Ухвала суду № 80344259, 11.03.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"11" березня 2019 р. справа № 809/521/17

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Грицюк П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_6 в адміністративній справі № 809/521/17 за позовом ОСОБА_1 до Державного агенства лісових ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про скасування рішення № 13 від 31.03.2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа № 809/521/17 за позовом ОСОБА_1 до Державного агенства лісових ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про скасування рішення № 13 від 31.03.2017 року.

18.04.2017 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі.

08.06.2017 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

03.08.2017 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 року залишено без змін.

21.12.2018 року постановою колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

12.02.2019 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану адміністративну справу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_6., судді - Микитюк Р.В., Шумей М.В.

Ухвалою суду від 15.02.2019 року адміністративну справу №809/521/17 Івано-Франківським окружним адміністративним судом прийнято до розгляду в порядку загального провадження та призначено підготовче засідання на 07.03.2019 р.

06.03.2019 року надійшла заява позивача про відвід судді ОСОБА_6 з мотивів визначених пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України - наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді. Зокрема, заява про відвід судді ОСОБА_6., мотивована тим, що суддя ОСОБА_6. раніше розглядав справу за №809/1505/17 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправним та скасування наказу №39 від 19.08.2017 року. Позивач вказує на те, що за наслідками розгляду вищевказаної справи в задоволенні позову йому було відмовлено, водночас в подальшому судом апеляційної інстанції дане судове рішення залишено в силі зі зміною мотивів відмови та вказівкою на помилкове застосування судом нормативно-правових актів. При цьому, вважаючи, що суд першої інстанції відійшов від процесуального принципу рівності сторін, встановленого пунктами 2 та 8 КАС України, ОСОБА_1 15.08.2018 року звернувся з дисциплінарною скаргою до Вищої ради правосуддя на дії судді.

Враховуючи вказане, із урахуванням суб`єктивного та об`єктивного критеріїв оцінки безсторонності судді, викладених у практиці ЄСПЛ та встановлених Бангалорськими принципами поведінки суддів, позивач вважає, що у вказаній справі суддя буде позбавлений суб`єктивної безсторонності, з огляду на факт наявності порушення дисциплінарного провадження за скаргою ОСОБА_1, відвід позивач заявив саме з інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

07.03.2019 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду провадження в адміністративній справі № 809/521/17 за позовом ОСОБА_1 до Державного агенства лісових ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про скасування рішення №13 від 31.03.2017 року - зупинено до вирішення питання про відвід судді, а заяву ОСОБА_1 від 06.03.2019 року про відвід судді ОСОБА_6. передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу для визначення складу суду щодо розгляду заяви про відвід.

Колегією суддів встановлено, що 15.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Вищої ради правосуддя з дисциплінарною скаргою на дії судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_6. щодо дій судді у справі №809/1505/17. Ухвалою члена першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Говорухи В.І. від 26.12.2018 року, дисциплінарну скаргу ОСОБА_1 на дії судді залишено без розгляду та повернуто скаржнику. При цьому, мотивами такої відмови слугувало те, що скарга фактично містить у собі незгоду із судовим рішенням і намагання позивача у позасудовому порядку оскаржити рішення суду. Проте, незгода із судовим рішенням не має наслідку дисциплінарної відповідальності судді.

З огляду на викладене, суд зазначив, що у відповідності до частини 1 стаття 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна палата розглядає висновок доповідача та додані до нього матеріали без виклику судді та особи, яка подала дисциплінарну скаргу, та за результатами такого розгляду ухвалює рішення про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Водночас, факт повернення дисциплінарної скарги, у відповідності до вимог вищевказаної статті не має наслідком відкриття такого провадження, що спростовує обґрунтування заявника мотивовані наявністю факту відкриття дисциплінарного провадження стосовно судді, як на доказ його необ`єктивності.

При цьому суд вказав на те, що суддя здійснює свої повноваження керуючись конституційними засадами, у відповідності до вимог Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та вимог процесуального законодавства із дотриманням принципів, які покладено в основу правосуддя.

На переконання суду, викладені в заяві про відвід судді ОСОБА_6 обставини, щодо відкритого дисциплінарного провадження не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2019 року для розгляду заяви про відвід, визначено головуючого суддю Грицюка П.П.

Відповідно до частини 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Керуючись вказаними приписами процесуального закону, заява про відвід судді вирішена в порядку письмового провадження.

За наслідками розгляду вищевказаної заяви суддя дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність відводу зважаючи на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участь в розгляді адміністративної справи та підлягає відводу за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Частиною 4 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заявник звільняється від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу виключно у випадку встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу.

Однак, в заяві позивача ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_6., обставини, визначені пунктами 1-3, 5 частини 1 статті 36, статтею 37 Кодексу адміністративного судочинства України, не зазначені, не наведено доказів особистої заінтересованості судді в результаті розгляду справи, а відтак на позивача покладений обов'язок доведення підставності сумніву в неупередженості або об'єктивності судді, з посиланням на конкретні факти, які мають бути підтверджені відповідними доказами.

З наведеного слідує, що самого лише сумніву в неупередженості чи об'єктивності судді для його відводу недостатньо, так як у сторони обов'язково повинні бути наявні обґрунтовані підстави для цього сумніву.

Однак, позивачем жодного доказу існування будь-яких обставин, які викликають у нього аргументованого сумніву в неупередженості або об'єктивності судді в заяві не наведено та суду не надано.

Підставою, якою позивач обґрунтовує заяву про відвід судді є наявність факту звернення позивача із дисциплінарною скаргою на дії судді ОСОБА_6. в минулому, а тому на думку позивача, суддя буде позбавлений суб'єктивної безсторонності під час розгляду даної справи.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року за № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи, в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. При цьому, наведені приклади таких випадків: 1. У судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається. 2. Раніше при розгляді цього самого предмета спору суддя виступав як адвокат чи долучався до справи як важливий свідок. 3. Суддя чи члени його родини матеріально зацікавлені в рішенні у відповідній справі.

З даного приводу, суд зазначає, що положення статей 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України, визначають вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) та перебувають у логічному взаємозв'язку з нормами Бангалорських принципів поведінки суддів.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Ветштайн проти Швейцарії" суд зазначив, що безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.

Той факт, що суддя ОСОБА_6. розглядав справу за № 809/1505/17 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправним та скасування наказу №39 від 19.08.2017 року, а прийняте рішення за наслідками розгляду справи, було скасоване, що стало підставою звернення скаржника до ВРП зі скаргою на дії судді, не може свідчити про об'єктивно обґрунтоване побоювання щодо неупередженості судді ОСОБА_6. при розгляді справи № 809/521/17.

З урахуванням вищевикладеного, заява про відвід судді ОСОБА_6. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_6 в адміністративній справі № 809/521/17 за позовом ОСОБА_1 до Державного агенства лісових ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про скасування рішення № 13 від 31.03.2017 року - відмовити.

Ухвала, окремо від рішення суду, не оскаржується та набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Суддя /підпис/ Грицюк П.П.