Ухвала суду № 8034439, 03.12.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2009 р. м. КиївК-37499/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Степашка О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустамяні Е.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу СДПІ по роботі з підприємствами гірничо металургійного комплексу у м. Кривому Розі на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 року по справі № 27/23 за позовом Державного спеціалізованого тресту по підземному будівництву і реконструкції шахт, карєрів «Кривбасшахтопроходка»до СДПІ по роботі з підприємствами гірничо металургійного комплексу у м. Кривому Розі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 року, позовні вимоги Державного спеціалізованого тресту по підземному будівництву і реконструкції шахт, карєрів «Кривбасшахтопроходка»до СДПІ по роботі з підприємствами гірничо металургійного комплексу у м. Кривому Розі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 08.12.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з підприємствами гірничо металургійного комплексу у м. Кривому Розі просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без змін з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди попередніх інстанції встановили, що працівниками СДПІ по роботі з підприємствами гірничо металургійного комплексу у м. Кривому Розі, на підставі посвідчень, була здійснена позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства Державним спеціалізованим будівельно-монтажним трестом по підземному будівництву і реконструкції шахт і карєрів «Кривбасшахтопроходка»за період 01.01.2002 року по 31.12.2003 року, за результатами якої складений акт № 93/26-05/1-00191980 від 20.05.2004 року.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222600/0 від 24.05.2004 року, яким визначено суму податкового зобовязання тресту «Кривбасшахтопроходка»з податку на додану вартість в розмірі 1920291грн.43коп. в тому числі: 1285635грн.30коп. основний платіж і 634656грн. 13грн. штрафні санкції.

Зокрема, в зазначеному акті податковий орган посилається на порушення позивачем п.п.4.1 п.4 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.5 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами адміністративного оскарження, рішенням СДПІ по роботі з підприємствами гірничо металургійного комплексу у м. Кривому Розі №10159/11/1/31-048 від 02.08.2004 року збільшено позивачу штрафні санкції на суму 8 161,52 грн. з ПДВ, у звязку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення №0000362600/0 від 02.08.2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанції, податковий орган вважає, що підприємством в порушення п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено ПДВ в сумі 47515,93 грн. по структурному підрозділу ШБУ №7.

Частина 4.5 статті 4 вказаного Закону встановлює, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Обґрунтовуючи вищезазначений висновок, контролюючий орган посилається лише на запис у головній книзі ШБУ №7 по Дебету рахунку 717 «Доход від списання кредиторської заборгованості»та Кредиту рахунку 791 «Результати основної діяльності».

Наказом ДПА України від 16.09.2002р. №429 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншим відокремленими підрозділами.

Відповідно до пункту 2 розділу II вказаного Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Також, суди встановили, що сума простроченої кредиторської заборгованості в розмірі 237579,63 грн. складалась з сум помилково відображених та потім виправлених в бухгалтерському обліку підприємства, однак вказаний факт не взято до уваги відповідачем.

Господарськими судами, відповідно до висновку судово-економічної експертизи, було встановлено, що податкове зобовязання з ПДВ в сумі 47515,93 грн. за грудень 2003 року не підтверджується, оскільки позивачем списано кредиторську заборгованість по якій минув строк позовної давності в розмірі 237 579,63 грн., але підприємством в грудні 2003 року була списана сума у розмірі 28352 грн. як кредиторська заборгованість за строком позовної давності.

Крім цього, висновок вищевказаної експертизи документально підтверджує коригування позивачем в грудні 2003 року податкових зобовязань з ПДВ в розмірі 34 099,32грн. по структурному підрозділу ШБУ №7.

У звязку з вищевикладеним, донарахування податкових зобовязань з ПДВ в сумі 38824,93 грн. (з урахуванням суми 34099,32 грн.) підприємством було відображено в бухгалтерському та податковому обліку в січні 2004 року.

Таким чином, судами попередніх інстанції вірно зазначено, що висновок податкового органу щодо заниження ПДВ в сумі 47515,93 грн. ґрунтується лише на записі зробленому у головній книзі ШБУ №7, але приписи вищевказаного Порядку вимагає більш детального обґрунтування з посиланням на первинні документи.

Також, судами попередніх інстанції встановлено, що позивачем отримано податкові накладні від ТОВ завод «Промотай», СПД ОСОБА_1., ТОВ «Іран», ВАТ «Східний ГЗК», ПП «Промпостач», ЗАТ «Ріна», ПП «Кредо», ЗАТ «Дніпрометімпекс»в яких була відсутня зокрема, така інформація як: невідповідність чи відсутність повної адреси продавця, відсутність кількості, одиниці виміру, ціни без ПДВ, номерів.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

- порядковий номер податкової накладної;

- дату виписування податкової накладної;

- назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

- податковий номер платника податку (продавця та покупця);

- місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

- опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

- повну назву отримувача;

- ціну продажу без врахування податку;

- ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

- загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Абзац перший пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону встановлює, що податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

Абзац другий пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону передбачає, що у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з пунктом 7.2.6 цього Закону покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції вважає, що судами обґрунтовано та правомірно зроблено висновок щодо правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту суму у розмірі 1146979 грн. на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, що містять всі необхідні дані щодо осіб, якими вони видані при здійсненні оспорюваних господарських операції.

Щодо посилань податкового органу на те, що позивачем було включено до податкового кредиту, не лише в березні 2002 року, а і в березні 2000 року, суми по податковим накладним виписаними ВАТ «ПГЗК»від 07.03.2000р. №1630 - 38 221,18грн. (ПДВ 6 370,20грн.) та №1631 - 304 024,09грн. (ПДВ 50 670,68грн.) не відповідають дійсності з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами, вищевказаний висновок податкового органу, в порушення наказу ДПА від 16.09.2002р. №429, ґрунтується тільки на припущеннях без будь яких підтверджень та посилань на первинні документи.

Крім цього, віднесення позивачем в податковому кредиті за березень 2000 року по податковим накладним, які виписані ВАТ «ПГЗК»№1630 від 07.03.2000 року та №1631 від 07.03.2000 року, спростовуються висновком судово-економічної експертизи.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»самостійне узгодження податкового зобов'язання це податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Таким чином, законодавцем в зазначеній нормі Закону було закріплено право платника податку на виправлення помилок в податковій звітності шляхом подання уточнюючих розрахунків, або декларацій за наступні періоди, чим і скористався позивач.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з вірним та обґрунтованим висновком судів попередніх інстанції щодо правомірності віднесення підприємством до податкового кредиту суму в розмірі 57040,88 грн. за накладними, які виписані ВАТ «ПГЗК»№1630 від 07.03.2000 року та №1631 від 07.03.2000 року, оскільки податковим органом не доведено порушення законодавства на момент спірних правовідносин.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам і доводами касаційної скарги не спростовуються.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу СДПІ по роботі з підприємствами гірничо металургійного комплексу у м. Кривому Розі залишити без задоволення, постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна

Судді:/підписи/________Л.І. Бившева

________М.І. Костенко

________О.І. Степашко

________Є.А. Усенко