Ухвала суду № 80348716, 11.03.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/783/19

№ провадження 1-кс/208/658/19

УХВАЛА

Іменем України

11 березня 2019 р. м. Кам'янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1, при секретарі – Сухомлін Є.О., за участю: прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2, слідчого СВ Кам’янського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_3, захисника – ОСОБА_4, підозрюваного ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам’янське Дніпропетровської області клопотання слідчого СВ Кам’янського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно підозрюваного:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, розлученого, на утриманні має неповнолітню доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, затриманий в порядку передбаченому ст.ст. 208, 209, 281 КПК України 11.03.2019 року об 12.00 годині, раніше судимого:

- 20.10.2004 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки, постанова Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 15.09.2004 року про відміну іспитового строку та направлення до Жовтоводського ВК (№26) Дніпропетровської області. Звільнився по постанові Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 21.01.2005 року згідно ст.408-2 КПК України, ст.78 ч.2 КК України, постанова про відміну іспитового строку відмінена, запобіжний захід змінений на підписку, звільнений з зали суду;

- 20.10.2004 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки;

- 12.09.2014 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська за ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 185 КК України, на підставі ст. 75 КК України до іспитового строку терміном на 2 роки;

- 21.02.2018 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська за ч.1 ст. 185 КК України. Кримінальне провадження припинено на підставі ст.284 ч.1 п.7 КПК України;

- 28.09.2018 року до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська спрямовано обвинувальний акт за ст.ст. 186 ч.2, 185 ч.2 КК України;

- 31.10.2018 року до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська спрямовано обвинувальний акт за ст.ст. 186 ч.2, 309 ч.1 КК України;

- 02.11.2018 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;

- 29.12.2018 року до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська спрямовано обвинувальний акт за ч. 3 ст. 185 КК України;

в с т а н о в и в:

Слідчий СВ Кам’янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту відносно підозрюваного ОСОБА_5, разом із клопотанням про дозвіл на затримання з метою приводу для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, яке було розглянуто та задоволено за Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04.03.2019 року.

Своє клопотання слідчий обґрунтував тим, що метою застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення за ч.2 ст.186 КК України, та наявність ризиків, що передбачені ст..177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні слідчий СВ Кам’янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 підтримав своє клопотання, посилаючись на обставини викладені в ньому та просить суд застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України, підозра є обґрунтованою та вина ОСОБА_5 підтверджена зібраними доказами, в тому числі показами потерпілого та свідків,речовими доказами, протоколом впізнання за участю потерпілого та свідків та іншими зібраними доказами в їх сукупності, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п.1, 3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

В судовому засіданні прокурор Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2 підтримав клопотання у повному обсязі, пояснив, що заявлені ризики є цілком обґрунтовані. Також враховуючи тяжкість злочину в якому підозрюється ОСОБА_5, особу підозрюваного, а тому ризики згідно до ст.. 177 КПК України, заявлені слідчим у клопотанні є обґрунтованими.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні не оспорюючи факти викладені у клопотанні, зазначив про обґрунтованість пред’явленої йому підозри, на своє визнання вини та каяття у скоєному. Підтвердив що 11.03.2019 року його було затримано об 12.00 годині, і в той же час вручена підозра у скоєнні злочину за ч. 2 ст. 186 КК України, та клопотання про обрання запобіжного заходу. До цього 25.01.2019 року з його участю було проведено пред’явлення осіб для впізнання, де потерпілий вказав на нього як на особу що скоїла відносно потерпілого злочин. Він був обізнаний про те що ведеться по справі досудове розслідування. Вказав слідчому своє місце мешкання вул. Цимлянську, але потім залишив це місце мешкання з причини сварки між ним та матір’ю, після чого переїхав до лівобережної частини міста. Дійсно останній вирок відносно нього був ухвалений Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська 02.11.2018 року, де йому було призначено покарання з застосуванням ст.. 75 КК України, та покладенням обов’язків передбачених ст. 76 КК України. Що таке іспитовий строк та наслідки вчинення під час іспитового строку він розумів і був обізнаний. Вчинив злочин, бо мав залежність від наркотичних засобів. Має дитину, а тому хоче її утримувати і зобов’язується не вчиняти більше злочинів. Також в Дніпровському районному суді відносно нього розглядається справа за ч. 3 ст. 185 КК України, по суті справа ще не розглянута. Сьогодні відносно нього також розглядалася справа за КУпАП, так як він порушив громадський порядок та справляв свої потреби у громадському місті.

Захисник ОСОБА_4 враховуючи позицію підзахисного, вважав що доцільним буде запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, так як ОСОБА_5 має місце проживання, хоч і не офіційно але підробляє, має на утриманні дитину, якій бажає допомагати та відшкодувати потерпілому збиток, а тому саме домашній арешт у нічний час забезпечить належну поведінку підзахисного.

Вислухавши сторони, вивчивши клопотання, підстави та обґрунтування покладені в його обґрунтування, приходжу до наступного:

Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішення питання судом щодо обрання міри запобіжного заходу у відповідності до положень чинного законодавства відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог пункту (с) ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких надано у зазначеній статті.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст. 177 КПК.

Як встановлено судом, 11.03.2019 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, ч.2 ст.186 КК України.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів кримінального провадження, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ч.2 ст.186 КК України кримінального правопорушення, що підтверджується: показами потерпілого та свідків,речовими доказами, протоколом впізнання за участю потерпілого та свідків та іншими зібраними доказами в їх сукупності.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Нечипорук і Йонкало проти України" в пункті 175 зазначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

В ході розгляду клопотання, ОСОБА_5 зазначив що факти викладені в підозрі відповідають місцю події, учасникам події, часу та місце події є відповідними.

Фактичні данні щодо обставин що мають значення для кримінального провадження, надання їм оцінки та встановлення кваліфікаційних складових злочину або їх спростування, не вирішуються судом під час розгляду даного клопотання, а тому і не можуть оцінюватися судом з зазначених підстав.

Але обґрунтованість підозри у скоєнні ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, підтверджена поясненнями самого ОСОБА_5 щодо обґрунтованості підозри та не оспорювання фактичних даних зазначених в підозрі та клопотанні, протоколом впізнання від 25.01.2019 року згідно до якого саме потерпілий серед пред’явлених йому осіб для впізнання вказав на ОСОБА_5 як особу, яка відносно нього вчинила злочин, протоколом допиту свідка ОСОБА_7, яка підтвердила що 13.01.2019 року раніше незнайома особа прийшла з її сином до них додому та просив її закласти мобільний телефон Meizu чорного кольору, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8.

Крім того, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до висновку про наявність передбаченого п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України ризику того, що вказана особа не дотримується покладних на нього обов’язків, а особливо те, що останній підозрюється у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення за ознаками ч.2 ст.186 КК України, та є особою яка раніше неодноразово судима за корисливі злочини, що ОСОБА_5 підозрюється у скоєні тяжкого злочину, не має постійного місця роботи та доходу, стійких соціальних зв’язків, а тому заявлені ризики стороною досудового слідства, що ОСОБА_5 у подальшому не буде дотримуватись покладених на нього обов’язків є обґрунтованими.

Суд, не погоджується з доводами захисту про необхідність заміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з огляду на наступне.

Так відповідно до КПК України, підозрюваний та його захисник має право звернутися з клопотанням про заміну запобіжного заходу.

В той же час, суд не відхиляє доводів на користь підозрюваного, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи. (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім того жоден із запобіжних заходів, не пов’язаних з примусовим позбавленням волі підозрюваного ОСОБА_5, в тому числі й домашній арешт, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків, а тому, враховуючі характеризуючи данні на особу, підстав для застосування більш м’якого виду запобіжного заходу, який би забезпечив виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, не вбачається.

А тому, оцінивши в сукупності встановлені в ході розгляду клопотання обставини, а також доведеність слідчим та прокурором заявлених ризиків (п. 1,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України), доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинувачуваним обов’язків, передбачених КПК України, крім випадків передбачених ч. 4 цієї статті.

На підставі вище зазначеного та керуючись ст.ст.176-179, 184, 186, 193, 194, 196, 207, 211 КПК України, -

постановив:

Клопотання слідчого СВ Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, - задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який рахувати з часу його затримання, а саме з 12.00 години 11.03.2019 року.

Строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою, строком до 02.05.2019 року, включно.

Визначити ОСОБА_5, розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 38420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень, після внесення якої ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 строком на 2 (два) місяці обов'язки, передбачені п.п.1-3, 8 ч.5 ст.194 КПК України, а саме: 1) прибувати за викликом до суду; 2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну - невиконання яких, тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена протягом п’яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Івченко Т. П.