Рішення № 80358791, 11.03.2019, Волноваський районний суд Донецької області

221/7692/18

2/221/259/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2019 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі:

головуючої – судді ПИСАНЕЦЬ Н.В.

при секретарі – Метьолкіній Н.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Будинкоуправління №2» м.Волноваха про визнання незаконним та скасування наказів про догани –

В С Т А Н О В И В:

05 листопада 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до Приватного підприємства «Будинкоуправління №2» м. Волноваха (далі - ПП «Будинкоуправління №2» м. Волноваха) про визнання незаконними та скасування наказів про догани.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначила, що на підставі постанови Апеляційного суду Донецької області від 14.08.2018 року, було встановлено факт наявності трудових відносин між нею та ПП «Будинкоуправління №2» м. Волноваха починаючи з 01 січня 2017 року, також визнано незаконним звільнення її із займаної посади та поновлено на попередній роботі на посаді «сторож» у вказаному підприємстві з 16 квітня 2017 року, а також стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Однак, виконання вищевказаного судового рішення відповідачем не відбулось, останнім не було допущено її до роботи, та наказом ПП «Будинкоуправління №2» м. Волноваха від 03.09.2018 року №47 на неї накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани у зв’язку із відсутністю на робочому місці 30 серпня 2018 року та 31 серпня 2018 року. Також наказом ПП «Будинкоуправління №2» м. Волноваха від 01.10.2018 року №49 на неї накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани у зв’язку із відсутністю на робочому місці у вересні 2018 року. Вказані накази позивачем були отримані поштою 22.10.2018 року. Позивач вважає їх незаконними, оскільки саме відповідач не допустив її до роботи у ці дні, мотивуючи необхідністю підписання нею договору про повну матеріальну відповідальність, якій вона відмовилась підписувати. У зв’язку із такими діями відповідача, вона письмово зверталась до нього за роз’ясненнями та викликала працівників поліції, про що є письмові докази, долучені до матеріалів провадження. Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ № 47 від 03.09.2018р. та наказ №49 від 01.10.2018р.

Ухвалою від 16.11.2018р. було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

Позивач ОСОБА_4, будучи сповіщеною про час та дату розгляду справи, до зали суду не з’явилась.

Присутній у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, надав відповідь на відзив, направлений відповідачем у справі.

Представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3, присутні у залі суду, позовні вимоги не визнали, надали відзив на позов, долучений до матеріалів провадження. Зазначали про відсутність згоди ОСОБА_4 на підписання договору про повну матеріальну відповідальність – як належну підставу для не допуску її до роботи, у зв’язку з чим просять відмовити у задоволенні її позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсягу з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.81 ЦПК України кожна із сторін зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідно до ст. 263 ч.5 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Вимогами ст. 82 ч.4 ЦПК України визначено, що звільненими від доказування є обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У судовому засіданні встановлено, на підставі постанови Апеляційного суду Донецької області від 14.08.2018 року, було встановлено факт наявності трудових відносин між ОСОБА_4 та ПП «Будинкоуправління №2» м. Волноваха починаючи з 01 січня 2017 року, також визнано незаконним звільнення її із займаної посади та поновлено на попередній роботі на посаді «сторож» у вказаному підприємстві з 16 квітня 2017 року, а також стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Зі змісту відзиву відповідача вбачається, що у виконання вищевказаного судового рішення, позивачу було запропоновано стати до роботи з 30 серпня 2018 року. В день виходу на роботу 30 серпня 2018 року, позивачку ОСОБА_4 не було допущено до роботи старшим майстром ОСОБА_5, із посиланням на відсутність її підпису у новому строковому договорі, посадовій інструкції, а також договорі про повну матеріальну відповідальність. 31 серпня 2018 року позивача ОСОБА_4 також не було допущено до роботи при таких самих обставинах, та на тих же підставах.

Вказані обставини були визнані та оголошені у судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_3 Вважаючи свої дії у не допуску до роботи ОСОБА_4 законними та обґрунтованими, наказом №47 від 03.09.2018р. її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за прогул.

Також у судовому засіданні встановлено, та ці обставини не спростовуються сторонами, що на тих самих підставах, ОСОБА_4 не було допущено до роботи й 01.09.2018р., 04.09.2018р., 06.09.2018р., 08.09.2018р., 11.09.2018р., 13.09.2018р., 15.09.2018р., 18.09.2018р., 20.09.2018р., 23.09.2018р., 25.09.2018р., 27.09.2018р., 29.09.2018р. Вважаючи ці дії у не допуску до роботи ОСОБА_4 законними та обґрунтованими, наказом №49 від 01.10.2018р. її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за прогул.

Відповідно до вимог ст. 40 ч.1 п.4 КЗпП України, прогулом визнається відсутність працівника на роботі, у тому числі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Також, згідно зі ст. 147 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується до працівника лише у випадку порушення ним трудової дисципліни.

Згідно зі ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Постановою Пленуму ВСУ від 06 грудня 1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з’ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни.

Відмова працівника дати письмові пояснення не перешкоджає накладенню на працівника відповідного стягнення.

Дана норма узгоджується з правовою позицією, викладеною ВСУ в Постанові від 19.10.2016 року № 6-2801 цс 15, згідно якої пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Проте, жодних вимог чи пропозицій з боку відповідача стосовно надання письмових пояснень позивачу ОСОБА_4 зроблено не було, службова перевірка відповідачем не проводилась. Позивачем особисто з’ясовувались підстави не допуску її до роботи шляхом звернення у письмовій формі до керівництва ПП «Будинкоуправління №2» м. Волноваха та про існування оскаржуваних наказів їй стало відомо після їх отримання поштою у жовтні 2018 року.

Також суд зазначає, що зміст оскаржуваних наказів №47 від 03.09.2018р. та №49 від 01.10.2018р. не відповідає вимогам діючого законодавства, та вважає їх такими, що складені із істотними його порушеннями, а саме – у наказі №49 від 01.10.2018р. – не зазначені дні прогулу та їх час, а вказано лише: «…а именно втечении всего сентябрь месяца пропуск работы без уважительной причины… ». У наказі №47 від 03.09.2018р. не вказаний час прогулу 30.08.2018р. та 31.08.2018р., що суперечить правовій позиції ВСУ від 22.09.2010 р. у справі № 6-22007св09.

Спонукання відповідачем позивача до укладання нового трудового договору, шляхом не допуску її до роботи – є порушенням її прав як працівника та людини, та не відповідає вимогам ч.ч.1,6 ст. 43 Конституції України, якою передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Встановивши вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову суд прийшов до висновку про визнання оскаржуваних наказів такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки їх зміст протирічить дійсним підставам відсутності на роботі ОСОБА_4, які є поважними, оскільки викликані поведінкою самого відповідача.

Відповідно до вимог ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, у зв’язку із звільненням позивача від сплати судового збору, підлягають стягненню з відповідача на користь держави 704,80 грн.

Керуючись ст. ст.2,10-13,258,259,265,268,280-283 ЦПК України, ст..ст.147-149 КЗпП України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4 – задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Приватного підприємства «Будинкоуправління №2» м. Волноваха від 03.09.2018 року №47.

Визнати незаконним та скасувати наказ Приватного підприємства «Будинкоуправління №2» м. Волноваха від 01.10.2018 року №49.

Стягнути з Приватного підприємства «Будинкоуправління №2» м. Волноваха на користь держави на р/р №31211256026001 код класифікації доходів бюджету: 22030106, код банку отримувача 899998, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ: 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляції протягом 30-ти днів після проголошення рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У повному обсязі рішення суду складене 07 березня 2019 року.

Суддя: Н.В.Писанець