Рішення № 80345479, 04.03.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/392/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Єгунової О.М.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Пуценко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 звернувся з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області та просить: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № 25-25-010/0904/25 від 25.01.2019 Управління Держпраці у Чернігівській області на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 у розмірі 781 830,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що виносячи постанову про накладення штрафу № 25-25-010/0904/25 від 25.01.2019 Управління Держпраці у Чернігівській області діяло протиправно, оскільки між позивачем та громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 були укладені цивільно-правові договори і між позивачем та вказаними особами не існувало жодних трудових відносин. Згідно презумпції правомірності правочину, відповідач, визначивши ці відносини як трудові, вийшов за межі своїх повноважень, тобто діяв протиправно.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі наказу Управління від 13.11.2018 № 338 та направлення на проведення контрольного заходу від 13.11.2018 № 1255 головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_11 було доручено провести інспекційне відвідування позивача на предмет додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин у період з 15 по 16 листопада 2018 року.

У ході інспекційного відвідування 15.11.2018 об 11 год. 50 хв. здійснено спробу проведення інспекційного відвідування за місцем здійснення господарської діяльності позивача.

На виконання пункту 16 Порядку від 26.04.2017 № 295 інспектором праці складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № 25-25-010/0166 від 16.11.2018 у зв'язку з відсутністю об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням та вимогу про надання документів від 16.11.2018 № 25-25-010/0144, якою до 29.11.2018 зупинено інспекційне відвідування для надання необхідних документів. Акт та вимога були направлені позивачу рекомендованим листом від 16.11.2018 № 154001340832.

У зв'язку з не отриманням поштового відправлення було повторно складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № 25-25-010/0190 від 04.12.2018 та вимогу про надання документів від 04.12.2018 № 25-25-010/0167, якою до 26.12.2018 зупинено інспекційне відвідування для надання необхідних документів.

На виконання вимоги були надані документи, зокрема, документи про прийом на роботу працівників за 2018 рік, повідомлення до Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу за 2018 рік, розрахунково-платіжні відомості за жовтень-листопад 2018 року, табель обліку використання робочого часу за жовтень-листопад 2018 року, цивільно-правові договори та акти про прийняття виконання робіт.

Під час інспекційного відвідування позивача встановлено, що працівники ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 виконували роботу без належного оформлення трудових відносин у ФОП ОСОБА_3

Всі надані договори укладені на довготривалий період з повторним їх переукладенням, передбачають однаковий предмет та містять в собі фіксовану суму винагороди, яка підлягала виплаті щомісячно, а саме:

- Між позивачем та ОСОБА_4 укладені договори на період з 01.06.2018 до 30.06.2018, з 01.07.2018 до 31.12.2018, з 01.11.2018 до 31.11.2018.

- Між позивачем та ОСОБА_5 укладені договори на період з 01.03.2018 до 30.06.2018, з 01.07.2018 до 31.12.2018.

- Між позивачем та ОСОБА_6 укладені договори на період з 02.01.2018 до 30.06.2018, з 01.07.2018 до 31.12.2018.

- Між позивачем та ОСОБА_7 укладені договори на період з 02.01.2018 до 30.06.2018, з 01.07.2018 до 31.12.2018.

- Між позивачем та ОСОБА_8 укладені договори на період з 02.01.2018 до 30.06.2018, з 01.07.2018 до 31.12.2018.

- Між позивачем та ОСОБА_9 укладені договори на період з 02.01.2018 до 30.06.2018, з 01.07.2018 до 31.12.2018, з 01.11.2018 до 31.12.2018.

- Між позивачем та ОСОБА_10 укладені договори на період з 02.04.2018 до 30.06.2018, з 01.07.2018 до 31.12.2018.

- Договір від 01.07.2018, укладений позивачем з ОСОБА_4 на період з 01.07.2018 до 31.12.2018; від 01.11.2018, укладений позивачем з ОСОБА_4 на період з 01.11.2018 до 30.11.2018.

Тобто, договори містять в собі однакові істотні умови за один і той же період - за листопад 2018 року, за який ОСОБА_4 повинна була отримати 1000,00 грн. (500,00 грн. за договором від 01.07.2018 та 500,00 грн. за договором від 01.11.2018). З доданої позивачем звітності вбачається, що за листопад 2018 року ОСОБА_4 згідно цивільно-правового договору було нараховано тільки 500,00 грн.

При аналізі укладених договорів між позивачем та ОСОБА_9 прослідковується аналогічне подвійне відображення листопада 2018 року.

Договір від 01.11.2018, укладений позивачем з ОСОБА_9, взагалі не підписаний виконавцем.

Згідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виконання робіт з виготовлення напівфабрикатів та виготовлення страв ОСОБА_9 збігаються з колом обов'язків за посадою - кухар, яка передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010 (із змінами затвердженими наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10 серпня 2016 року № 1328), код 5122.

Виконання робіт з реалізації продуктів харчування ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_8 збігаються з колом обов'язків за посадою «продавець продовольчих товарів», яка передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010 (із змінами затвердженими наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10 серпня 2016 року № 1328), код 5220.

Виконання робіт з закупівлі та реалізації товарів ОСОБА_6 збігаються з колом обов'язків за посадою «менеджер», яка передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010 (із змінами затвердженими наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10 серпня 2016 року № 1328), кодом 1453, 1454.

Виконання робіт з розвантаження (завантаження) продукції ОСОБА_7 збігаються з колом обов'язків за посадою «вантажник», яка передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010 (із змінами затвердженими наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10 серпня 2016 року № 1328), код 9333.

Виконання робіт з прибирання торгівельних та складських приміщень ОСОБА_12 збігаються з колом обов'язків за посадою «прибиральник виробничих приміщень», яка передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010 (із змінами затвердженими наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10 серпня 2016 року № 1328), код 9132.

У письмових поясненнях, наданих у ході інспекційного відвідування 15.11.2018, продавець ОСОБА_4 зазначає, що з травня 2018 року працює продавцем-офіціантом в кафе «Айбари» у ФОП ОСОБА_3 згідно цивільно-правового договору. Також зазначає, що за виконану роботу замовник сплачує винагороду в розмірі 500,00 грн. на місяць. ОСОБА_4 зазначає, що працює позмінно: з 9-00 год. до 18-00 год. з перервою на обід з 13-00 год. до 14-00 год., оплату отримує готівкою щомісяця, до її обов'язків входить продаж харчових продуктів, напоїв та інших виробів з кухні закладу, а також прибирання приміщення та надання послуг офіціанта.

У письмових поясненнях ОСОБА_9 зазначає, що працює ФОП ОСОБА_3 за цивільно-правовим договором більше року, шоденно з 8-00 год. до 17-00 год. ОСОБА_9 зазначає, що займається випіканням, смаженням та виготовленням напівфабрикатів. Також зазначає, що оплата проводиться щомісяця в розмірі 500,00 грн.

Під час інспекційного відвідування ОСОБА_9 та ОСОБА_4 працювали та виконували трудові функції, що також підтверджується наданими письмовими поясненнями даних осіб.

Праця вказаних працівників не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності закладу, з підпорядкуванням визначеному режиму щоденної роботи, щомісячною оплатою в фіксованій сумі, з систематичним виконанням трудових функцій: виготовлення напівфабрикатів та виготовлення страв, реалізації продуктів харчування, закупівля та реалізація товару, розвантаження (завантаження) продукції, прибирання торгівельних та складських приміщень. Факт використання трудових відносин також підтверджується щомісячним отриманням оплати за виконану роботу за фактичний період часу.

Трудові договори у письмовій формі ФОП ОСОБА_3 із зазначеними працівниками не укладалися, накази про прийом на роботу не видавались, повідомлення про прийом на роботу до ДФС не подавались, працівники були допущені до роботи всупереч діючого трудового законодавства, без належного оформлення, що є порушенням ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

За результатом проведення інспекційного відвідування встановлені порушення позивачем ч. 3 ст. 24 КЗпП України, про що складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 26.12.2018 № 25-25- 010/0904.

У зв'язку з неможливістю особистого вручення два примірника акту направлені рекомендованим листом від 27.12.2018 № 1530002456462, вручені особисто позивачу 04.01.2019.

На заперечення до акту інспектором праці була надана відповідь листом від 09.01.2019 № 02-04/010/14-3.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, шодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Положення про Управління Держпраці у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці 03.08.2018 № 84 Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань: накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою ст. 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 із змінами (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Справа про накладення штрафу розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п. 4). Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу приймається уповноваженою особою не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акту про виявлені порушення (п. 3).

04.01.2019 першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенком О.О. було прийнято рішення № 2 щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Пунктом 6 вище вказаного Порядку № 509 передбачено, шо про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам. При цьому, необхідно зазначити, що повідомлення Управління Держпраці у Чернігівській області від 04.01.2019 за вих. № 10-04/69 про призначення розгляду справи за фактом порушення позивачем трудового законодавства на 11 год. 10 хв. 17.01.2019 направлено рекомендованим листом 04.01.2019 № 1400042478891 та вручено позивачу 10.01.2019.

Згідно п. 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

У зв'язку з надходженням від позивача клопотання про перенесення розгляду справи з підстав хвороби, повідомлення Управління Держпраці у Чернігівській області від 17.01.2019 за вих. № 10-04/353 про призначення розгляду справи за фактом порушення позивачем трудового законодавства на 11 год. 00 хв. 25.01.2019 направлено рекомендованим листом 17.01.2019 № 1400042477542 та вручено позивачу 19.01.2019.

На розгляд справи ФОП ОСОБА_3 не з'явився.

На підставі абзацу 2 частини 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_14 та ОСОБА_7 до роботи без укладення трудового договору (ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України) винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-25-010/0904/25 від 25 січня 2019 року на ФОП ОСОБА_3 у розмірі 781830,00 грн.

Постанова про накладення штрафу була направлена рекомендованим листом від 25.01.2019 № 1400042477720, особисто вручена позивачу 26.01.2019.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу У країни з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно частини 4 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю).

У відповідності до частини 5 статті 2 вищевказаного Закону зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі і Управління), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21 частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно частини 3 статті 6 вищевказаного Закону суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно зі ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, шо правові норми суворо дотримуються. Згідно зі ст. 16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок від 26.04.2017 № 295), відповідно до якого інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (далі органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Згідно з пунктом 2 Порядку від 26.04.2017 № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Згідно підпункту 3 пункту 5 Порядку від 26.04.2017 № 295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 04.07.2018 по адміністративній справі № 820/1432/17.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація.

За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Умовами наданих на перевірку договорів не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовникові, за що отримають винагороду, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бузи допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 № 413 визначено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи за укладеним трудовим договором.

Вказані працівники не могли бути допущені до роботу позивачем без укладення трудового договору, без видання наказу про прийняття працівників на роботу та без належного повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, в судовому засіданні доведено, що між позивачем та громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 фактично існували трудові відносини без належного оформлення цих відносин з позивачем.

Зважаючи на наведене вище, судом встановлено, що виносячи постанову про накладення штрафу на позивача № 25-25-010/0904/25 від 25 січня 2019 року у розмірі 781830,00 грн., уповноважена посадова особа відповідача діяла в межах своєї компетенції, правомірно та обгрунтовано і підстави для скасування постанови у суду відсутні.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову фізичної особи підприємця ОСОБА_3 необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11 березня 2019 року.

Суддя С.Л. Клопот