Рішення № 80359664, 25.02.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/46/2019

Справа № 331/5809/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю : секретаря Постарнак М.М.,

представників :

позивача ОСОБА_1,

відповідачів ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю « Вісті-Інформ», ОСОБА_3 про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 20216 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю « Вісті-Інформ» ( далі – ТОВ « Вісті-Інформ»), ОСОБА_5 про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, який в процесі розгляду справи уточнив.

Позов обґрунтовано тим, що на Інтернет- сайті за посиланням http:// www. vesti. zp. ua/news/view/1534-konstantin_bril_skandal_s_angiografom_eto_otvlechenie_vnimaniya_ot_prodaji_orujiya_s_tselyu destabilizatsii_situatsii_v_zaporojskoy_oblasti_intervyu, який належить ТОВ « Вісті-Інформ», 25.07.2016 року розміщена стаття (інтерв»ю) з губернатором Запорізької области ОСОБА_5, що має назву « ОСОБА_6 : скандал с антиографом – это отвлечение внимания от продажи оружия с целью дистабилизации ситуации в Запорожской области». Зазначає, що оспорювана інформація, викладена в статті, є недостовірною стосовно ОСОБА_4, порушує його особисті немайнові права, ділову репутацію, заподіяла йому моральну шкоду.

Посилаючись на ці обставини, просив визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_4 інформацію з матеріалу « ОСОБА_6 : скандал с антиографом – это отвлечение внимания от продажи оружия с целью дистабилизации ситуации в Запорожской области», розповсюджену в мережі Інтернет, а саме: « ОСОБА_1 живете в Запорожье в квартире ОСОБА_7 Черняка…- С этой квартиры я уже съехал. Когда переехал, только потом узнал, что она ему принадлежит. Когда собирался в Запорожье, попросил близких друзей найти мне жилплощадь. Ко мне привели женщину – подписал с ней договор. Я не знал кому принадлежит квартира. Со временем узнал от соседей», « Хотя у меня вопросы к медиа-холдингу, почему он участвует в обливании меня грязью ( « Глобал медиа холдинг» объединяет телевизионные, радио, печатные и интернет ресурсы – авт.)?» ; зобов»язати відповідачів протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати вказану інформацію ; стягнути з ТОВ « Вісті Інформ» на користь ОСОБА_4 в відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2016 року залучено до участі в розгляді цієї справи в якості співвідповідача ОСОБА_3 ( т.1, а.с.99).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 8 грудня 2016 року провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_5 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 205 ЦПК України у зв»язку з відмовою позивача від позову.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2017 року позов задоволено частково ( т.2, а.с.9-15).

Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_4 інформацію з матеріалу « ОСОБА_6 : скандал с антиографом – это отвлечение внимания от продажи оружия с целью дистабилизации ситуации в Запорожской области», розповсюджену в мережі Інтернет за адресою http:// www. vesti. zp. ua/news/view/1534-konstantin_bril_skandal_s_angiografom_eto_otvlechenie_vnimaniya_ot_prodaji_orujiya_s_tselyu destabilizatsii_situatsii_v_zaporojskoy_oblasti_intervyu, а саме : « ОСОБА_1 живете в Запорожье в квартире ОСОБА_7 Черняка…- С этой квартиры я уже съехал. Когда переехал, только потом узнал, что она ему принадлежит. Когда собирался в Запорожье, попросил близких друзей найти мне жилплощадь. Ко мне привели женщину – подписал с ней договор. Я не знал кому принадлежит квартира. Со временем узнал от соседей…».

Зобов»язано ТОВ « Вісті Інформ», ОСОБА_3 протягом 1 ( одного) місяця з дня набрання законної сили рішенням суду по справі спростувати наступну інформацію з матеріалу « ОСОБА_6 : скандал с антиографом – это отвлечение внимания от продажи оружия с целью дистабилизации ситуации в Запорожской области», розповсюджену в мережі Інтернет за адресою http:// www. vesti. zp. ua/news/view/1534-konstantin_bril_skandal_s_angiografom_eto_otvlechenie_vnimaniya_ot_prodaji_orujiya_s_tselyu destabilizatsii_situatsii_v_zaporojskoy_oblasti_intervyu, а саме : « ОСОБА_1 живете в Запорожье в квартире ОСОБА_7 Черняка…- С этой квартиры я уже съехал. Когда переехал, только потом узнал, что она ему принадлежит. Когда собирался в Запорожье, попросил близких друзей найти мне жилплощадь. Ко мне привели женщину – подписал с ней договор. Я не знал кому принадлежит квартира. Со временем узнал от соседей…».

Спростування повинно мати посилання на рішення суду, дату його винесення. Спростування не повинно містити зауважень, заперечень, коментарів, тлумачень, думок ТОВ « Вісті Інформ» та/чи ОСОБА_3. Текст спростування повинен попередньо бути узгодженим з ОСОБА_4 та поширений у спосіб, що і інформація, яка спростовується.

Заборонено ТОВ « Вісті – Інформ», ОСОБА_3 розповсюджувати будь-яким чином ( по телебаченню, в пресі, по радіо, в мережі Інтернет, у зовнішній рекламі, в місцях публічного розповсюдження інформації, в інтерв»ю в розмовах з будь-якими особами, тощо) інформацію з матеріалу « ОСОБА_6 : скандал с антиографом – это отвлечение внимания от продажи оружия с целью дистабилизации ситуации в Запорожской области», розповсюджену в мережі Інтернет за адресою http:// www. vesti. zp. ua/news/view/1534-konstantin_bril_skandal_s_angiografom_eto_otvlechenie_vnimaniya_ot_prodaji_orujiya_s_tselyu destabilizatsii_situatsii_v_zaporojskoy_oblasti_intervyu, а саме : « ОСОБА_1 живете в Запорожье в квартире ОСОБА_7 Черняка…- С этой квартиры я уже съехал. Когда переехал, только потом узнал, что она ему принадлежит. Когда собирался в Запорожье, попросил близких друзей найти мне жилплощадь. Ко мне привели женщину – подписал с ней договор. Я не знал кому принадлежит квартира. Со временем узнал от соседей…».

Стягнуто з ТОВ « Вісті-Інформ» на користь ОСОБА_4 1 000, 00 грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ « Вісті-Інформ» на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 2 342, 60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 964, 60 грн.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16 березня 2017 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2017 року по цій справі залишено без змін ( т.2, а.с.93-98).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2017 року, ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 16 березня 2017 року в частині задоволення позовних вимог скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції ( т.2, а.с.222-226).

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Скользнєвої Н.Г. від 19 січня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено у підготовче судове засідання ( т.2, а.с.230-231).

20 лютого 2018 року від представника відповідачів ТОВ « Вісті-Інформ», ОСОБА_3 - ОСОБА_2 до суду надійшла заява про допит в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_3О.( т.2, а.с.245-246, 247-24).

20 лютого 2018 року від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи в якості доказу копії відео версії повного інтерв»ю з ОСОБА_5, яка була розміщена 25 липня 2016 року на сайті інформаційної агенції « Вісті – Інформ» за посиланням http:// www. vesti. zp. ua/news/view/1534-konstantin_bril_skandal_s_angiografom_eto_otvlechenie_vnimaniya_ot_prodaji_orujiya_s_tselyu destabilizatsii_situatsii_v_zaporojskoy_oblasti_intervyu, записану на СD-R диску ( т.2, а.с.249,250).

19 березня 2018 року від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи в якості доказів Указу Президента України від 22.04.2016 р. № 164/2016 « Про призначення ОСОБА_5 головою Запорізької обласної державної адміністрації», який оприлюднений на офіційному веб-порталі Верховної ОСОБА_8 України, в розділі « Законодавство України» та роздруківки з веб-сайту ( сторінки) Запорізької обласної державної адміністрації, на якій зазначено, що ОСОБА_5 є головою обласної державної адміністрації ( т.3, а.с.4-7).

19 березня 2018 року від представника позивача ОСОБА_9 до суду надійшли додаткові пояснення в порядку частини п»ятої статті 174 ЦПК України ( т.3, а.с.13-22).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2018 року підготовче провадження у цій справі закрито, справу призначено до розгляду по суті ( т.3, а.с.25-26).

7 травня 2018 року від представника відповідачів – ОСОБА_2 до суду надійшли заперечення на додаткові пояснення в порядку статті 180 ЦПК України ( т.3, а.с. 34-38).

13 серпня 2018 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи в якості доказу Висновку № 280/08/2018 лінгвістичної ( семантико-текстуальної) експертизи від 2 серпня 2018 року ( т.3, а.с.89-90).

27 листопада 2018 року від представника відповідачів – ОСОБА_2 до суду надійшли заперечення проти доручення до матеріалів справи висновку лінгвістичної експертизи ( т.3, а.с. 96-97).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2018 року клопотання представника позивача про призначення у цій справі судової лінгвістичної експертизи залишено без розгляду ( т.3, а.с.111-112).

В суді представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених по тексту позову, з врахуванням уточнених позовів ; додаткових пояснень ( т.1, а.с.106-110) ; пояснень на заперечення відповідача ( т.1, а.с.188-192), додаткових пояснень ( т.3, а.с.13-22), законодавчих обґрунтувань позову ( т.3, а.с.115-126).

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в суді проти позову заперечують з підстав, викладених у запереченнях проти позову ( т.1, а.с.219-225), запереченнях на додаткові пояснення ( т.3, а.с.34-38) ; в задоволенні позову просять відмовити.

Представник відповідача ТОВ « Вісті-Інформ» проти позову заперечує з підстав, викладених в запереченнях проти позову ( т.1, а.с.160-164), запереченнях на додаткові пояснення ( т.3, а.с.34-38) ; в задоволенні позову просить відмовити.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з»ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до наступного.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що на Інтернет – сайті за посиланням http:// www. vesti. zp. ua/news/view/1534-konstantin_bril_skandal_s_angiografom_eto_otvlechenie_vnimaniya_ot_prodaji_orujiya_s_tselyu destabilizatsii_situatsii_v_zaporojskoy_oblasti_intervyu, який належить ТОВ « Вісті-Інформ», 25.07.2016 року розміщена стаття (інтерв»ю) з губернатором Запорізької области ОСОБА_5, що має назву « ОСОБА_6 : скандал с антиографом – это отвлечение внимания от продажи оружия с целью дистабилизации ситуации в Запорожской области» ( т.1, а.с.9-15).

У вказаній статті зазначено наступне :

« - Завершая беседу. Вы живете в Запорожье в квартире ОСОБА_7. (…)

-Знаю этого человека опосредовано. С этой квартиры я уже съехал. Когда переехал, только потом узнал, что она ему принадлежит. (…) Когда собирался в Запорожье, попросил близких друзей найти мне жилплощадь. Ко мне привели женщину – подписал с ней договор. Я не знал кому принадлежит квартира. Со временем узнал от соседей. (…)».

Крім цього, в статті зазначалося також наступне :

«- Как вы оцениваете вклад ОСОБА_7 в развитие региона? (…)

- Не могу сказать. Не видимся. Он пропал из поля зрения. Хотя у меня вопросы к медиа – холдингу, почему он участвует в обливании меня грязью ( « Глобал медиа холдинг», объединяет телевизионные, радио, печатные и интернет ресурсы – авт.)?» ( а.с.9-16 т.1).

Судом установлено, що інформацію, яку позивач вважає недостовірною, становить зміст інтерв»ю.

Зазначене інтерв»ю надав ОСОБА_5- голова Запорізької державної адміністрації, а брав інтерв»ю головний редактор інформаційного агентства « Вісті- Інформ» ОСОБА_3 ( т.1, а.с.86), які відповідно до частини третьої статті 13 Закону України « Про авторське право і суміжні права» є співавторами інтерв»ю.

Кількість переглядів вказаної статті в мережі Інтернет згідно із висновком експертного дослідження спеціаліста з комп»ютерної техніки та програмних продуктів від 24 вересня 2016 року № 11/09-16 становить 5 241 користувачів, веб-сторінка з оспорюванню текстовою інформацією знаходиться у вільному доступі у глобальній мережі Інтернет ( т.1, а.с.115-132).

Також судом установлено, що вказана стаття в мережі Інтернет в частині розповсюдженої інформації щодо проживання губернатора Запорізької області ОСОБА_5 в квартирі ОСОБА_4 викликала суспільний інтерес, що підтверджено різноманітними коментарями користувачів ( т.1, а.с.134-137), зокрема, стала підставою для публікацій в інших засобах масової інформації відомостей про те, що ОСОБА_5 орендував квартиру, яка належить ОСОБА_4 ( т.1, а.с.138-139, 140-141).

Згідно з довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна, ОСОБА_4 будь-якої нерухомості не має ( т.1, а.с.47). Відповідно до заяви ОСОБА_5, наданої суду ( т.1, а.с.195), він ніколи не проживав в квартирі ОСОБА_4,інформація, розповсюджена ТОВ « Вісті-Інформ», є недостовірною.

Також судом установлено, що ОСОБА_4 є Головою наглядової ради холдингу Global Spirits, який є одним із найбільших виробників алкоголю в СНД, відомий своєю благодійною діяльністю, успішний бізнесмен України, входить до першої десятки кращих менеджерів України за версією журналу « Компаньйон», що підтверджено наданими позивачем роздруківками з мережі Інтернет, дипломами, подяками ( т.1, а.с.28-46).

Аналізуючи спірну ситуацію у сукупністю з нормами матеріального права, чинного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, суд приходить до такого.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи"(далі – Постанова пленуму), вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканність ділової репутації, належить позивачеві.

Відповідачами у таких справах повинні бути особи, дії або бездіяльність яких негативно вплинула на ділову репутацію, зганьбила честь і гідність позивача. Належними сторонами в цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб'єктами спірних матеріальних правовідносин.

На підставі викладеного, предметом спору у справах про захист честі, гідності та ділової репутації є матеріально-правова вимога потерпілої особи до особи, що порушила такі права, яка ґрунтується на спірному правовідношенні.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до частин першої, четвертої, сьомої статті. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Між тим, відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в іншій спосіб – на свій вибір.

Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади незалежно від кордонів.

Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України « Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Пленум Верховного Суду України в пунктах 1,19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз»яснив судам, що беручи до уваги положення статей 23, 24 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і словом, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з»ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності ( неповні або перекручені).

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України « Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб»єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності ( на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедент ній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( рішення Європейського суду з прав людини у справі « Лінгенс проти Австрії»).

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону України "Про пресу", стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Забороняється втручання у формах, не передбачених законодавством України у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом інформації, що поширюється, з боку засновників засобів масової інформації, органів державної влади або органів місцевого самоврядування, посадових осіб цих органів, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно значимої інформації, накладення заборони на показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або їх посадових осіб.

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

З огляду на особливу роль преси, яка повинна висвітлювати інформацію та думки з питань, які викликають загальний інтерес, враховуючи фактичні обставини справи, погодитися з доводами апелянта про те, що відповідачі в спірній публікації принизили його ділову репутацію, розповсюдили неправдиву інформацію, чим заподіяли моральну шкоду, не можна.

За результатами розгляду поширеної відповідачами інформації, суд приходить до висновку, що вона не є такою, що носить стверджувальний характер за своїм змістом, носить характер оціночних суджень на основі отриманої інформації з різних джерел і є суб»єктивною думкою, виходячи з такого.

Так, позивач в позові та його представники в суді зазначають , що фраза у спірній статті : « ОСОБА_1 живете в Запорожье в квартире ОСОБА_7» , автором якої є ОСОБА_3, є фактичним твердженням, яке не відповідає дійсності.

В суді допитаний в якості свідка відповідач ОСОБА_3 пояснив, що до інтерв»ю з губернатором Запорізької області ОСОБА_5 ним , як журналістом із різних джерел була отримана інформація про те, що ОСОБА_4 проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, пізніше в цій квартирі почав проживати ОСОБА_5 Між інших питань, які він задавав ОСОБА_5, він вирішив уточнити у нього раніше отриману інформацію щодо його місця проживання в м. Запоріжжі. Він звернувся до візаві із запитанням, на що ОСОБА_5 відповів : « …- Знаю этого человека опосредовано. С этой квартиры я уже съехал. Когда переехал, только потом узнал, что она ему принадлежит…».

Як в установлено в суді, відповідно до структури тексту одним із видів інтерв»ю є інтерв»ю – діалог, яке являє собою бесіду за схемою « питання + відповідь». Журналіст одночасно з основними питаннями ставить співрозмовнику уточнюючі, додаткові питання, за їх допомогою направляє бесіду в потрібне русло, з»ясовує деякі нюанси, цікаві деталі, факти, що надає процессу розмови відповідної драматургії, інтонаційного багатства і робить матеріал розмови сюжетним, інтригуючим.

За своєю структурою матеріал « ОСОБА_6 : скандал с антиографом – это отвлечение внимания от продажи оружия с целью дистабилизации ситуации в Запорожской области» є інтерв»ю – діалогом, яке побудовано за схемою « питання + відповідь».

Оцінювати фразу журналіста ОСОБА_3 « ОСОБА_1 живете в Запорожье в квартире ОСОБА_7», у даному конкретному випадку, необхідно у контексті цілої фрази наступного змісту « Завершая беседу. Вы живете в Запорожье в квартире ОСОБА_7. Знаю, что у вас с ним хорошие отношения…»

Звертає на себе увагу те, що кінець зазначеної фрази позначений розділовим знаком у вигляді трьох поставлених поряд крапок, яким позначають на письмі незакінченість або перерваність висловлення.

Вказане свідчить про незакінченість поставленого ОСОБА_3, як журналістом запитання.

Однак, подальша пряма мова ОСОБА_5 у спірному матеріалі : « - С этой квартиры я уже съехал. Когда переехал, только потом узнал, что она ему принадлежит. Когда переехал, только потом узнал, что она ему принадлежит. Когда собирался в Запорожье, попросил близких друзей найти мне жилплощадь. Ко мне привели женщину – подписал с ней договор. Я не знал кому принадлежит квартира. Со временем узнал от соседей», свідчить про те, що респондент ( ОСОБА_5І.) зрозумів суть незавершеного питання, і надав на нього відповідь.

Зазначене підтверджується, у тому числі і відеозаписом інтерв»ю – діалога, проглянутому в суді.

Аналіз структури статті, її змісту свідчить про те, що оспорювана позивачем фраза не носить стверджувального характеру, а носить характер оціночних суджень на основі отриманої інформації з різних джерел і є суб»єктивною думкою журналіста.

