Рішення № 80378860, 11.03.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13984/18

2/357/224/19

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 березня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради, третя особа: Державний нотаріус Другої ОСОБА_4 міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

28.11.2018 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_4 міської ради, третя особа: Державний нотаріус Другої ОСОБА_4 міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на наступні обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( далі Позивачі) є спадкоємцями першої черги після смерті свого батька та ОСОБА_3 спадкоємець першої черги після смерті свого чоловіка ОСОБА_6, який помер 12 жовтня 2015 року. Позивачі вступили у спадщину після смерті чоловіка та батька, шляхом подачі заяв до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

До складу спадщини померлого ОСОБА_6 входить квартира під № 66, що розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневий прорив, будинок під № 5.

ОСОБА_5, державний нотаріус Другої ОСОБА_4 міської нотаріальної контори Київської області, розглянувши заяву Позивачів про видачу їм свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого батька, 11.05.2015 року винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Свою відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус мотивував тим, що первинна реєстрація прав власності на квартиру, що розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Січневий прорив, 5, кв. 66 - відсутня.

Згідно отриманих документів із Архівного відділу ОСОБА_4 міської ради Київської області, ОСОБА_7, який помер 12 жовтня 2015 року, рішенням № 127 виконавчого комітету ОСОБА_4 міської Ради народних депутатів

від 23 березня 1970 року, видано ордер на заселення квартири № 66, по вул. Січневий прорив, буд. 5.

За життя спадкодавець ОСОБА_7 не встигнув отримати документи про реєстрацію права власності на квартиру під № 66 по вул. Січневий прорив, будинок під № 5, м. Біла Церква, Київська обл. та отримати правовстановлюючі документи на своє ім'я, вказану квартиру не було зареєстровано у відповідному уповноваженому органі з питань реєстрації права власності на нерухоме майно.

На даний час, позивачі не мають можливості, окрім як у судовому порядку, реалізувати та здійснити своє, законне та охоронюване Законом та Конституцією України право на спадкове майно, а саме на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.1012 року № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкоємцеві. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або законність набуття права власності не встановлена судом.

У ст. 1216 ЦК України вказано, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти або не прийняти її.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця право на спадщину.

Просили суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину спадкового нерухомого майна у вигляді квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину спадкового нерухомого майна у вигляді квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину спадкового нерухомого майна у вигляді квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 5-7 ).

Ухвалою судді від 30 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 12 годину 30 хвилин 09 січня 2019 року ( а. с. 16-17 ).

Ухвалою суду від 09 січня 2019 року постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14 годину 30 хвилин 07 лютого 2019 року ( а. с. 34-35 ).

В судове засідання позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з’явилися, надали до суду заяви, отримані судом 09.01.2019 року, в яких просили справу розглядати у їх відсутність, позовні вимоги підтримують повністю ( а. с. 30-32 ).

Представник позивачів адвокат ОСОБА_8 надала до суду заяву, отриману судом 11.03.2019 року за вх. № 9301, в якій зазначила, що позивач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у в/ч А3137 за контрактом, а тому прибути у судове засідання не має змоги.

Відповідач ОСОБА_4 міська рада в судове засідання не направила свого представника, 22.12.2018 року за вх. № 42288 судом отримано лист за підписом міського голови, в якому останній зазначив, що ОСОБА_4 міська рада Київської області просить слухати дану справу без їхнього представника на розсуд суду ( а. с. 28 ).

Третя особа Державний нотаріус Другої ОСОБА_4 міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася, 22.01.2019 року за вх. № 2666 судом отримано лист за підписом завідувача Другої ОСОБА_4 міської державної нотаріальної контори, в якій просила слухати справу без представника нотаріальної контори та на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з’явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_7 залишилося нерухоме майно, а саме: квартира під № 66, що розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневий прорив, будинок під № 5.

Встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги після смерті батька та ОСОБА_3 спадкоємець першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_6, який помер 12 жовтня 2015 року ( а. с. 13 ).

11.05.2016 року за вих. № 1163/02-31 постановою державного нотаріуса Другої ОСОБА_4 міської нотаріальної контори Київської області ОСОБА_5 відмовлено позивачам у видачі свідоцтв про право на спадщину ( а. с. 15 ).

Свою відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус мотивував тим, що первинна реєстрація прав власності на квартиру, що розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, Січневий проривАДРЕСА_2 - відсутня.

