Ухвала суду № 80372155, 05.03.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 05.03.2019

Справа № 320/4686/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого суді ОСОБА_1,

суддів: Колодіної Л.В., Міщенко Т.М.,

за участі секретаря - Колеснікової Л.В.,

прокурора - Фурманенко М.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого адвоката - ОСОБА_3,

провівши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі Запорізької області судове засідання з розгляду кримінального провадження № 12017080140001936 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження № 12017080140001936 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строків запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26.04.2017 року було обрано запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою на 60 днів. Строк дії запобіжного заходу неодноразово за ухвалою суду продовжувався, та закінчується 12.03.2019 року.

У зв’язку із цим прокурор просить продовжити строк тримання під вартою строком на 2 місяці, оскільки не вбачає підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу на більш м’який.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 підтримав думку обвинуваченого.

Вислухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, суд вважає, що обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, враховуючи наступне.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Крім того, як стверджує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Як вбачається із п.2.1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» № 14 від 19.12.2014 суд під час підготовчого судового засідання уповноважений поставити перед сторонами провадження питання щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності відповідних клопотань сторін, оскільки суд на цій стадії процесу відповідає за дотримання розумних строків розгляду, а також це зумовлено необхідністю досягнення завдань кримінального провадження.

Також, відповідно до п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, в даному випадку ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, а саме умисне протиправне заподіяння смерті, в цьому полягає суспільний інтерес.

Також, суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за яким тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

На думку суду, такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, за таких обставин суд погоджується з думкою прокурора, що зазначені ознаки дають підстави вважати можливим незаконний вплив на потерпілу, свідків, ухилення від суду, перешкоджання встановленню істини по даному провадженню.

На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є й забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров'я.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Що стосується ризиків, то на думку суду наявний обґрунтований ризик того, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, при цьому обґрунтованість цього ризику полягає в тому, що можливість призначення покарання обвинуваченому у вигляді позбавлення волі, його сімейний стан, відсутність офіційного місця роботи, може викликати загрозу втечі обвинуваченого, про що також викладено правову позицію в рішенні ЕСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії».

Отже, на підставі вищевикладеного слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак не приймає доводи захисника та обвинуваченого щодо звільнення його з-під варти, або обрання іншого більш м’якого запобіжного заходу.

Також суд вважає, що дійсно сама по собі тяжкість інкримінованого правопорушення не може бути підставою для обрання запобіжного заходу, але станом на день розгляду справи продовжують існувати обґрунтовані ризики того, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, впливати на свідків та потерпілу, а тому більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання цих ризиків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 строком на 60 діб.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-316, 369 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 - задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів, тобто до 04 травня 2019 року включно.

Відкласти судовий розгляд кримінального провадження №12017080140001936 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України на 10 квітня 2019 року на 15 годину 30 хвилин.

Копію ухвали направити учасникам кримінального провадження для відома та в СІЗО № 10 - для виконання.

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений 05.03.2019 року.

Головуючий суддя: О.В. Редько

Судді: