Рішення № 80348712, 01.03.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/4400/18

№ провадження 2/208/1347/19

РІШЕННЯ

Іменем України

01 березня 2019 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Стомаченко О.В., представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_7, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Органу опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам?янської міської ради Сокуренко Христини Сергіївни,

Учасники справи

позивач ОСОБА_5,

відповідач ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб адміністрації Заводського району Кам?янської міської ради, Орган опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам?янської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб адміністрації Заводського району Кам?янської міської ради, Орган опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам?янської міської ради про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

I.Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Позивач ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом визнання особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

У своєму позові позивач просить суд усунути перешкоди в користуванні нею квартирою АДРЕСА_1, визнавши ОСОБА_2, ОСОБА_6, таким, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.

В обґрунтуванні позову позивач зазначила, що відповідач є її сином, ОСОБА_6 є її онукою. Вона є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідач, як одружився в 1995 році в квартирі не проживав, його дитина в квартирі ніколи не проживала, тільки в серпні 2015 року була зареєстрована. Вона не чинить перешкоди в користуванні квартирою відповідачу, але він не користувався та не користується квартирою. Зазначила, що зареєстровані особи перешкоджають їй оформити субсидію в квартирі.

II. Заяви, клопотання позивача, відповідача.

В судове засідання позивач ОСОБА_5 не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилалась на обставини зазначені в позові.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, пояснив, що він не проживає в квартири з 1995 року з часу одруження, але з 2013 року доглядає мати дружини, яка є інвалідом першої групи.

Представник відповідача в судовому засіданні ОСОБА_3 позовні вимоги не визнає.

Представник Органу опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам?янської міської ради Сокуренко Х.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, та надала висновок про доцільність визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Представник Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб адміністрації Заводського району Кам?янської міської ради в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за відсутністю представника, винести рішення на розсуд суду.

III. Процесуальні дії по справі.

03 вересня 2018 року ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено дату судового засідання.

Представником відповідача ОСОБА_3 до суду надано відзив на позов, в якому посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 тимчасово відсутній в квартирі, в зв'язку з тим, що останній доглядає за інвалідом 1 групи. Також в 2017 році відповідачем за власні кошти проводилась заміна каналізаційних труб в спірній квартирі.

До суду надані письмові пояснення свідків, а саме сусідів, які проживають в будинку АДРЕСА_1 області, які підтвердили те, що відповідач зі своєю донькою в квартирі не проживає.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1, що вбачається з рішення суду від 24.06.2009 року та інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.6, 7).

Відповідно до довідки про склад сім?ї № від 02 липня 2018 р. в квартири АДРЕСА_1 зареєстрованим значаться ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5 (а.с.10).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 з 1995 року, що підтверджується актом про не проживання від 02 липня 2018 року, що також не заперечується відповідачем (а.с.11).

Як вбачається з матеріалів справи, у висновку наданого Органом опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам?янської міської ради, зазначено,що ОСОБА_1 та його дитина ОСОБА_6 в квартирі не проживають, приміщенням не користуються, позивачу це перешкоджає оформити субсидію. ОСОБА_1 повідомив, що реєстрація в квартирі йому необхідна не для того, щоб користуватись квартирою, а для того щоб квартиру не змогли продати.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 області, тобто у відповідача є житло яким можливо користуватись.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 перебуває на обліку управління соціального захисту населення адміністрації Заводського району Кам?янської міської ради як одержувач компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам першої групи - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою, яка видана управлінням соціального захисту населення адміністрації Заводського району Кам?янської міської ради № 150 від 16.01.2019 року.

Ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивачем обраний спосіб захисту, що відповідає вимогам ч.2 ст.16 ЦК України.

Згідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір із житлових відносин, до яких застосовуються положення ЦК України, ЖК України.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Суд, вислухавши представників сторін, відповідача, представника третьої особи, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом встановлено, що відповідач без поважних причин не проживає в квартирі з 1995 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 64, ч. 3 ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника житлового приміщення віднесено дружину (чоловіка) власника житла (якщо стосовно цього житла у подружжя не виникло право спільної власності), їх дітей та батьків, а також інших осіб, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть з ним спільне господарство.

Згідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Як роз'яснено п. 34 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР;стаття 405 ЦК).

Таким чином, при вирішенні питання про втрату членом сім'ї власника житла права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягає як строк його відсутності, так і поважність причини такої відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. №3477-ІV визначено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Так, у частині першій ст.1 Першого протоколу до Конвенції «Захист власності» передбачено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

З огляду на вказане, право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважитися.

З положеннями частини першої ст.1 Першого протоколу до Конвенції в повній мірі кореспондуються і приписи частин першої та другої ст.321 Цивільного кодексу України, якими, зокрема передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

VI. Висновки суду.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, а тому, суд, оцінюючи добуті в судовому засіданні докази, приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з тих підстав, що відповідач ОСОБА_2 не користується квартирою без поважних причин з 1995 року, що не заперечувалось в судовому засіданні відповідачем, а ОСОБА_6 взагалі ніколи не проживала в квартирі, тільки була зареєстрована в квартирі з 2015 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

VII. Розподіл судових витрат.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог, на підставі ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 704,80 грн. з відповідача, що документально підтверджено.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 15, 16, 317, 319, 383, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 64, 72, 150, 156 ЖК України ст.ст. 5,7, 19, 89, 175, 268, 272, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб адміністрації Заводського району Кам?янської міської ради, Орган опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам?янської міської ради про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1, шляхом визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, та малолітню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.

Стягнути судовий збір з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 в розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості сторін:

Позивач ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, адреса проживання: АДРЕСА_3.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб адміністрації Заводського району Кам?янської міської ради, код ЄДРПОУ 04052519, адреса пр. Свободи, 2/1 м. Км?янське; Орган опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам?янської міської ради, код ЄДРПОУ 04052519, адреса пр. Свободи, 2/1 м. Км?янське

Суддя Похваліта С. М.