Ухвала суду № 80345726, 11.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

11 березня 2019 року м. Київ № 826/7302/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Громадянина Грузії ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

Громадянин Грузії ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Київській області, у якій з урахуванням уточнень позовної заяви просить:

- визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Київській області, щодо неповного розгляду заяви, шукача захисту на території України гр. Грузії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у справі від 14.09.2017 № 2017KYIV0121;

- рішення Державної міграційної служби України від 27.04.2018 №145-18 визнати протиправним та скасувати;

- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Київській області повторно розглянути заяву шукача захисту на території України гр. Грузії Грузії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у справі від 14.09.2017 №2017KYIV0121.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2018 позовну заяву Громадянина Грузії ОСОБА_2 повернуто.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2018 апеляційну скаргу Громадянина Грузії ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2018 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Під час розгляду справи судом установлено, що у провадженні судді Окружного адміністративного суду м. Києва Аверкової В.В. перебувала адміністративна справа № 826/11056/18 за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Київській області, Державної міграційної служби України, у якому позивач просив:

- визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Київській області щодо неповного розгляду заяви, шукача захисту на території України гр. Грузії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у справі від 14.09.2017 №2017KYIV0121;

- повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 03.05.2018 визнати незаконним;

- рішення Державної міграційної служби України від 27.04.2018 №145-18 визнати протиправним та скасувати;

- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Київській області повторно розглянути заяву шукача захисту на території України гр. Грузії Грузії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у справі від 14.09.2017 №2017KYIV0121.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2018 у справі № 826/11056/18 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 апеляційну скаргу громадянина Грузії ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2018 залишено без змін.

Листом № 826/7302/18/1801/19 від 06.02.2019 суд звернувся до представника позивача адвоката Кулініча А.П. з проханням висловити думку щодо можливості застосувння до позовної заяви п. 3 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України та по кожному питанню поставленому у даному листі.

22.02.2019 до суду від представника позивача адвоката Кулініча А.П. надійшла відповідь, у якій зазначено, що застосувати п. 3 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України до спору, який виник між сторонами, неможливо, зважаючи на таке.

Так, у справі № 826/7302/18 сторонами є: позивач: Кулініч А.П., відповідач: Управління Державної міграційної служби України, тоді як у справі № 826/11056/18 сторонами є: позивач: ОСОБА_2, а відповідачами: Управління Державної міграційної служби України у Києві та Київській області та Державна міграційна служба України.

На переконання представника позивача, можливість застосування п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України прямо ставиться у залежність з наявністю трьох елементів, а саме: має бути інша справа про спір між тими самими сторонами; однаковий предмет позову; однакова підстава позову. Так, відсутність хоча б одного з трьох елементів виключає можливість для залишення позовної заяви без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на таке.

10.05.2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов Громадянина Грузії ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Київській області, який підписано адвокатом Кулінічем Андрієм Петровичем.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно із ч. 1 ст. 57 вказаного Кодексу представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною 4 ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

На підтвердження повноважень адвоката Кулініча Андрія Петровича на підписання позовної заяви та представництво інтересів громадянина Грузії ОСОБА_2 суду надано договір про адвокатську допомогу від 11.08.2017, ордер серії КС № 277677, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, позивачем у даній справі є саме громадянин Грузії ОСОБА_2, який подав позовну заяву через свого представника - адвоката Кулініча Андрія Петровича на підставі договору про адвокатську допомогу від 11.08.2017.

Суд не бере до уваги твердження представника позивача Кулініча А.П. про те, що у справах № 826/7302/18 та № 826/11056/18 різні позивачі, оскільки дане посилання спростовується тим, що у даних спірних правовідносинах на розгляд суду поставлені питання щодо визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, саме у відношенні громадянина Грузії ОСОБА_2 та рішення у даній справі зачіпатиме саме його права та інтереси, а не адвоката, який згідно умов договору про надання адвокатської допомоги уповноважений на виконання завдань-доручень, визначених даним договором.

Вказане також підтверджується додатковими поясненнями до позовної заяви у справі № 826/7302/18 поданими Кулінічем А.П. до суду 23.01.2019, в яких останній зазначає себе саме представником, а не позивачем у даній справі.

Крім того, проаналізувавши заявлені позовні вимоги у справі № 826/7302/18, суд дійшов висновку про їх повну ідентичність заявленим позовним вимогам у адміністративній справі № 826/11056/18.

Щодо суб'єктного складу відповідачів, суд зазначає, що у справі № 826/11056/18, яка перебувала у провадженні судді Окружного адміністративного суду м. Києва Аверкової В.В. відповідачами вказано Управління Державної міграційної служби України в Київській області, Державної міграційної служби України, тоді як у даній справі відповідачем є лише Управління Державної міграційної служби України в Київській області, тобто, у справі № 826/11056/18 суд розглянув позовні вимоги у ширшому обсязі, ніж у даній справі.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини справа «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом («Голдер проти Сполученого Королівства»), рішення суду, цитовані вище, там само; та, mutatis mutandis, «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland), рішення від 09.10.1979, с. 14-15, п. 26).

Водночас, право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У справі «Golder проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зазначив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Разом з тим, таке врегулювання не повинно завдавати шкоди змісту цього права та конкурувати з іншими правами, встановленими Конвенцією.

Під такими законними обмеженнями Європейський суд з прав людини розглядає передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання права звернення до суду неповнолітніх та недієздатних або обмежено дієздатних осіб.

Так, у справі «Ashingdane проти Сполученого Королівства» (№ 8225/78, рішення від 28.05.1985) ЄСПЛ зазначив, що якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд повинен з'ясувати, чи не порушує встановлене обмеження саму суть цього права, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою.

Зміст права доступу до суду, окрім забезпечення можливості безпосереднього звернення до суду та розгляду і вирішення справи у суді, розуміється ще й в аспекті дотримання додаткових гарантій, пов'язаних з реалізацією цього права й іншими учасниками судового процесу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Ураховуючи зазначений вище виклад принципів, встановлених прецедентним правом, суд ще раз нагадує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення обмежень на доступ особи до суду, в той же час учасники судового процесу повинні дотримуватись вимог чинного законодавства, а саме статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали даної справи, а також зміст рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2018 у справі № 826/11056/18, що набрало законної сили, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування п. 3 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала інша справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Керуючись статтями 240, 241, 243, 248, 256, 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

1.Позовну заяву Громадянина Грузії ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена у порядку передбаченому статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Шевченко