Ухвала суду № 80344081, 11.03.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

11 березня 2019 рокум. Ужгород№ 260/296/19

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Ващилін Р. О., розглянувши матеріали позовної заяви Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат,-

В С Т А Н О В И В:

Національна академія сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (89611, АДРЕСА_1, НОМЕР_1, виданий Закарпатським МВ ГУДМС України в Закарпатській області 16.01.2014 р., РНОКПП НОМЕР_2) на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 (79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32) витрати, пов'язані з його утриманням у зазначеному закладі вищої освіти у розмірі 6660 грн. 48 коп.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

П. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України надає визначення поняттю «адміністративна справа», у відповідності до якого такою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з дефініцією, наданою в п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб'єктом владних повноважень в розумінні КАС України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Суд вважає, що під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви заявник - вищий військовий навчальний заклад звернувся до відповідача - фізичної особи ОСОБА_2 з позовом про відшкодування курсантом витрат, пов'язаних з його утримання.

Положеннями ст. 19 КАС України врегульовані питання предметної юрисдикції спорів, що підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Так, згідно п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, у яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень. До компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, у яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні або юридичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між Національною академією сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1, з однієї сторони, та відповідачем, з іншої сторони, укладено контракт, предметом якого є проходження військової служби (навчання) в Академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1. Наказом начальника Національною академією сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 від 29.08.2018 р. №107-КС ОСОБА_2 відраховано з числа курсантів у зв'язку з небажанням продовжувати навчання. У зв'язку з чим чинність укладеного контракту припинено 29 серпня 2018 року. Обов'язок щодо відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, передбачений законодавством та закріплений у контракті та пов'язаний з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби.

Тобто, спірні правовідносини виникли між сторонами у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань та направлені на захист майнових прав позивача. У даному випадку, останній не є суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції у відносинах з відповідачем. Натомість, пред'явлений позов стосується стягнення з громадянина коштів в якості відшкодування витрат, понесених державою на його утримання у вищому навчальному закладі. За своїм змістом понесені позивачем витрати є шкодою, завданою відповідачем державі.

Суд зазначає, що за змістом ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Таким чином, провівши правовий аналіз зазначених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом позову, заявленого до адміністративного суду.

Вказана правова позиція викладена у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17.

Ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз зазначених вище правових норм та суб'єктний склад сторін свідчить про те, що спір за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 про відшкодування курсантом витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20.07.2006 р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

З метою забезпечення кращого захисту прав, свобод фізичних та юридичних осіб в різних сферах суспільних правовідносин, здійснення якісного та неупередженого судочинства, належної організації діяльності судів України, запроваджено систему спеціалізації судів при розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З цією метою процесуальними кодексами, зокрема, врегульовані питання щодо предметної підсудності спорів у всіх суспільних правовідносинах, які підлягають оскарженню в судовому порядку, тобто чітко визначено конкретні категорії справ, які має право розглядати суд певної юрисдикцію, що покладено в основу функціонування системи судочинства України. Тому суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що предметом даного позову є вимога про відшкодування шкоди, яка не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, Закарпатський окружний адміністративний суд не є «встановленим законом судом» щодо розгляду такого спору.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З огляду на характер спірних правовідносин, які не належать до сфери публічно-правових відносин, оскільки регулюються нормами цивільного законодавства, заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КАС України про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Згідно з вимог ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Так, відповідно до вимог вищезазначеної норми, суд роз’яснює позивачу, що дану справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства, а тому йому слід звернутися з даним позовом до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.

Керуючись нормами п. 1 ч. 1 ст. 170, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат - відмовити.

2. Роз'яснити заявнику, що згідно вимог ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3. Роз'яснити заявнику, що дану позовну заяву слід розглядати в порядку цивільного судочинства, а тому йому слід звернутися з даним позовом до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч.1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIII).

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Суддя ОСОБА_4