Так, матеріалами справи підтверджено оприлюднення 22.10.2011 року на інтернет – ресурсі www. subbota. сom. ua. в розділі « Запорожье Криминальное» матеріалу під назвою « Где живут запорожские богачи», який містить, зокрема й інформацію про ОСОБА_4 з відтворенням його слів у лапках. Так, вказана стаття містить наступну інформацію « Владелец ТМ «Хортиця», бизнесмен и депутат городского совета ОСОБА_7, в отличие от большинства состоятельных людей Запорожья, предпочитает жить в квартире. Около четырех лет назад он обосновался в доме по улице Украинской. Там бизнесмен живет на самом верхнем этаже, занимая четырехкомнатную квартиру. Сам дом поистине можно назвать « звездным». Ведь соседи ОСОБА_7 – не менее известные в городе люди. Один из них – депутат областного совета ОСОБА_10. « Я знаю своих соседей, и мы с ними в прекрасных отношениях. У нас даже есть своя традиция – вместе встречать Новый Год. Около часа носи мы собираемся с соседями во дворе дома, чтобы вместе отметить праздник»- поделился он с « Субботой плюс» ( т.1, а.с.165-169, а.с.208-212).

Наявність вказаного матеріалу підтверджує покази відповідача ОСОБА_3 про те, що спірна інформація, яку він використовував як журналіст у інтерв»ю з ОСОБА_5 була ним отримана із відкритих в мережі Інтернет джерел та друкованих засобів масової інформації.

Надалі, в пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 року №1 зазначено, що суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12.02.2004 року на 872 засіданні Комітету ОСОБА_8 Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_11 Європи. Зокрема, в даній Резолюції вказується, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади або користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Так, практика Європейського суду показує, що вирішуючи питання про порушення права на захист приватного життя , наявності або відсутності порушення права на свободу висловлювання, що підпадають під діє статей 8, 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, він обов»язково розглядає питання про статус особи, визначаючи, чи є воно « публічним». Це пов»язано з тим, що межі допустимої критики відносно публічної особи значно ширші, ніж по відношенню до звичайного громадянина. Адже публічна особа завдяки своїй публічній діяльності неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу своїх слів і вчинків,

До публічних осіб, поза сумнівом, можна віднести політиків, державних службовців вищого рангу, відомих бізнесменів і тому подібне,що випливає із висновків, що містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах : « Лінгенс проти Австрії», « Фресо і Руар проти Франції», « Фельдек проти Словаччини».

Межі допустимої критики відносно підприємців, активно задіяних в справах великих публічних компаній, ширше, ніж відносно приватних осіб. До такого висновку Європейський суд прийшов в результаті розгляду справ « Фресо і Руар проти Франції», « Файд проти Сполученого королівства».

У статтях 3,4,6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посали або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися « виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

З позову вбачається, що ОСОБА_4 є Головою наглядової ради холдингу Global Spirits, який є одним із найбільших виробників алкоголю в СНД, відомий своєю благодійною діяльністю, успішний бізнесмен України, входить до першої десятки кращих менеджерів України за версією журналу « Компаньйон», що підтверджено наданими позивачем роздруківками з мережі Інтернет, дипломами, подяками.

Таким чином, зазначені обставини, та аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчать про те, що позивач є публічною особою.

Надалі, сторонами не заперечується, що ОСОБА_5, відповідно до Закону України « Про державну службу», є державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «А», тобто є публічною особою.

Публічні особи, як було зазначено вище неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Tarsasag a Szabadsagyogovokert проти Угорщини” від 14 квітня 2009 року надання публічним особам можливості цензурувати пресу та суспільну дискусію, прикриваючись захистом своїх особистих прав, було б фатальним для свободи вираження поглядів у царині політики. Вимога не публікувати матеріал, який стосується питань публічного інтересу, є неправомірною, адже є формою цензури і суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Аналіз спірної інформації свідчить про те, що вона не містить фактичних даних про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише надає можливість читачам проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно власних суб»єктивних переконань.

З урахуванням зазначеного, інформація щодо позивача, яка надана у оспорюваній статті, не суперечить вимогам закону, та є втіленням положень статті 10 Європейської Конвенції з прав людини.

Надалі, як зазначалося вище, обов»язковою складовою для позову про захист честі, гідності та ділової репутації є порушення особистих немайнових прав поширенням недостовірної інформації, тобто яка або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров»я, право на безпечне для життя і здоров»я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості ( стаття 270 ЦК України).

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства засадами судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності сторін, встановлений у Основному Законі України, знайшов своє відображення у статті 12 ЦПК України, якою передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що спірною фразою журналіста порушені його особисті немайнові права такі як недоторканість особистого і сімейного життя. Твердження позивача про те, що подана у статті необмеженому колу осіб недостовірна інформація про позивача, фактично створює у споживачів такої інформації враження про наявність у позивача прихованих податкових зобов»язань, а також на наявність певного неформального зв»язку між позивачем та ОСОБА_5 або намагання позивача встановити такой зв»язок, як на думку суду, є його особистим враженням та його особистою думкою.

Отже судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 – автор спірного матеріалу реалізував конституційні права на свободу думки і слова, поширюючи інформацію, діяв добросовісно, отримавши інформацію із відкритих в мережі Інтернет джерел та друкованих засобів масової інформації ; поширена інформація є оціночним судженням ; позивачем, як публічною особою, не надано доказів на підтвердження порушення його особистих немайнових прав.

Стосовно відповідача – ТОВ « Вісті-Інформ» слід зазначити таке.

ТОВ « Вісті-Інформ», відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію інформаційного агентства яу суб»єкта інформаційної діяльності серії КВ № 433-295Р від 11.11.20115 р., та згідно із Законами України « Про інформацію», « Про інформаційні агентства», « Про друковані засоби масової інформації ( пресу) в Україні», є засобом масової інформації ( т.1, а.с.174).

Метою діяльності ТОВ « Вісті-Інформ» є надання інформаційних послуг.

Відповідно до Закону України « Про інформаційні агентства» свобода діяльності інформаційних агентств гарантується Конституцією України та чинним законодавством.

Повідомлення новин, засноване на інтерв»ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один із найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль « сторожового пса суспільства « ( рішення у справі «The Observer and The Guardian v the United Kingdom» від 26 листопада 1991 року). У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговернню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин ( рішення у справі « Газета «Україна-Центр» проти України» заява від 15 липня 2010 року № 16695/04, остаточне 15 жовтня 2010 року).

Відповідно до статті 35 Закону України « Про інформаційні агентства» інформаційне агентство, суб»єкти діяльності інформаційних агент не несуть відповідальності за розповсюдження інформації, яка не відповідає дійсності, принижує честь і гідність громадян та організацій, порушує їх права і законні інтереси або являє собою зловживання свободою діяльності інформаційних агентств і правами журналіста, якщо ця інформація зокрема є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб»єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Вказана норма кореспондується із пунктом 3 статті 42 Закону України « Про друковані засоби масової інформації ( пресу) в Україні».

Викладення матеріалу на веб-сайті ТОВ « Вісті-Інформ», що є предметом оскарження, є відтворенням виступу ОСОБА_5, що відбувався в рамках інтерв»ю.

Враховуючи вимоги статті 35 Закону України « Про інформаційні агентства» та статті 42 Закону України « Про друковані засоби масової інформації ( пресу) в Україні» за таких обставин ані редакція, ані журналіст, не несуть відповідальності за публікацію відомостей.

На підставі установлених проаналізованих обставин у сукупністю з нормами матеріального права, чинного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 32, 34 Конституції України, частиною першою статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, статтями 3,4,6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872 –му засіданні Комітету ОСОБА_8 Європи, статтею 23, частиною першою статті 200, статтями 277, 280, частиною першою статті 302 ЦК України, частиною першою статті 30, частиною другою статті 47-1 Закону України « Про інформацію», суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_4 ( адреса : 94213, АДРЕСА_1) до товариства з обмеженою відповідальністю « Вісті-Інформ» ( місцезнаходження : 69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 152), ОСОБА_3 ( зареєстроване місце проживання : 69002 АДРЕСА_2) про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 30-денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення буде складено 7 березня 2019 року.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя : Н.Г.Скользнєва

25.02.2019