким чином, відповідач вважає, що відсутні підстави для звернення банку до суду, а тому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с.38-40).

31.08.2016 р. від представника позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви, в яких зазначено, що відповідач звертався до банку 25.01.2015 р. про блокування кредитної картки, що й було зроблено, але заблоковано пластик, як інструмент доступу до рахунку, а не сам картковий рахунок, що свідчить про те, що відповідач мав можливість поповнювати картковий рахунок в тому числі і погашати заборгованість через термінал самообслуговування, каси відділень Інтернет банків, Приват24 і т.д., натомість відповідач заборгованість не погашав, із заявою про закриття картрахунку не звертався, картку у банк не повертав, а тому поточний рахунок на даний час відкритий і дійсний. Також зазначає про виконання рішення суду про повернення суми коштів в розмірі 7122,73 грн, переведених з карти 24.01.2015 року. У зв'язку з наведеним, представник позивача просить задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі (а.с.65,66).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та наполягав на його задоволенні з підстав, викладених в позові, пояснивши, що заблоковано картку, а не рахунок, а тому відповідач прострочив сплату за кредитом.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, пояснивши, що внаслідок зняття коштів з його рахунку утворилася заборгованість, натомість рішеннями судів було визнано незаконними такі перерахунки та залишок заборгованості він сплатив тільки банк видав йому картку, а саме 15.11.2016 року, судові рішення позивачем вчасно не виконані, а тому борг виник не з його вини.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_2 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та споживачем фінансових послуг. 27.01.2009 р. між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір без номера, що складається із Заяви позичальника, Умов і Правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів, за умовами якого банк видав Клієнту картку - Кредитка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» з базовою відсотковою ставкою 3,0 % на місяць на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів у році.

Відповідно до повідомлення голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк» від 07.07.2018 р. №Е.65.0.0.0/3-365676 зазначено, що з 21.05.2018 р. ПАТ КБ «Приватбанк» змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва - АТ КБ «Приватбанк» (т.2 а.с. 51).

Згідно Тарифів банку щомісячний платіж становить 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості та вноситься до 25 числа місяця, наступного за звітним (а.с.8).

За п.3.2, п.3.3 Умов, клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (а.с.11).

Позичальник зобов'язується погашати заборгованість (п. 6.9 Умов) на протязі 30 днів з моменту її виникнення та за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань (п.5.5.1) сплачує відсотки по підвищеній відсотковій ставці або додаткову комісію, розмір яких визначаються Тарифами (а.с. 13,15).

Пунктом 8.6 Умов передбачено, що при порушенні строків платежу по будь-якому грошовому зобов'язанню більш ніж на 120 днів клієнт зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову (а.с. 13).

Крім того, передбачена сплата комісії за зняття готівки в банкоматах і пунктах видачі готівки Приватбанку - 4% від суми операції, в банкоматах інших банків України - 4%+5 грн., в зарубіжних банкоматах - 4%+3 грн., комісія за моніторинг неактивної картки в розмірі залишку на картрахунку, але не більше 10 грн. в місяць, вартість виписки по карті у відділенні банку - 2 грн, комісія за отримання балансу на чек в банкоматах Приватбанку - 0,10 грн., за безготівковий платіж в системі Приватбанку - 2% від суми операції (а.с.8).

Разом з цим відповідно до Тарифів за несвоєчасне погашення заборгованості передбачена сплата пені, зокрема пеня1 + пеня2, де пеня 1 - базова процентна ставка по договору /30 - нараховується за кожний день прострочки кредиту, пеня 2 - 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочки по кредиту або процентах 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму більше 50 грн.

За змістом ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно з ч.1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 31.01.2018 заборгованість відповідача за даним кредитним договором перед банком становить 71253,44 грн., з яких: 7628,49 грн. - тіло кредиту; 58255,74 грн. - нараховані відсотки; 1500,00 грн. - пеня та комісія; 3869,21 грн. - заборгованість по судовим штрафам (т.1 а.с.185-188).

Водночас, як видно з витягу з кримінального провадження №12015170180000059, ОСОБА_2 31 січня 2015 року звернувся до Карлівського РВ УМВС України в Полтавській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення та в своїй заяві повідомив, що 24.01.2015 року на його мобільний телефон № НОМЕР_1 надійшло телефонне повідомлення із текстом, в якому йшлося про те, що із його банківської картки «Приватбанк» № НОМЕР_3 були зняті кошти в сумі 7407,64 грн (а.с.4 т.2).

24.01.2015 року з картки ОСОБА_2 за № НОМЕР_3 були перераховані кошти в сумі 7407,64 грн на картку Приватбанка № НОМЕР_4, що стверджується випискою по рахунку та довідкою начальника ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.170 т.1, 20 т.2).

26.01.2015 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» із заявою про вчинення злочину (зняття з кредитної картки коштів), в якій повідомив, що не здійснював переказ грошей та телефонував на номер 3700 для заблокування картки (а.с.8,9).

Листом від 16.02.2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» повідомив, що інформація прийнята до уваги (а.с.44 т.1), в листі від 24.04.2015 року відповідачу було наголошено на необхідності виконання умов кредитного договору (а.с.50,51 т.1).

Водночас рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 26 серпня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано дії ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині невиконання банківських послуг при користуванні платіжною кредитною карткою «Універсальна», виданою на ім'я ОСОБА_2 неправомірними. Визнано нечинною транзакцію щодо переказу 24 січня 2015 року коштів у розмірі 7 122 грн 73 коп. із вказаної кредитної картки. Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_2 7 122 грн 73 коп., шляхом їх відновлення на його картковому рахунку. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.110-115).

