Рішення № 80345309, 07.03.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/534/19

РІШЕННЯ

іменем України

07 березня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І.

за участі:секретаря судового засідання Матвійчук А.М., представника позивача адвоката ОСОБА_1, розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_3 про накладення на ОСОБА_2 штрафу в сумі 37538,6 грн. від 05 вересня 2018 року, прийняту в межах виконавчого провадження № 15131206.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваною постановою накладено штраф в сумі 37538,6 грн. (у розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла станом на 01.09.2018). Вказує, що несплата аліментів не свідчить про ухилення боржника від їх сплати, а виникнення заборгованості зі сплати аліментів пов'язано ще й з бездіяльністю державних виконавців. При цьому, враховуючи те, що заборгованість позивача щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 01.12.2008 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абз.3 ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», введена лише з серпня 2018 року, позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв'язку із несвоєчасністю такої сплати. Згідно із ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім цього, сума заборгованості станом на 05.09.2018 складала 75077,2 грн., а згідно розрахунку заборгованості від 25.02.2019 №8885, станом на 01.01.2019 борг складав 74553,1 грн., при тому, що за вказаний період сплати аліментів не було, з огляду на що державний виконавець не вірно визначив розмір заборгованості, а відтак і розмір штрафу.

Ухвалою від 28.02.2019 відкрито провадження в справі та призначено судове засідання на 07.03.2019 (арк. спр. 2-3).

06.03.2019 відповідачем подано до суду відзив на позов, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що станом на 01.09.2018 заборгованість по сплаті аліментів (за період з 08.12.2008 по 01.09.2018) становила 75077,2 грн., тому у відповідності до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу в розмірі 37538,6 грн. На підставі заяви боржника та відомостей про його доходи здійснено перерахунок заборгованості, згідно якого заборгованість станом на 01.09.2018 становила 66748,8 грн., тому 06.03.2019 державним виконавцем винесена постанова про виправлення допущеної у постанові про накладення штрафу помилки, згідно якої сума штрафу становить 33374,4 грн. Боржником розрахунок заборгованості зі сплати аліментів в судовому порядку не оскаржений. Що стосується невідповідності винесеної постанови про накладення штрафу статті 58 Конституції України, то боржником помилково ототожнюється факт необхідності сплати штрафу на користь стягувача з поняттям відповідальності. Крім того, Законом №1404 установлено, що заборгованість зі сплати аліментів обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання (арк. спр. 27-28).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з тих же підстав, що вказані у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак 06.03.2019 ним було подано клопотання про розгляд справи без його участі (арк. спр. 29).

Заслухавши представника позивача, з'ясувавши обставини, на які він покликаються, з урахуванням наданих доказів та заперечень відповідача, оцінивши докази, надані сторонами, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що на виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (виконавче провадження №15131206) перебуває виконавчий лист № 2-103, виданий 21.09.2009 Деражнянським районним судом Хмельницької області, про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 8 грудня 2008 року, до досягнення дитиною повноліття. Документ про примусове виконання поданий 13.03.2009, постановою від 18.03.2009 відкрито виконавче провадження (арк. спр. 14-15).

05 вересня 2018 року Головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_3 винесено постанову про накладення на ОСОБА_2 штрафу в сумі 37538,6 грн. (у розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів, яка станом на 01.09.2018 склала 75077,2 грн.) (арк. спр. 37).

На підставі заяви позивача від 25.02.2019 (арк. спр. 44), відповідачем складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за №8885 від 25.02.2019, згідно якого на 30.08.2018 заборгованість (яка не сплачувалась з 01.09.2009) складає 66748,8 грн. (арк. спр. 18-19).

06.03.2019 державним виконавцем, на підставі заяви позивача від 03.12.2018 про перерахунок заборгованості по аліментам, винесена постанова про виправлення помилки у процесуальному документі, шляхом зміни розміру заборгованості в постанові про накладення штрафу ВП 15131206 від 05.09.2018 з 75077,2 грн. на 66748,8 грн. та розмір штрафу в даній постанові з 37538,6 грн. на 33374,4 грн. (арк. спр. 39-40).

Згідно ч.1 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII (в редакції, чинній з 28.08.2018, далі - Закон №1404) порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Абзацом 3 частини 14 статті 71 Закону №1404 передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

ОСОБА_2 штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Відповідно до ч.4 ст. 11 Закону № 1404 строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Отже, з 28.08.2018 року Законом № 1404 встановлено, що строк обчислення державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Пунктом 8 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону.

Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу I цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.

Отже, станом на 30.08.2018 року позивач мав заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 66748,8 грн. по виконавчому листі, який був пред'явлений до виконання 13.03.2009.

Відтак, оскільки аліменти не сплачувались позивачем з вересня 2009 року, і розмір заборгованості значно перевищує суму відповідних платежів за три роки, відповідачем правомірно прийнято оскаржувану постанову, якою, з врахуванням внесених змін, накладено штраф у розмірі 33374,4 гривень.

Щодо доводів позивача про те, що частина 14 статті 71 Закону №1404 (в редакції, чинній з 28.08.2018) не поширює свою дію на заборгованість по аліментах, яка утворилась до вказаної дати, виходячи з дії законів в часі, суд зазначає наступне.

У рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.

Отже, від часу набрання чинності змін до Закону №1404 (з 28.08.2018) він в такій редакції поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на усіх осіб.

Таким чином, при вирішенні справи слід керуватись положеннями Закону №1404-VIII, чинними на час виникнення спірних правовідносин, а саме - часу прийняття оскаржуваної постанови. Аналогічний висновок щодо дії норми закону в часі вказано в постанові Верховного ОСОБА_2 від 19 вересня 2018 року по справі №814/4386/15.

Крім того, частина 4 ст. 11 Закону №1404 визначає, що заборгованість зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, а не з 28.08.2018, коли набрали чинності такі зміни в законодавстві.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, довів, що діяв у межах закону при прийнятті оскаржуваного рішення, а саме постанови про накладення штрафу ВП 15131206 від 05.09.2018, з урахуванням постанови про виправлення помилки у процесуальному документі ВП 15131206 від 06.03.2019, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов не задовольняється.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, сплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню на його користь.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складене 07 березня 2019 року о 15:50 год.

Позивач: ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 29000, ідентифікаційний код - НОМЕР_1)

Відповідач: Другий відділ державної виконавчої служби м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (вул. Тернопільська, 13/2, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ - 37225071).

Головуючий суддя ОСОБА_6