Ухвала суду № 80356402, 21.02.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9041/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г.,

при секретарі судових засідань Шевченко А.В.

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Гладкового А.В.,

захисника Поліщука Д.І.,

підозрюваного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві Іванова В.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12019100060000755 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, -

В С Т А Н О В И В:

21.02.2019 у провадження слідчого судді Ільєвої Т.Г. надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві Іванова В.І., за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 Гладкова А.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12019100060000755 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим відділом Печерського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного 19.02.2019 до ЄРДР за № 1201910060000755, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених, ч. 2 ст. 289 КК України.

Суть підозри сторона обвинувачення зводить до того, що досудовим розслідуванням встановлено, що 19.02.2019 близько 15 год. 00 хв., невстановлені особи знаходячись за адресою: м. Київ вул. Липська 5, незаконно заволоділи автомобілем марки «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, сірого кольору, 2018 року випуску, який належить ДП «Агентство місцевих доріг Полтавської області».

19.02.2019 року у ОСОБА_3 та невстановленої особи, виник умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом. Так, перебуваючи, за адресою: м. Київ, вул. Липська, 5, ОСОБА_3 та невстановлена особа, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи при собі заготовлені раніше спеціалізовані пристрої для сканування, безконтактного доступу, та приведення в дію двигунів автомобілів, побачивши припаркований на узбіччі проїжджої частини транспортний засіб марки «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, сірого кольору, 2018 року випуску, що належить ДП «Агентство місцевих доріг Полтавської обл.», вирішив незаконно заволодіти вищевказаним транспортним засобом.

Так, 19.02.2019 року, близько 15 год. 30 хв., ОСОБА_3, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, переконавшись та вважаючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та не може завадити вчиненню протиправних дій, з метою обернення на свою користь чужого майна, прослідував до місця стоянки автомобіля марки «Toyota Camry» р.н. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2, сірого кольору, 2018 року випуску, за вищевказаною адресою, та використавши заздалегідь підготовані спеціалізовані пристрої для сканування, безконтактного доступу та приведення в дію двигуна автомобілів, проник до салону та сівши за кермо вищевказаного транспортного засобу, ОСОБА_3, не бажаючи припиняти свої злочинні дії, спрямовані на незаконне заволодіння вищевказаним транспортним засобом, з метою доведення до кінця злочинного умислу спрямованого на незаконне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих спонукань, запустив двигун та розпочав рух на вищевказаному автомобілі з місця вчинення злочину, тим самим виконавши всі дії спрямовані на незаконне заволодіння транспортним засобом, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди.

Після чого, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд.

Крім цього, 19.02.2019 за адресою: м. Київ, вул. Ольжича, 5, працівниками поліції було виявлено та затримано ОСОБА_3 який керував транспортним засобом марки «Toyota Camry» р.н. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2, сірого кольору, 2018 року випуску, який в подальшому було вилучено, та повернуто на відповідальне зберігання власнику.

Обґрунтовуючи внесене клопотання слідчий вважає наявними підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.

Слідчий зазначає про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, що підозрюваний, перебуваючи на волі матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, чи вчинити інше правопорушення, а інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки останнього, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідність застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обставини, встановлені під час досудового розслідування, на думку слідчого, виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.

Копія клопотання та матеріалів, на його обґрунтування, у відповідності до ч. 2 ст. 184 КПК України надані підозрюваному 21.02.2019 о 13-00 год.

Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Підозрюваний та захисник в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Судовим розглядом встановлено, що 19.02.2019 за адресою: м. Київ, вул. Ольжича, 5, працівниками поліції було виявлено та затримано ОСОБА_3 який керував транспортним засобом марки «Toyota Camry» р.н. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2, сірого кольору, 2018 року випуску, який в подальшому було вилучено, та повернуто на відповідальне зберігання власнику.

20 лютого 2019 року ОСОБА_3, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого, ч. 1 ст. 289 КК України, у рамках кримінального провадження № 12019100060000755.

21 лютого 2019 року ОСОБА_3 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме:

1.Протоколом допиту свідка ОСОБА_6

2.Протоколом допиту свідка ОСОБА_7

3.Протоколом допиту свідка ОСОБА_8

4.Протоколом допиту свідка ОСОБА_9;

5.Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками.

6.Протоколом допиту свідка ОСОБА_10

7.Протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_3 у вчиненні злочину від 19.02.2019.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.

Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Так, під час судового розгляду клопотання встановлено, що підозрюваний ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування, так як останній підозрюється у вчиненні злочину за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, який у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. Окрім цього, ОСОБА_3, мав на меті уникнути відповідальності шляхом переховування від працівників поліції.

Сторона обвинувачення вказує, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства було встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3, покладається необхідність запобігти спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду. На даний час ОСОБА_3 безробітний, не навчається і не має постійного джерела доходів. Крім цього, ОСОБА_12 може чинити незаконний вплив на потерпілого, вчиняти нові кримінальні правопорушення і мати контакт з іншими співучасниками вчинення кримінального правопорушення.

Слід зазначити, що в противагу вказаним ризикам сторона захисту не навела будь-яких аргументів, які б спростовували зокрема, що підозрюваний не буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, чи вчинити інше правопорушення.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_3, а також приймає до уваги те, що підозрюваний, одружений, на утримання має малолітню дитину, разом з тим на даний час не працює, офіційного або неофіційного джерел доходів не має, соціально-корисною працею не займається, соціальні зв'язки опосередковані, майновий стан, та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді про наявність ризиків, які наведені вище, а для їх запобігання, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м'якого запобіжного заходу, як на тому наполягала сторона захисту.

Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3, у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій, з чим сторона захисту не погоджується, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

При визначенні ОСОБА_3 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що застава у межах відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України здатна забезпечити виконання ОСОБА_3, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків, а тому приходить до висновку, про необхідність визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у межах 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає в сумі 37 060 грн., оскільки внесення застави, саме в такому розмірі, на думку суду, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та як з урахуванням вказаних обставин, розмір застави на якому наполягав орган досудового розслідування є надмірно обтяжливим та таким, що не виправдує мету застосування запобіжного заходу.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 19 квітня 2019 року включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019100060000755.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме в сумі 37 060 грн., зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання слідчому/прокурору, який здійснює досудове розлідування у кримінальному провадженні № 12019100060000755 свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками, визначеними прокурором, слідчим, слідчим суддею чи судом.

Застава може бути внесена, як самими підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

Отримувач ТУДСАУ у м. Києві

ЄДРПОУ банку: 26268059;

МФО 820172;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ.

р/р 37318005112089 ;

призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Термін обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 19 квітня 2019 року включно.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави підозрюваним ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Т.Г. Ільєва