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 6 жовтня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання нечинною однієї транзакції щодо переказу 24 січня 2015 року коштів у розмірі 7 122 грн 73 коп. із кредитної картки ПАТ КБ «ПриватБанк», виданої на ім'я ОСОБА_2, в частині відмови у скасуванні процентів, пені (штрафних санкцій), нарахованих банком за опротестованими ОСОБА_2 транзакціями, в частині відмови в стягненні з ПАТ КБ «ПриватБанк» пені в розмірі 0,1 процента суми неналежного переказу за кожен день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, станом на 25 травня 2015 року у розмірі 854 грн 73 коп. Ухвалено в цій частині нове рішення, відповідно до якого визнано нечинними транзакції щодо переказу 24 січня 2015 року коштів з кредитної картки ОСОБА_2 № НОМЕР_3 ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 3 053 грн 84 коп. та 4 068 грн 89 коп. Скасовано проценти, пеню (штрафні санкції), нараховані ПАТ КБ «ПриватБанк» за опротестованими ОСОБА_2 транзакціями. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 пеню в розмірі 0,1 процента суми неналежного переказу за кожен день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, станом на 25 травня 2015 року у розмірі 854 грн 73 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.105-109).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.02.2016 року рішення Карлівського районного суду від 26.08.2015 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 06.10.2015 року залишено без змін (а.с.101-103).

Отже, між сторонами виникли правовідносини стосовно правомірності дій АТ КБ «ПриватБанк» в частині нарахування відсотків на кредитну заборгованість, яка виникла поза волевиявленням відповідача, через шахрайські дії невстановлених осіб.

Відповідно до положень статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 7, 8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Таким чином, списання коштів з кредитного рахунку відповідача проведено поза його волевиявленням, через недосконалу систему захисту банківської системи, що стверджується рішеннями Карлівського районного суду від 26.08.2015 року та Апеляційного суду Полтавської області від 06.10.2015 року.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Оскільки позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомив позивача та правоохоронні органи про цей факт, враховуючи наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами та судові рішення, якими визнано нечинними транзакції щодо переказу 24 січня 2015 року коштів з кредитної картки ОСОБА_2 № НОМЕР_3 ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 3 053 грн 84 коп. та 4 068 грн 89 коп, скасовано проценти, пеню (штрафні санкції), нараховані ПАТ КБ «ПриватБанк» за опротестованими ОСОБА_2 транзакціями, суд уважає розрахунок заборгованості в розмірі 71253,44 грн необґрунтованим.

Згідно з додатковими поясненнями (а.с.139), 14.07.2016 року на рахунок відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» повернуто кошти в сумі 7122,грн., а 15.07.2016 року було здійснено перерахування договору. Внесення відповідачем 15.11.2016 року коштів в сумі 7800,00 грн не заперечується позивачем, договору про реструктуризацію сторонами не укладено. Сплата відповідачем коштів в розмірі 7800,00 грн стверджується також банківськими виписками ів розрахунком заборгованості (а.с.185-188 т.1)

Натомість суду не надано документів, які б свідчили про перерахунок згідно судових рішень. В наданих суду розрахунках заборгованості не відображено кошти в сумі 7122,грн., які начебто були повернуті позивачем на рахунок відповідача та суми, які були перераховані на виконання судових рішень (а.с.185-188 т.1), пояснення щодо цього присутній в судовому засіданні представник позивача не надав, за банківськими виписками перерахування договору банком було здійснено тільки 15.07.2016 року, тобто після подачі позову до суду, але заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідачами в уточнених позовних заявах, за відсотками за користування кредитом не зменшилася.

Судом неодноразово витребовувалася вказана інформація та пропонувалося позивачу надати обґрунтування позову (а.с.159 т.1), але такі документи не були надані, представник позивача пояснив, що усі відомості зазначені у банківській виписці, натомість чому не вказано ці суми на погашення боргу в розрахунку заборгованості, пояснити не зміг.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У відповідності з вимогами ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Під випадком ("casus") в практиці розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа.

Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності (таяння снігу в горах, щорічні сезонні мусонні дощі тощо), а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

Оскільки судом установлено, що відповідач сплатив суму коштів, яка згідно розрахунку та банківських виписок рахувалася на його рахунку як заборгованість на час здійснення транзакцій, які були визнані судами нечинними, а саме в розмірі 7800,00 грн, та раніше сплатити вказану суму не мав можливості, оскільки картка була заблокована та позивач не здійснив перерахунок за рішеннями судів, а тому не довів заборгованість, яку просить стягнути в уточненій позовній заяві, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи представника позивача про те, що заблоковано кредитну картку № НОМЕР_3, як сам інструмент доступу до рахунку, а не сам картковий рахунок, а тому відповідач мав можливість сплатити заборгованість по тілу кредиту в сумі 7800,00 грн вчасно, є безпідставними, оскільки відповідач сплатив кошти в сумі 7800,00 грн одразу після отримання нової кредитної картки, а саме 15.11.2016 року, що стверджується копією анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку від 15.11.2016 року (а.с.133 т.1).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, судовий збір відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, поштовий індекс 01001, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Карлівка Полтавської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, паспорт громадянина України серія НОМЕР_5 від 28.03.2007 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Повний текст Рішення складено 04.03.2019 року.

Суддя С. М. Косик