Згідно отриманих документів із Архівного відділу ОСОБА_4 міської ради Київської області, ОСОБА_7, який помер 12 жовтня 2015 року, рішенням № 127 виконавчого комітету ОСОБА_4 міської Ради народних депутатів від 23 березня 1970 року, видано ордер на заселення квартири № 66, по вул. Січневий прорив, буд. 5 ( а. с. 14, 12 ).

Встановлено, що за життя спадкодавець ОСОБА_7 не отримав документи про реєстрацію права власності на квартиру під № 66 по вул. Січневий прорив, будинок під № 5, м. Біла Церква, Київська області та отримав правовстановлюючі документи на своє ім'я, вказану квартиру не було зареєстровано у відповідному уповноваженому органі з питань реєстрації права власності на нерухоме майно.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом позивачі вважають, що не мають можливості, окрім як у судовому порядку, реалізувати та здійснити своє, законне та охоронюване Законом та Конституцією України право на спадкове майно, а саме на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У силу ст. ст. 1258, 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Постановою державного нотаріуса Другої ОСОБА_4 міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_5 від 11.05.2016 року за № 1103/02-31 позивачам було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у видачі Свідоцтва про право на спадщину на вищевказану квартиру, оскільки у спадкоємців відсутній документ, що підтверджує право власності на квартиру під № 66, що розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вулиця Січневий прорив, будинок під № 5 ( а.с. 15 ).

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (п.3.3) зазначається, що найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

1 липня 2004 року прийнято Закон України № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (далі – Закон № 1952-ІV).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про внесення права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно частини 3 статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст. 3 цього Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства , що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

В ухвалі ВССУ від 19 жовтня 2017 року, останній роз’яснював та виходив з того, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття самим спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку, адже відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державної реєстрації. Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Встановлено, що ОСОБА_6, який помер 12.10.2015 року за життя не отримав документи про реєстрацію права власності на квартиру під № 66 по вул. Січневий прорив, будинок під № 5, м. Біла Церква, Київська області.

Якщо спадщина у зв’язку зі смертю члена кооперативу відкрилась до 1 липня 1990 року, тобто до набрання чинності Законом СРСР "Про власність" (який згідно з постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" підлягав застосуванню на території України до 15 квітня 1991 року - часу набрання чинності Законом України "Про власність" від 7 лютого 1991 року) та відповідно до ст. 145 ЖК УРСР та п. 43 Типового статуту ЖБК і пп. 7, 55 Примірного статуту ЖБК, відкривається спадщина не на квартиру, а на пай, який переходить до спадкоємців у порядку передбаченому законом (ст. ст. 524-562 ЦК УРСР 1963 року), а члени його сім'ї, які проживали разом з ним, зберігають право користування жилим приміщенням за умови вступу до кооперативу одного з них.

Спадкоємцям, що не користувались жилим приміщенням за життя спадкодавця, і тим, що відмовились від подальшого користування ним, кооператив виплачує успадкований пай або його частку (чч. 4, 5 п. 43 Типового статуту ЖБК).

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про власність" член ЖБК, який повністю вніс пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, з 1 липня 1990 року набуває право власності на цю квартиру, тому, у разі його смерті після зазначеної дати спадщина відкривається на квартиру.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України (у справі № 6-138 цс 13 від 18.12.2013р.).

Відповідно до роз’яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки, за підписом голови ЖБК «Ювілейний» ОСОБА_9, яка видана ОСОБА_3 убачається, що вартість квартири АДРЕСА_4 в сумі 3938 рублів виплачена в повному обсязі.

Оскільки, спадкодавець ОСОБА_6, який помер 12 жовтня 2015 року був членом кооперативу та останньому були видана квартира АДРЕСА_5 та яким було вартість квартири виплачена в повному обсязі, то зазначене нерухоме майно включається до складу спадщини спадкодавця.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачами при зверненні до суду віднести за рахунок позивачів.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 182, 328, 1216, 1218, 1258, 1261, 1262, 1269 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 77,81, 133, 141, 206, 211, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України суд, п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради, третя особа: Державний нотаріус Другої ОСОБА_4 міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за кожним право власності на 1/3 частину спадкового нерухомого майна у вигляді квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_6.

Судові витрати залишити за позивачами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області потягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІІ Шевченківський проривАДРЕСА_7 );

Позивач: ОСОБА_2 ( адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 );

Позивач: ОСОБА_3 ( адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 );

Відповідач: ОСОБА_4 міська рада Київської області (адреса місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 15, ЄДРПОУ: 26376300 );

Третя особа: Державний нотаріус Другої ОСОБА_4 міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_5 ( адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Павліченко, буд. 65а ).

Повне судове рішення складено 11 березня 2019 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяОСОБА_10