Рішення № 80345636, 07.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2019 року справа № 580/474/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Баклаженко Н.В.,

представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю),

розглянувши по суті в порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради (далі — позивач) з позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі — відповідач), в якому просить скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 про стягнення виконавчого збору від 18.01.2019 ВП №58015725.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору на думку позивача є протиправною, оскільки позивачем добровільно та у повному обсязі виконано рішення суду згідно з виконавчим документом №823/1875/18, що виключає можливість стягнення з позивача виконавчого збору через відсутність вчинення державним виконавцем будь-яких дій з примусового виконання даного рішення суду. Крім того, позивачем зазначено, що ним неодноразово вчинялись дії до відкриття виконавчого провадження із добровільного виконання рішення суду, однак засідання комісії відкладались через неявку на них зацікавлених сторін.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав та просив їх задовольнити з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.03.2019 проти задоволення позовних вимог заперечив, надав письмовий відзив на позов та зазначив, що у відповідності до ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується лише у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, в іншому випадку виконавчий збір підлягає до стягнення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на виконання виконавчого листа виданого Черкаським окружним адміністративним судом від 18.12.2018 №823/1875/18 державним виконавцем 08.01.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58015725 про зобов’язання Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради в особі комісії по вирішенню земельних спорів у межах міста Черкаси розглянути звернення ОСОБА_3 (паспорт серії НС №900020, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) щодо самозахвату земельної ділянки з боку мешканців домоволодіння по вул. Франка, 20 в м. Черкаси.

06.02.2019 до відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради надійшов протокол від 09.01.2019 №225 засідання комісії по вирішенню земельних спорів у межах міста Черкаси про розгляд звернення ОСОБА_3 (паспорт серії НС №900020, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) щодо самозахвату земельної ділянки з боку мешканців домоволодіння по вул. Франка, 20 в м.Черкаси.

18.01.2019 відповідачем на підставі ст. ст. 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради виконавчого збору в розмірі 16692 грн. у виконавчому провадженні №58015725.

В подальшому, постановою державного виконавця від 13.02.2019 виконавче провадження №58015725 закрито на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд враховує, що спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів, інших органів та посадових осіб, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч. 2 ст.18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої цієї ж статті, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч. 3 ст. 27 Закону №1404-VIII).

Майновим характером наділене рішення щодо вимоги права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що піддається грошовій оцінці.

Об'єктом рішення немайнового характеру навпаки виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Так, з аналізу положень статті 63 Закону №1404-VIII вбачається, що рішення, за якими боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, є рішенням немайнового характеру, порядок виконання якого встановлений у розділі VIII Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, рішення немайнового характеру не має ціни, тому розмір виконавчого збору визначається у залежності від суб'єкта боржника з урахуванням положень статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» .

Відповідно до статті 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону №1404-VIII.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення; вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

За своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення.

Суд зазначає, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду в справі №823/1875/18 є рішенням немайнового характеру.

Порядок виконання таких рішень передбачений розділом VIII Закону №1404-VIII.

Відповідно до статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

Проаналізувавши положення статті 63 Закону № 1404-19 суд зазначає, що під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення.

Так, якщо рішення можливо виконати без участі боржника державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто не вживає жодних заходів примусового виконання рішення.

Таким чином, положення Закону, що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору.

Суд зауважує, що виконання вищевказаного судового рішення у справі №823/1875/18 можливе лише боржником, оскільки зобов’язано саме Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради в особі комісії по вирішенню земельних спорів у межах міста Черкаси розглянути звернення ОСОБА_3 (паспорт серії НС №900020, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) щодо самозахвату земельної ділянки з боку мешканців домоволодіння по вул. Франка, 20 в м. Черкаси.

Судом встановлено, що судове рішення у справі №823/1875/18 не було виконано саме державним виконавцем, оскільки ним не вчинялись дії, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених ст. 10 Закону.

Натомість, матеріалами справи підтверджується, що позивачем було виконано рішення суду в справі №823/1875/18 вже 09.01.2019, що підтверджується протоколом від 09.01.2019 №225 засідання комісії по вирішенню земельних спорів у межах міста Черкаси про розгляд звернення ОСОБА_3 (паспорт серії НС №900020, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) щодо самозахвату земельної ділянки з боку мешканців домоволодіння по вул. Франка, 20 в м. Черкаси.

Крім того, суд наголошує, що позивачем неодноразово вчинялись дії до відкриття виконавчого провадження із добровільного виконання рішення суду (запрошення на засідання комісії по вирішенню земельних спорів у м. Черкаси від 12.12.2018, від 19.12.2018 та від 26.12.2018), однак засідання комісії відкладались через неявку на них зацікавлених сторін, зокрема, стягувача ОСОБА_3 за вищевказаним виконавчим провадженням.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що в даному випадку стягнення виконавчого збору з позивача згідно постанови державного виконавця від 18.01.2019 ВП №58015725 є безпідставним та необґрунтованим, що свідчить про протиправність спірної постанови.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 271, 287, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 про стягнення виконавчого збору від 18.01.2019 ВП №58015725.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області сплачений судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя В.А. Гайдаш