Ухвала суду № 80378990, 05.03.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8368/17

2-з/357/79/19

У Х В А Л А

іменем України

05.03.2019 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О.І. ,

за участі секретаря - Сокур О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 у м. Біла Церква заяву Білоцерківського районного споживчого товариства про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа 357/8368/17 за позовом Білоцерківського районного споживчого товариства до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Білоцерківського районного споживчого товариства про визнання недійсним договору оренди.

Справа після повторного автоматичного розподілу розписана головуючому судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхову О.І.

Ухвалою судді від 19.11.2018 року дана цивільна справа була прийнята до провадження судді, постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.12.2018 року о 11 год. 00 хв. 18.12.2018 року підготовче засідання було відкладено до 25.01.2019 року о 09 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 25.01.2019 року підготовче провадження по справі було закрито та призначено справу до судового розгляду на 01.03.2019 року о 09 год. 30 хв. 01.03.2019 року судове засідання було відкладено на 14.04.2019 року о 14 год. 00 хв.

01.03.2019 року на адресу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява позивача Білоцерківського районного споживчого товариства про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, що перебуває у приватній власності відповідача ОСОБА_2, а саме:

- на 1/2 частки будинку АДРЕСА_1;

- на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площа: 0,25 га;

- на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площа 0,1067 га, особисте селянське господарство;

- на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3, площа 1,1 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4, площа 1,1 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Заява про забезпечення позову підписана представником позивача адвокатом Речицькою Янною Олександрівною та обґрунтована , виходячи з наступного.

Позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором оренди ще 24.07.2017 року. Станом на 01.03.2019 року справа не розглянута із-за дій відповідача, яка зловживає своїми процесуальними правами, затягує процес розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Ризик істотних ускладнень чи неможливості виконання судового рішення, у разі невжиття заходів забезпечення позову, проявляється в тому, що Відповідач ознайомившись з позицією Позивача, поданим відзивом на зустрічний позов, поданими клопотаннями та відсутністю можливостей для затягування розгляду справи може протягом розгляду справи вчинити дії по відчуженню майна, яке знаходиться у її приватній власності, що призведе до неможливості виконання рішення, яке буде постановлене.

Після ухвалення рішення по справі, існуватиме загроза невиконання рішення суду, оскільки Відповідач є пенсіонером, а тому забезпечення позову - накладенням арешту на майно Відповідача є єдиною гарантією та ефективним засобом повного відшкодування позовних вимог Позивача, у випадку ухвалення рішення про задоволення позовних вимог.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, приходить до наступного.

Відповідно до частин 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та(або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником та повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заява про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановлює ухвалу.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, було встановлено, що вона підписана адвокатом Речицькою Янною Олександрівною, повноваження якої на підписання заяви про забезпечення позову від імені позивача, документально не підтверджено.

Так, до заяви про забезпечення позову було додано копію Ордеру на надання правової допомоги серія НОМЕР_5 на підставі договору про надання правової допомоги/ доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № 58 від 04.09.2018 року та копію договору про надання правової допомоги № 58 від 04.09.2018 року між ОСОБА_1 районним споживчим товариством, в особі директора ОСОБА_4, та адвокатським бюро «Янни Речицької», в особі керуючої бюро Речицької Янни Олександрівни.

Однак, зазначений договір про надання правової допомоги, не містить положень про повноваження адвоката на підпис від імені позивача документів.

Приписами Цивільно-процесуального кодексу України передбачено, що заява подається в письмовій формі заявником або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За приписами ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Згідно із ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

.Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/23346/16 від 14.03.2018 року чітка та передбачувана вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду. Та дійшла висновку, що у разі відсутності довіреності з вичерпним переліком повноважень, правомочність адвоката як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя, повинна підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно наданих йому повноважень чи шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

Аналіз наведених норм діючого законодавста дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю; по-друге, ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Право на подання позову не є тотожним праву представника на підписання документів від імені позивача.

Отже, заява Білоцерківського районного споживчого товариства про забезпечення позову підписана не належною особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що він позбавлений можливості розглянути відповідну заяву про забезпечення позову за наявності сумнівів в тому, чи належною особою її підписано.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає поверненню заявнику.

Одночасно, суд роз'яснює, що після усунення недоліків, які стали підставою для повернення заяви заявнику, останній не позбавлений можливості повторно звернутися до суду.

На підставі вищевикладеного та керуючисьст.ст. 12, 81, 62, 149-153, 353-354 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву про забезпечення позову - повернути заявнику.

Копію ухвали суду направити заявнику.

Роз'яснити, що після усунення недоліків, які стали підставою для повернення заяви заявнику, останній не позбавлений можливості повторно звернутися до суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов