Рішення № 80345034, 25.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5153/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року м. Одеса

Зала судових засідань №21

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Аракелян М.М.

За участю секретаря - Поварчук В.В.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: Лисий С.О. - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, в якому позивач (з урахуванням заяви від 10.10.2018р.) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 05.07.2018 року №2225 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників СУ ГУНП в Одеській області" в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20.07.2018 року №1048 о/с про звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1, старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області;

- поновити ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області з 31.07.2018 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (65080, Одеська обл., м. Одеса, Київський район, вул. Академика Філатова, буд. 15-А, код ЄДРПОУ:40108740) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 23 600,00 грн.

Ухвалою суду від 16.10.2018 року відкрите провадження у справі 420/5153/18. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.11.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваними наказами, оскільки затримання особи за вчинення кримінального правопорушення чи злочину та повідомлення їй підозру у його вчиненні, не є доказами винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки відповідальність осіб має індивідуальний характер, який належить встановити. Окрім того, відповідач фактично визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що є неприпустимим.

Від представника відповідача 29.10.2018р. за вхід. №32298/18 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зазначивши, що події, на підставі яких затримано ОСОБА_1 правоохоронними органами, набули суспільного резонансу та негативно вплинули на формування громадської думки, щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції України, рівня довіри населення до поліції, що підтверджується чисельними публікаціями в мережі інтернет. (а.с. 52-58)

У підготовчому засіданні 15.11.2018 року оголошено перерву до 05.12.2018 року.

Ухвалою суду від 05.12.2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №420/5153/18 на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 14.01.2019 року о 10:00 год.

Позивачем 20.12.2018р. за вхід. №39977/18 подано відповідь на відзив, згідно якої ГУНП в Одеській області при накладенні на позивача крайнього заходу дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, не враховані обставини, за якими вчинено проступок, попередня служба позивача, який позитивно характеризується. (а.с.118-126), а також передчасно встановлено винуватість у вчиненні кримінального правопорушення.

У підготовчому засіданні 14.01.2018 року оголошено перерву до 28.01.2019 року для надання можливості відповідачу ознайомитися із відповіддю на відзив.

У підготовчому засіданні 28.01.2019 року оголошено перерву до 07.02.2019 року для надання відповідачем витребуваних судом доказів та підготування клопотання про виклик свідка.

Ухвалою суду від 07.02.2019р. у задоволенні клопотання представника відповідача про допит свідка відмовлено. Закрито підготовче провадження по справі №420/5153/18 та призначено справу до судового розгляду на 25.02.2019 року о 11:30 год.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками справи докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне та дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 18.08.1996р. був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ, з 07.11.2015р. був прийнятий на службу до поліції, обіймає посаду старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області.

05.07.2018р. наказом ГУ НП в Одеській області №2225 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників СУ ГУНП в Одеській області» за грубі порушення вимог ч. 1 ст. 8 та п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України №3460-IV від 22.02.2006р., ст. 133 КПК України, Присяги поліцейського, затвердженої Законом України «Про Національну поліцію», безвідповідальне відношення до виконання службових обов'язків, що виразилось у безпідставному виклику до слідчого учасника події ОСОБА_3 без проведення з останнім будь-яких слідчих дій, у вступі в неділові стосунки з ним, вимаганні та отриманні від останнього неправомірної вигоди за не притягнення до кримінальної відповідальності, що в подальшому призвело до звернення останнього із заявою до правоохоронних органів, внесення відомостей до ЄРДР, повідомлення про підозру у вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, рівня довіри населення до поліції, відповідно до ст. 2, п. 8 ст. 12, ст. 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України №3460-IV від 22.02.2006р., накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1. (а.с. 80-83)

Вказаний наказ був реалізований наказом ГУ НП в Одеській області №1048 о/с від 20.07.2018р., яким звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) майора поліції ОСОБА_1, старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, з 31.07.2018р. (а.с. 61)

Судом встановлено також, що військовою прокуратурою Південного регіону у рамках кримінального провадження №42018161010000179 від 09.05.2018р. за ч.3 ст.368 КК України, 12.05.2018р. повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, старшому слідчому відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеської області майору поліції ОСОБА_1

У зв'язку з чим, наказом ГУ НП в Одеській області №1473 від 14.05.2018р. призначено проведення службового розслідування за вказаним фактом. (а.с. 64)

Як встановлено судом, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності та наступного звільнення були висновки службового розслідування за фактом надзвичайної події за участю старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП майора поліції ОСОБА_1

Так, згідно висновку службового розслідування 11.11.2016р. приблизно о 15 год. 45 хв. по автодорозі Т-1642, «Рені-Долинське» КПП, в напрямку с. Долинського, Ренійського району рухався автомобіль «ВАЗ 2115», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та з другорядної автомобільної дороги М-15 «Одеса-Рені» на Бухарест, здійснював маневр поворот ліворуч автомобіль «Volkswagen Рassat» реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4, який незважаючи на наявність таблички 2.1 «Дати дорогу», порушивши вимоги п.п. 10.1, 16.11, 33 Правил дорожнього руху, не переконався у безпечності маневру та не надав перевагу у русі транспортному засобу «ВАЗ 2115». В результаті сталася дорожньо-транспортна пригода, зіткнення вказаних транспортних засобів та подальше травмування пішоходів - гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6, які від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці пригоди.

За даним фактом слідчим відділом Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеської області внесені відомості до ЄРДР №12016160400000695, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, та того ж дня, 11.11.2016р. ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КК України. Слідчим суддею Ренійського районного суду Одеської області відносно підозрюваного гр. ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Строк досудового розслідування у вказаному провадженні продовжений 09.01.2017р. до трьох місяців, та 12.02.2017р. до шістьох місяців. 06.03.2017р. досудове розслідування у кримінальному провадженні №1201616040000065 зупинено у зв'язку із переховуванням підозрюваного.

Наприкінці квітня 2018 року начальник відділу розкриття злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області майор поліції ОСОБА_7 після вивчення стану досудового розслідування кримінальних проваджень, розпочатих за ч.3 ст.286 КК України, які перебувають у провадженні слідчих відділів поліції Одеської області, витребував у СВ Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП кримінальне провадження №12016160400000695 для вирішення питання про подальше проведення досудового розслідування.

У подальшому майор поліції ОСОБА_7, доручив старшому слідчому відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеської області майору поліції ОСОБА_1 підготувати супровідний лист та направити матеріали кримінального провадження №12016160400000695 до прокуратури Одеської області. В свою чергу, майор поліції ОСОБА_1 підготував супровідний лист, який підписав у майора поліції ОСОБА_7 та зареєстрував за вих. №4/1751 від 10.05.2018р. Після цього, того ж дня, майор поліції ОСОБА_1 забезпечив надходження вказаних матеріалів до прокуратури Одеської області.

Як встановлено під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201816101000019, майор поліції ОСОБА_1 02.05.2018р. по телефону викликав ОСОБА_3 до ВРЗуСТ СУ ГУНП за адресою: м.Одеса, вул.Ак.Корольова, 5, для проведення слідчих дій за його участю у кримінальному провадженні №12016160400000695. У визначений час, 07.05.2018р. приблизно о 08 год. 00 хв. ОСОБА_3 прибув до ВРЗуСТ СУ ГУНП, де майор поліції ОСОБА_1, порушивши вимоги ч.1 ст.8, п.п. 1, 2 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліції», ст. 133 КПК України будь-які слідчі дії з ним не проводив та вступивши у неділові стосунки, почав вимагати неправомірну вигоду у розмірі 5000 доларів США за не притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12016160400000695.

09.05.2018р. ОСОБА_3 разом зі своєю сестрою ОСОБА_8 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вимагання у нього неправомірної вигоди працівниками поліції та того ж дня відомості по вказаному зверненню працівниками військової прокуратури Південного регіону були внесені до ЄРДР за №42018161010000179 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

У подальшому, 10.05.2018р. ОСОБА_8 по телефону домовились про зустріч з майором поліції ОСОБА_1 для обговорення шляхів вирішення проблем, які виникли з її братом ОСОБА_3 Приблизно о 16 год. 00 хв. 10.05.2018р. майор міліції ОСОБА_1 під час зустрічі з гр. ОСОБА_8 вступив у неділові стосунки з нею та почав вимагати неправомірну вигоду у розмірі 5000 дол. США за непритягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12016160400000695.

11.05.2018р. з метою отримання неправомірної вигоди майор поліції ОСОБА_1 залучив за невстановлених обставин адвоката ОСОБА_9, з яким ОСОБА_8 зустрілася біля будинку №3-б по вулиці Варненській, у м. Одесі та передала для майора поліції ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1034 дол. США, після чого останній був затриманий у порядку ст. 208 КПК України.

12.05.2018р. майору міліції ОСОБА_1 у рамках кримінального провадження №42018161010000179 повідомлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Того ж дня, майору поліції ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Як убачається із оскаржуваних наказів, підставою для звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення за оскаржуваними наказами слугували події, зафіксовані у висновку службового розслідування, за наслідками яких до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про відкриття кримінального провадження за ч.3 ст.368 КК України та вручено ОСОБА_1 підозру у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Опитаний під час службового розслідування ОСОБА_1 пояснив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016160400000695 він не проводив та слідчим по ньому призначений не був. Жодних кримінальних правопорушень не вчиняв, грошові кошти у будь-яких осіб не вимагав та не отримував, а також будь-які грошові кошти у нього не вилучались під час затримання.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію», поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».

Пунктом 9 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» визначено до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Згідно з ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України № 3460-IV від 22.02.2006р., службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з ч.1 ст. 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно з п.8 ч.1 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися дисциплінарне стягнення, крім інших, звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ч. ч. 1-6 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Згідно з ч.10 та ч.15 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у звязку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з ч. ч. 2-3 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Згідно з п.2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 12.03.2013 року №230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до п.5.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

Як вбачається з висновку службового розслідування, підставою для звільнення позивача стало: безвідповідальне відношення до виконання службових обов'язків, що виразилось у безпідставному виклику до слідчого учасника події ОСОБА_3 без проведення з останнім будь-яких слідчих дій, у вступі в неділові стосунки з ним, вимаганні та отриманні від останнього неправомірної вигоди за непритягнення до кримінальної відповідальності, що в подальшому призвело до звернення останнього із заявою до правоохоронних органів, внесення відомостей до ЄРДР, повідомлення про підозру у вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу на негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, рівня довіри населення до поліції.

Підстави для висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку базуються на матеріалах кримінального провадження №42018161010000179 від 09.05.2018р., відкритого за ч.3 ст.368 КК України

Відповідно до ч.3 ст.368 КК України діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Суд зазначає, що згідно з пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 91 Кримінально-процесуального кодексу (далі - КПК) України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, як подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), так і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КК України, злочин - передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Дії позивача щодо вступу з ОСОБА_3 у неділові стосунки та отримання від нього неправомірної вигоди, які зазначені у висновку як встановлені та є такими, що вчинені позивачем, відповідно до ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, ст.91 КПК України складають об'єктивну сторону кримінального правопорушення та можуть бути встановлені виключно у межах кримінального провадження шляхом проведення слідчих дій.

У відповідності до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Відповідно до ч. ч. 1 та 5 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Суд зазначає, що станом на дату звільнення та на час розгляду справи відповідачем не надано суду вироку суду щодо визнання позивача винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

З огляду на наведені норми законодавства та встановлені обставини, суд зазначає, що висновки відповідача, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби щодо вступу позивача у неділові стосунки з ОСОБА_3, отриманні від нього неправомірної вигоди є передчасними, оскільки не ухвалений вирок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а отже, станом на час розгляду справи, позивач вважається невинуватим у вчиненні злочину та не може бути на цій підставі звільнений зі служби.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже виключно вироком суду можуть бути підтверджені обставини, описані у висновку службового розслідування та наказі про накладення дисциплінарного стягнення, стосовно того, чи мали місце з боку ОСОБА_1 дії із вступу у неділові стосунки з ОСОБА_3, вимаганні неправомірної вигоди, її передачі адвокату для ОСОБА_1, тощо.

Встановлення таких обставин є компетенцією органів досудового розслідування в межах кримінального провадження, із наступною їх юридичною оцінкою у вироку суду, тобто перебуває поза межами повноважень адміністративного суду при розгляді даної справи.

Суд також вказує, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження факту набуття суспільного резонансу щодо вказаної події, за якою ОСОБА_1 повідомлено про підозру, та негативного впливу вказаної події на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно п.8 ст.12, ст.13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: звільнення з органів внутрішніх справ. Міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу. Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах прав, наданих їм міністром внутрішніх справ України. Начальник, який не наділений правом накладання дисциплінарних стягнень, має право порушити перед старшим прямим начальником клопотання про притягнення особи рядового або начальницького складу до дисциплінарної відповідальності. Правом накладання дисциплінарних стягнень користуються тільки прямі начальники. Начальник, який перевищив надане йому право накладати дисциплінарні стягнення, несе відповідальність за цим Статутом. Дисциплінарне стягнення, накладене з порушенням вимог цього Статуту, скасовується начальником, який його наклав, або старшим прямим начальником. Старший прямий начальник має право протягом одного місяця з дня оголошення особі рядового або начальницького складу наказу про накладення дисциплінарного стягнення посилити, а протягом року - пом'якшити чи скасувати дисциплінарне стягнення, накладене підлеглим йому начальником, якщо встановлено, що воно не відповідає тяжкості вчиненого проступку. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

З матеріалів справи не убачається, в чому полягають порушення службової дисципліни, або порушення Присяги поліцейського, ст.133 КПК України, про що зазначено у наказі №2225 від 05.07.2018р., які були б очевидними свідченнями вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, наразі усі висновки щодо цього базуються на даних кримінального провадження і не можуть бути покладені в підґрунтя для висновків службового розслідування та звільнення поліцейського зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога про позивача визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 05.07.2018р. №2225 та від 20.08.2018 року №1048 о/с від 20.07.2018 про звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1, старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі № 21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію», Законом України від 2 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі № 21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР 42946756).

Тобто, оскільки нормами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно з положеннями ст.9 КАС України вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Згідно з ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, суд дійшов висновку, щодо необхідності поновити ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області з 31.07.2018 року.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за № 669/28799, визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Відповідно до п.4 Розділу 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за № 669/28799, грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади в Національній поліції, та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.

Згідно з п.15 Розділу 1 зазначених Порядку та умов при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду.

Відповідно до п.6 Розділу 3 вказаних Порядку та умов поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у порядку.

Згідно з правовим висновком зазначеним у постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 року по справі № 21-395а13 суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

Крім того, відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Із п.5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз.1 п.8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абз.1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Судом встановлено, що відповідно довідки про доходи, середньомісячне грошове забезпечення позивача за останні два календарні місяці перед звільненням за червень 2018 року - 9 598,89 грн., липень 2018 року - 15 584,46 грн., усього 25 185,35 грн.

Тобто, згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньоденне грошове забезпечення позивача складало (9 598,89 + 15 584,46):61 = 412,87, з урахуванням належних до сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Згідно з розрахунком норми тривалості робочого часу на 2018 рік кількість календарних днів у серпні - 22 дні, вересень - 20 дні, жовтень - 22, листопад - 22 днів, грудень - 20 дні; на 2019 рік: січень - 21 дня, лютий - 20 днів (по 25.02.2018р. - 17 днів)

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.07.2018р. по 25.02.2018р. складає 59 448 грн. 96 коп.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав суд прийшов до висновку про необхідність стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 59 448 грн. 96 коп.

Відповідно до п. п. 2-3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Тому суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку ОСОБА_1 за 1 місяць.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено, що звільнення ОСОБА_1 з посади у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення відбулось на підставах, встановлених п.6 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію», отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295, 297, 371 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 05.07.2018 року №2225 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників СУ ГУНП в Одеській області" в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20.07.2018 року №1048 о/с про звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1, старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Поновити ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області з 31.07.2018 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (65080, Одеська обл., м. Одеса, Київський район, вул. Академика Філатова, буд. 15-А, код ЄДРПОУ:40108740) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 59448(п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 96 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку ОСОБА_1 за 1 місяць.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено та підписано 11 березня 2019 року

Суддя М.М. Аракелян